109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
Зараз ІВ в політиці трактується трьома варіантами:
І.- сукупність політико-правових та соціально-економічних дій, що спрямовані на захоплення інф простору, витіснення супротивника із інформаційного середовища і знищення його комунікативних зв’язків.
ІІ. Найбільш гостра форма конфронтації в інформаційному просторі = акценти на характері протистояння опонентів
ІІІ.-форма забезпечення або ведення військово-силових дій.
Це пов’язано з концепцією розгортання медіа-сил спеціального призначення - формуються і діють на моделі спецназу.
Інформаційна війна означає використання інформації як основного засобу здійснення ворожих дій і нанесення збитків супротивнику.
Інформаційна війна символізує такий тип мислення, який передбачає щодо супротивника дій на основі негативного розміщення та використання інформаційних ресурсів.
ІВ реалізується наступними способами:
пошкодження/модифікація інформаційних ресурсів та знань людей про самих себе та оточуючий світ.
засоби спливу на громадську думку та думку еліти.
нанесення збитків протилежній стороні дипломатичними засобами.
пропагандистські, психологічні та підривні дії в сфері політики та культури
дезінформація
введення в місцеві медіа канали своїх однодумців для підривних акцій
проникнення в мережі і бази даних
технічне сприяння/допомога дисидентам та опозиційним рухам
Засоби повинні бути комбінованими.
Политическая функция Интернета в соответствии с концепцией Т. Вестена состоит в обеспечении постоянного общественно-политического дискурса с возможностью электронной обратной связи в реальном времени между властью и гражданами.
Сеть в состоянии мобилизовать политическое участие граждан в политике.
Огромные возможности для пропаганды своих идей благодаря сети общего пользования получают различного рода экстремистские группы и течения, которым обычно закрыт доступ в традиционные СМИ.
«Интернет» чуть ли не единственная возможность донести свою информацию до масс.
Большую активность в использовании преимуществ сетевого общения проявляют неправительственные организации для осуществления гражданских инициатив, в том числе
и актов общественного неповиновения. Достаточно, например, назвать ставшие уже обычным явлением во всем мире выступления антиглобалистов, организуемые посредством использования сетевого моделирования протестных акций . Сеть позволяет антиглобалистам не только рекрутировать новых членов и поддерживать связь со своими отделениями по всему миру, но и управлять акциями общественного неповиновения. В частности, через сеть «Интернет», происходит координирование протестных акций, проводимых антиглобалистами в последние годы.
Все чаще компьютерные сети становятся мощным оружием в руках террористов.
Как отмечают Д. Хелд и его соавторы, сегодня «политика и управление «выплескиваются» за пределы национальных границ, так что довольно трудно отделить внутреннее от внешнего или внутригосударственное от межгосударственного». Фактически, развитие новых форматов взаимодействия обусловливает открытие внетерриториального измерения политической сферы и, помимо расширения межгосударственных контактов, приводит к размыванию государственного суверенитета и умножению источников политической власти. В этих условиях, с одной стороны, происходит передача надгосударственным структурам традиционной части национальных властных полномочий, с другой, - наблюдается повышение степени ответственности каждого отдельного государства за свои решения вследствие роста резонанса локальных изменений, зачастую приводящих к непредсказуемым последствиям на международном уровне.
Существуют также территориальные политии, (проблема Балкан, г.о, які прагнуть отримати незалежність – Ликарчук) которые официально не признаны как суверенные государства, хотя обладают многими качествами государственности. Они, например, способны контролировать свою территорию, обеспечивать единое правовое пространство, выстраивать более или менее современную систему государственных институтов и т.д. Многие политии из этой группы существуют вне сетки государств-членов ООН не один год, претендуя на международное признание.
Ряд других территориальных образований не стремиться к международному признанию в качестве суверенного государства, являясь либо частью другого государства, либо обладая особым статусом, обозначающим его определенную зависимость от другого государства. При этом подобные образования обладают многими атрибутами суверенной государственности. Он-лайн держави – Єгипет під час революції, Західна Україна.
В настоящее время в мире наряду с собственно государствами-состояниями
существуют иные типы политий, выступающие в виде функциональных экви-
валентов государств-состояний. Едва ли не большинство суверенных членов миро-
вого сообщества составляют функциональные эквиваленты государств, которые
усваивают, имитируют или симулируют различные черты современной госу-
дарственности. Данные политии были признаны в качестве государств, посколь-
ку логика сменявших друг друга международных систем настоятельно требова-
ла закрепления территорий, вовлеченных в европейскую, международную, а затем
и мировую политику, за суверенами как единственным возможным и законным
типом политических акторов.
В мировой политической науке имеются работы, посвященные анализу
механизмов функционирования и внутриполитическому развитию стран с про-
блемной государственностью. Это исследования К.Мацузаты, П.Колстё,
С.Линдберга, Р.Дорффа, М.Бейсинджера и др.
Другое направление – исследование “замороженных конфликтов” в миро-
вой ([Beissinger, Crawford 2002] – в этой работе термин “квази-государства” стал
употребляться в отношении государств, не имеющих внешнего признания) и отечественной политологии.
Обзор научной литературы и баз данных свидетельствует, что в настоящее
время в мире насчитывается около десятка территориальных политий с оспа-
риваемым статусом (непризнанных или полупризнанных государств). Еще око-
ло двух десятков территорий в большей или меньшей степени контролируются
сецессионистскими, освободительными или повстанческими движениями,
которые претендуют на свою легитимацию внутри соответствующих стран и
за рубежом. Кроме того, еще несколько десятков территорий облают некоторым
признаками государственности и ассоциированы с другими государствами столь
нетривиальным образом, что это заставляет признавать их статус проблемным.
Непризнанные (unrecognized) или самопровозглашенные (self-proclaimed)
государства-состояния – это разные по своему характеру политии с предельно
проблематизованными внешними аспектами суверенности и совершенно нео-
пределенной статусностью.
Как показывает общий обзор решения проблем признания государств в рам-
ках ряда основных поколений международных систем [Ильин 2009], не существует
некого устойчивого алгоритма такого признания, неизменных нормативных прин-
ципов или критериев признания.
- Предмет і структура політології як науки.
- Структура політології
- Методи політологічних досліджень.
- Основні категорії і функції політології.
- Місце політології в системі наук про суспільство.
- Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- 3 Основні гіпотези б:
- Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- 3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- 4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- Основні концепції політики.
- 2. Субстанційні визначення.
- Специфіка та структура політичної діяльності.
- Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- Влада як інструмент політики.
- Основні політологічні концепції влади.
- Проблема ефективності політичної влади.
- Легітимність політичної влади.
- Соціальні відносини як відносини політичні.
- Соціальна стратифікація і політика.
- Соціальна політика і соціальна справедливість.
- Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- Основні політологічні концепції демократії.
- Політичні принципи демократії.
- Сутність демократизації як політичного процесу.
- Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- Відмінності між країнами цсє та снд
- Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- Особливості демократичного транзиту в Україні.
- Поняття та структура політичної системи суспільства.
- Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- Політична система України.
- Держава, її основні ознаки та функції.
- Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- Держава і громадянське суспільство.
- Основні типи сучасних виборчих систем.
- Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- Структура сучасних парламентів.
- Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- Функції парламентів.
- Форми парламентського контролю.
- Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- Ознаки і функції політичних партій.
- Типологія політичних партій.
- Сучасні партійні системи.
- Групи інтересів і політика.
- Сутність та основні типи політичних режимів.
- Сутність, структура і функції політичної культури.
- Сутність і структура політичної свідомості.
- Політична ідеологія та її функції.
- Типологія політичної культури.
- Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- Політична поведінка особи.
- Політична соціалізація.
- Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- Елітаризм і демократія.
- Бюрократія як соціально-політичне явище.
- Бюрократія і демократія.
- Лідерство як закономірність політичного процесу.
- Типологія політичного лідерства.
- Основні вимоги до сучасного лідера.
- Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- Генезис і основні риси консерватизму.
- Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- Політичний розвиток як модернізація
- Роль еліти в політичний модернізації України.
- Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- 6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- Геополітична концепція атлантизму.
- Геополітична концепція євразійства.
- Головні вектори сучасної української геостратегії.
- Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- 2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- Основні напрями діяльності Римського клубу.
- Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- Сша и Западная Европа:
- Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- 1. Неконституционная исполнительная власть
- 2. Федерализм
- 3. Президентские системы
- Достоинства и недостатки президенциализма
- 4. Президентско-парламентская система
- 5. Премьерско-президентская система
- Полупрезидентские системы
- 6. Парламентская система
- Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- 1. Модель относительной автономии.
- Специфіка мови як одного із засобів політики.
- Основні методи політичного прогнозування.
- Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- 100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- Популізм як політична технологія.
- Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- Потенційний політичний товар.
- Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- Социально-энергетические ресурсы власти:
- Экономические ресурсы власти:
- Культурно-информационные ресурсы:
- Особливості державного політичного маркетингу.
- Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- 108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- 109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- 110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.