110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.
Психологическая война — это влияние на соперника через средства массового психологического воздействия для изменение мировозрения и с целью инициализирования процесса самоистребления, добровольной сдачи территории, ресурсов и работы на победителя.
После второй мировой войны стало понятно, что физические формы воздействия на противника чрезвычайно затратны. Изобретение средств массового уничтожения вообще поставило под сомнение целесообразность полномасштабных физических войн. С середины ХХ века никто не хотел просто так отдавать ресурсы, территорию и идти в рабство.
Психологическая война полностью изменяет представление о содержании войны. В ней нет очевидных врагов.
В физической и экономической войне народ можно уничтожить, но победить — никогда. Народ можно победить только в психологической войне. Достичь этого можно, изменив его психику настолько, чтобы он стал послушным орудием и верным рабом. А для этого нужно погрузить его в мир грез.
По подсчетам психологов, в зависимости от обстановки удельный вес лжи и неточной информации в повседневном общении колеблется от 50% до 90%. Совершенствование и усложнение отношений внутри человеческого общества открыли новые возможности психологического воздействия. Эра физического соперничества постепенно перешла в эру соперничества интеллекта.
За тысячи лет до Рождества Христова приемы психологического воздействия использовались в религиозно-мистических и политических целях
Для повышения эффективности психологического воздействия вначале нужно разрушить антисуггестивный барьер и повысить внушаемость человека или толпы
Религия и религиозные деятели всегда были на острие психологической борьбы. Определенным этапом в развитии форм психологической войны стало возникновение и развитие дипломатии в современном ее виде
Новые формы войны стали появляться с развитием письменности. Появилась возможность распространения неперсонифицированной информации. печатного слова поставило службу дезинформации на индустриальную основу.
Новые горизонты веления психологической войны открыло радио, которое стало неотъемлемой частью среды обитания человека. Его удельный вес в информационном пространстве превзошел прессу. В процессе усовершенствования приемов психологического воздействия оно стало практически полностью служить формированию общественного сознания и его управлению. Значительную роль в этом сыграл феномен анонимности радиоинформации и трудности в ее архивной обработке.
Решающее значение для успеха психологической войны имеет атомизация общества, недопущение консолидации государств или политических групп, организация постоянного противостояния и войны всех против всех. Для этого необходимо разукрупнение стран-противников, создание карликовых государств с марионеточными правительствами, которые осуществляют роль надсмотрщика над своим народом ради благополучия господина, развернув армию штыками внутрь.
По этой причине наибольшему давлению всегда подвергаются крупные мощные государства с целью их развала. При этом важное значение имеет формирование в противостоящих странах мощной пятой колонны. Она может действовать под видом борцов за права человека, за чистоту окружающей среды, за равноправие мужчин, женщин и животных и т.д. Главной их задачей является дестабилизация обстановки в государстве.
Психологическая война включает мероприятия, при помощи которых передаются идеи и информация для оказания влияния на сознание, чувства и действия противника. Они проводятся командованием в сочетании с боевыми операциями в целях подрыва морального духа противника в соответствии с политикой, провозглашенной руководящими инстанциями. Психологическая война включает в себя... ведение пропаганды, в том числе с использованием анонимных, фальсифицированных или негласно субсидируемых публикаций; политические действия с привлечением лиц без гражданства, изменников и поддержка оппозиционных политических партий; квазивоенные методы, включая помощь повстанцам и саботаж; экономические действия, связанные с валютными операциями. Важнейшим средством ведения войны является пропаганда как система мероприятий по распространению политической информации».
«Пропаганда — это любая информация, идеи, доктрины или специальные методы влияния на мысли, эмоции, установки или поведение любой группы людей с целью получения преимуществ, прямых или непрямых».
«Информационные операции — предварительно спланированные психологические действия в мирное или военное время, направленные на враждебную, дружескую либо нейтральную аудиторию, влияющие на установки и поведение людей с целью получения политического или военного преимущества. Они включают в себя психологические действия со стратегическими целями, психологические консолидирующие действия и психологические действия по непосредственной поддержке боевых действий».
«Психологические операции — это спланированное применение средств, форм и методов распространения информации с целью влияния на установку и поведение человека. В узком смысле психологические операции используются вооруженными силами для деморализации и дезорганизации противника. Основная цель психологических операций состоит в обеспечении такого поведения союзников или противников, которое является благоприятным для США»
Г. Г. Почепцов считает, что информационные операции ориентируются на процессы стабилизации, в то время как психологические операции более сориентированы на дестабилизирующие процессы.
Некоторые исследователи идут еще дальше и заявляют, что само выделение психологической войны сегодня не имеет смысла, поскольку в настоящее время любая война является психологической по своей сути. Все современные войны — это, в первую очередь, войны гуманитарных технологий. Непосредственные военные действия давно отошли на задний план и маячат недалеко в виде «большой дубинки» или «последнего аргумента».
Факт появление информационного пространства в силу того, что свято место пусто не бывает, приводит к появлению желающих не только поделить это пространство, но и контролировать и управлять процессами в нем происходящими. Для этого используется так называемое информационное оружие, которое представляет собой средства уничтожения, искажения или хищения информации; средства преодоления систем защиты; средства ограничения допуска законных пользователей; средства дезорганизации работы технических средств, компьютерных систем.
Атакующим информационным оружием авторы [105] называют:
— компьютерные вирусы;
— логические бомбы (программные закладки);
—средства подавления информационного обмена в телекоммуникационных сетях, фальсификация информации в каналах государственного и военного управления;
— средства нейтрализации тестовых программ;
—различного рода ошибки, сознательно вводимые в программное обеспечение объекта.
В работах В.Н.Устинова (Российский институт стратегических исследований) для информационного оружия взято определение, которое предполагает, что информационное оружие есть само использование информации и информационных технологий для воздействия на военные и гражданские кибернетические системы.
Наступательный характер информационного оружия во многом определяет лицо информационной войны и позволяет априори определить потенциального информационного агрессора. А это значит, можно предположить, что объем информации, целенаправленно передаваемый от одной страны к другой, и является мерой информационной агрессивности.
- Предмет і структура політології як науки.
- Структура політології
- Методи політологічних досліджень.
- Основні категорії і функції політології.
- Місце політології в системі наук про суспільство.
- Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- 3 Основні гіпотези б:
- Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- 3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- 4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- Основні концепції політики.
- 2. Субстанційні визначення.
- Специфіка та структура політичної діяльності.
- Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- Влада як інструмент політики.
- Основні політологічні концепції влади.
- Проблема ефективності політичної влади.
- Легітимність політичної влади.
- Соціальні відносини як відносини політичні.
- Соціальна стратифікація і політика.
- Соціальна політика і соціальна справедливість.
- Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- Основні політологічні концепції демократії.
- Політичні принципи демократії.
- Сутність демократизації як політичного процесу.
- Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- Відмінності між країнами цсє та снд
- Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- Особливості демократичного транзиту в Україні.
- Поняття та структура політичної системи суспільства.
- Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- Політична система України.
- Держава, її основні ознаки та функції.
- Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- Держава і громадянське суспільство.
- Основні типи сучасних виборчих систем.
- Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- Структура сучасних парламентів.
- Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- Функції парламентів.
- Форми парламентського контролю.
- Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- Ознаки і функції політичних партій.
- Типологія політичних партій.
- Сучасні партійні системи.
- Групи інтересів і політика.
- Сутність та основні типи політичних режимів.
- Сутність, структура і функції політичної культури.
- Сутність і структура політичної свідомості.
- Політична ідеологія та її функції.
- Типологія політичної культури.
- Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- Політична поведінка особи.
- Політична соціалізація.
- Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- Елітаризм і демократія.
- Бюрократія як соціально-політичне явище.
- Бюрократія і демократія.
- Лідерство як закономірність політичного процесу.
- Типологія політичного лідерства.
- Основні вимоги до сучасного лідера.
- Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- Генезис і основні риси консерватизму.
- Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- Політичний розвиток як модернізація
- Роль еліти в політичний модернізації України.
- Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- 6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- Геополітична концепція атлантизму.
- Геополітична концепція євразійства.
- Головні вектори сучасної української геостратегії.
- Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- 2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- Основні напрями діяльності Римського клубу.
- Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- Сша и Западная Европа:
- Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- 1. Неконституционная исполнительная власть
- 2. Федерализм
- 3. Президентские системы
- Достоинства и недостатки президенциализма
- 4. Президентско-парламентская система
- 5. Премьерско-президентская система
- Полупрезидентские системы
- 6. Парламентская система
- Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- 1. Модель относительной автономии.
- Специфіка мови як одного із засобів політики.
- Основні методи політичного прогнозування.
- Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- 100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- Популізм як політична технологія.
- Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- Потенційний політичний товар.
- Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- Социально-энергетические ресурсы власти:
- Экономические ресурсы власти:
- Культурно-информационные ресурсы:
- Особливості державного політичного маркетингу.
- Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- 108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- 109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- 110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.