Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
Політична наука у Франції виникла та розвивалась на базі конституційного права. Позитив: найкращих результатів французька політологія досягла у питаннях функціонування державних інститутів (і на сьогодні французькі політологи залишаються лідерами в цій галузі). Негатив: політична наука довгий час вважалась дочірньою субдисципліною конституційного права і не мала самостійного статусу. Її статус змінився лише в 60-х рр. XX ст.: більшість французьких юристів перестали розглядати дві науки навіть як рівноцінні.
Етапи розвитку політології у Франції:
1 етап. 1871-1945 р. - Етап формального виникнення політичної науки. Формально початок політології пов'язаний зі заснуванням в Парижі в 1871 р. «Вільної школи політичної науки» (засновник Етен Бутлі) У 1886 р. з'явився її друкований орган: «Аннали Вільної школи політичних наук».
Характерні риси етапу:
- значна політизація конституційного права (окремі спеціалісти, не обмежуючись викладенням норм конституційного права, намагалися дати більш широку картину політичного життя, наприклад, розглядали «гру політичних- сил». Такими вченими, які почали виходити .за межі традиційного конституціоналізму стали: А. Есмен «Елементи конституційного права» (1895 р.), Леон Дюгі, Мішель Оріу (саме він сформулював поняття інституту, яке стало одним з основних в сучасній політичній науці).
публікація праць з суто політологічної проблематики: Андре Зігфрід «Політична картина (карта) Західної Франції» (1913 р.); російського професора Михайла Острогорського «Демократія та політичні партії» (вперше видана саме у Франції у 1903 р.), Мішеля Прело «Політична наука» (між двома світовими війнами).
широке проникнення в сферу державознавства соціологічних методів дослідження (які стали використовуватись для дослідження політичних партій, електоральної поведінки).
2 етап: 1945-1965 рр. - Етап офіційного (міжнародного) визнання політичної науки. Після Другої світової війни відбувся перелом у розвитку політичної науки, а саме: її міжнародне визнання.
Основні події етапу:
1. 9 жовтня 1945 р. - вийшов ордонанс (спеціальний акт глави держави), яким було реформовано Вільну школу політичних наук: на її базі було створено 1) Національну адміністративну школу та 2) Інститут політичних досліджень при Паризькому університеті.
Результат: такі ж самі інститути політичних досліджень були створені по всій Франції: в Ексє, Бордо, Греноблі, Ліоні, Страсбурзі і Тулузі.
р. - заснування Французької асоціації політичних наук. Починаючи з 1951. (!) Головна подія етапу (яка вплинула майже на всі події, що відбуались у Франції на даному етапі) - 1948р. в Парижі пройшов скликаний за ініціативою ЮНЕСКО міжнародний колоквіум з питань політичної науки. На ньому було окреслено зміст (предметні поля дослідження) політичної науки:
Основні напрямки політологічних досліджень:
Політична теорія (теорія та історія ідей);
Політичні інститути (конституція, регіональне та місцеве самоврядування, публічна адміністрація, порівняльне вивчення політичних інститутів);
Партії, групи та громадська думка;
Міжнародні відносини (міжнародна політика, політика та міжнародні організації, міжнародне право).
(!) Цей перелік проблем надовго визначив основні напрямки досліджень французьких політологів.
Ще один результат колоквіуму: обмін досвідом політичних досліджень між французькими політологами та їх колегами з США.
З етап: 1965 р. - кінець 1990-х рр. - (сучасний етап): визнання статусу політичної науки французькими конституціоналістами.
Характерні риси етапу:
Виникнення концепції «точки зору». Незважаючи на офіційне визнання самостійного статусу політичної науки у світі, її бурхливий розвиток у Франції, ставлення до політичної науки в академічних колах було скептичним. Молоді політологи сформулювали концепцію «точки зору». Сутність: політична наука начебто не претендує на статус самостійної науки, а є лише «точкою зору» конституційного права. Цю концепцію підтримувало багато вчених: М. Прело, Ж. Бюрдо. Результат: саме концепція «точки зору» дозволила без особливого руйнування традиційних меж вищої освіти ввести в навчальні програми політичну науку, яка стала фігурувати в них як наука юридична.
Дискусії навколо питання про предмет політичної науки. В академічних колах існував чіткий поділ вчених на дві групи:
група: політологія не має власного об'єкта і предмета, а є лише «точкою зору» конституційного права
група: політологія виходить за межі конституційного права, має власний об'єкт і предмет дослідження, тому є самостійною наукою. В свою чергу ця група поділялась на три напрями, які обґрунтовували різні об'єкти дослідження.
Погляди на об'єкт політичної науки:
напрям, предмет політичної науки - держава (політологія = державознавство). У зв'язку з питанням про об'єкт політології виникла дискусія стосовно часу її виникнення: М. Дюверже: політична наука виникла в добу Просвітництва разом з теорією суверенітету.
напрям, предмет політичної науки - феномен влади. Прихильники: М. Дювереже, Раймон Арон, Жорж Бюрдо, Жан Ведель, Б. де Жувенель. Згодом Ж. Бюрдо доповнив предмет політичної науки другим компонентом - спільною метою:
напрям, предмет політичної науки - політичні відносини (відносини правителів між собою та відносини правителів та підлеглих). Прихильники: М. Гравітц.
- Предмет і структура політології як науки.
- Структура політології
- Методи політологічних досліджень.
- Основні категорії і функції політології.
- Місце політології в системі наук про суспільство.
- Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- 3 Основні гіпотези б:
- Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- 3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- 4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- Основні концепції політики.
- 2. Субстанційні визначення.
- Специфіка та структура політичної діяльності.
- Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- Влада як інструмент політики.
- Основні політологічні концепції влади.
- Проблема ефективності політичної влади.
- Легітимність політичної влади.
- Соціальні відносини як відносини політичні.
- Соціальна стратифікація і політика.
- Соціальна політика і соціальна справедливість.
- Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- Основні політологічні концепції демократії.
- Політичні принципи демократії.
- Сутність демократизації як політичного процесу.
- Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- Відмінності між країнами цсє та снд
- Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- Особливості демократичного транзиту в Україні.
- Поняття та структура політичної системи суспільства.
- Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- Політична система України.
- Держава, її основні ознаки та функції.
- Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- Держава і громадянське суспільство.
- Основні типи сучасних виборчих систем.
- Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- Структура сучасних парламентів.
- Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- Функції парламентів.
- Форми парламентського контролю.
- Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- Ознаки і функції політичних партій.
- Типологія політичних партій.
- Сучасні партійні системи.
- Групи інтересів і політика.
- Сутність та основні типи політичних режимів.
- Сутність, структура і функції політичної культури.
- Сутність і структура політичної свідомості.
- Політична ідеологія та її функції.
- Типологія політичної культури.
- Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- Політична поведінка особи.
- Політична соціалізація.
- Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- Елітаризм і демократія.
- Бюрократія як соціально-політичне явище.
- Бюрократія і демократія.
- Лідерство як закономірність політичного процесу.
- Типологія політичного лідерства.
- Основні вимоги до сучасного лідера.
- Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- Генезис і основні риси консерватизму.
- Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- Політичний розвиток як модернізація
- Роль еліти в політичний модернізації України.
- Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- 6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- Геополітична концепція атлантизму.
- Геополітична концепція євразійства.
- Головні вектори сучасної української геостратегії.
- Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- 2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- Основні напрями діяльності Римського клубу.
- Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- Сша и Западная Европа:
- Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- 1. Неконституционная исполнительная власть
- 2. Федерализм
- 3. Президентские системы
- Достоинства и недостатки президенциализма
- 4. Президентско-парламентская система
- 5. Премьерско-президентская система
- Полупрезидентские системы
- 6. Парламентская система
- Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- 1. Модель относительной автономии.
- Специфіка мови як одного із засобів політики.
- Основні методи політичного прогнозування.
- Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- 100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- Популізм як політична технологія.
- Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- Потенційний політичний товар.
- Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- Социально-энергетические ресурсы власти:
- Экономические ресурсы власти:
- Культурно-информационные ресурсы:
- Особливості державного політичного маркетингу.
- Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- 108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- 109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- 110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.