Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.

Політичний маркетинг, по своїй суті, є наука і мистецтво нарощування політичного капіталу шляхом управління ринком владних ресурсів. Владні ресурси - це засобу здійснення володарювання й зміцнення владних позицій суб'єктів у просторі політичного поля. У своїй сукупності владні ресурси являють собою політичний капітал. Основних гравців на ринку владних ресурсів можна поділити на Дві великі групи. Першу становлять представники політичного класу (або їх ще називають інсайдери), які вже отримали доступ до ключових владних ресурсів, тобто мають важелі державного управління Саме вони володіють найбільшим політичним капіталом. Другу групу утворюють аутсайдери - політичні суб'єкти, які тільки борються за отримання владних ресурсів. їхній політичний капітал перебуває на стадії свого первинного накопичення. Усередині кожної із груп, а також між першою та другою здійсню­ються "політичні угоди" відносно обміну владними ресурсами. Найважливішими владними ресурсами, "політичні торги", є державні посади, які пов'язані з регулюванням доступу до них. Зазначимо, що державні посади - це певний політич­ний капітал, який отримав назву адміністративного ресурсу. Політичний маркетинг має справу з усією багатоманітністю владних ресурсів, які пропонуються інсайдерським й аутсайдерським сегмента­ми політичного ринку, це сприяє їх ефективному обміну, існують три великі групи ресурсів владарювання, а саме: соціаль­но-енергетичні, економічні й культурно-інформаційні владні ресурси.

Все властные ресурсы можно разделить на три большие группы, критерием дифференциации которых являются основные источники властвовании.

Если следовать Э.Тоффлеру, то основными источниками власти являются следующие; насилие, богатство, знание. Именно они во все времена использовались людьми и общественными институтами в целях утверждения своей власти.

Триаде источников власти, на взгляд Спасского А., соответствует и триада комплексов властных ресурсов: насилию соответствуют социально-энергетические ресурсы политической власти, богатству – экономические ресурсы, а знанию – культурно-информационные ресурсы.

Триадный комплекс основных ресурсов политической власти можно представить в виде следующей схемы:

1. Содержание

   • Предмет і структура політології як науки.
   • Структура політології
   • Методи політологічних досліджень.
   • Основні категорії і функції політології.
   • Місце політології в системі наук про суспільство.
   • Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
   • Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
   • Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
   • 3 Основні гіпотези б:
   • Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
   • 3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
   • Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
   • Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
   • Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
   • Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
   • Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
   • 4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
   • Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
   • Основні концепції політики.
   • 2. Субстанційні визначення.
   • Специфіка та структура політичної діяльності.
   • Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
   • Влада як інструмент політики.
   • Основні політологічні концепції влади.
   • Проблема ефективності політичної влади.
   • Легітимність політичної влади.
   • Соціальні відносини як відносини політичні.
   • Соціальна стратифікація і політика.
   • Соціальна політика і соціальна справедливість.
   • Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
   • Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
   • Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
   • Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
   • Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
   • Основні політологічні концепції демократії.
   • Політичні принципи демократії.
   • Сутність демократизації як політичного процесу.
   • Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
   • Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
   • Відмінності між країнами цсє та снд
   • Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
   • Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
   • Особливості демократичного транзиту в Україні.
   • Поняття та структура політичної системи суспільства.
   • Типологія політичних систем сучасного суспільства.
   • Політична система України.
   • Держава, її основні ознаки та функції.
   • Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
   • Держава і громадянське суспільство.
   • Основні типи сучасних виборчих систем.
   • Парламентаризм в системі сучасної демократії.
   • Структура сучасних парламентів.
   • Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
   • Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
   • Функції парламентів.
   • Форми парламентського контролю.
   • Процедура розпуску парламентів: світова практика.
   • Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
   • Ознаки і функції політичних партій.
   • Типологія політичних партій.
   • Сучасні партійні системи.
   • Групи інтересів і політика.
   • Сутність та основні типи політичних режимів.
   • Сутність, структура і функції політичної культури.
   • Сутність і структура політичної свідомості.
   • Політична ідеологія та її функції.
   • Типологія політичної культури.
   • Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
   • Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
   • Політична поведінка особи.
   • Політична соціалізація.
   • Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
   • Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
   • Елітаризм і демократія.
   • Бюрократія як соціально-політичне явище.
   • Бюрократія і демократія.
   • Лідерство як закономірність політичного процесу.
   • Типологія політичного лідерства.
   • Основні вимоги до сучасного лідера.
   • Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
   • Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
   • Генезис і основні риси консерватизму.
   • Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
   • Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
   • Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
   • Політичний розвиток як модернізація
   • Роль еліти в політичний модернізації України.
   • Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
   • Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
   • 6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
   • Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
   • Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
   • Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
   • Геополітична концепція атлантизму.
   • Геополітична концепція євразійства.
   • Головні вектори сучасної української геостратегії.
   • Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
   • 2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
   • Основні напрями діяльності Римського клубу.
   • Світові цивілізації в глобальному вимірі.
   • Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
   • Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
   • Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
   • Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
   • Обновления и экспансии, «новая сравнительная политоло­гия» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
   • Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистич­ная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоя­щее время).
   • Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
   • Сша и Западная Европа:
   • Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
   • 1. Неконституционная исполнительная власть
   • 2. Федерализм
   • 3. Президентские системы
   • Достоинства и недостатки президенциализма
   • 4. Президентско-парламентская система
   • 5. Премьерско-президентская система
   • Полупрезидентские системы
   • 6. Парламентская система
   • Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
   • 1. Модель относительной автономии.
   • Специфіка мови як одного із засобів політики.
   • Основні методи політичного прогнозування.
   • Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
   • 100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
   • Популізм як політична технологія.
   • Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
   • Потенційний політичний товар.
   • Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
   • Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
   • Социально-энергетические ресурсы власти:
   • Экономические ресурсы власти:
   • Культурно-информационные ресурсы:
   • Особливості державного політичного маркетингу.
   • Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
   • 108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
   • 109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
   • 110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.