18.3. Сутність і теорії політичного лідерства
Проблема політичного лідерства має давню історію. За античності лідером вважали особу, здатну творити історію. Певні історичні умови вимагали свого лідера, вождя, і завжди з'являлися теорії, які відображали чи рекомендували тип, образ та завдання відповідного лідера.
В епоху Відродження за небувалого злету мистецтва та науки виникла теорія Н. Макіавеллі (1469 – 1527), згідно з якою люди є різними, але звички мають однакові, в масі своїй більше схиляються до поганого, ніж до доброго. Головне є те, що в основі людської природи — інтерес або жадоба влади й наживи. Макіавеллі вважав, що в політиці володареві слід удаватися до великих, віртуозних шахрайств, зрад, які, як він гадав, вимагають мужності, особистого впливу та авторитету.
Теорію лідера-надлюдини розвинув німецький філософ Фрідріх Ніцше (1844—1900). Лідер, за його концепцією, – вищий біологічний тип людини, що ігнорує встановлені мораль, культуру, політичні цінності. Своїх сучасників Ніцше вважав утраченим поколінням, його герої – це герої майбутнього. Людина мусить побороти в собі все, що сприяє спокою та лінощам. Слід позбутися повсякденності, бути вищим за неї, щоб стати особою, здатною володіти і керувати.
Французький соціолог Габріель Тард (1843—1904) вважав, що лідер є рушієм суспільного процесу, силою, що спонукає та певною мірою скеровує розвиток людської історії. На його думку, більшість населення не здатна до творчості, розуміння сутності історичного, політичного, соціального розвитку, і тому цю роль виконує лідер.
Своєрідне тлумачення лідерства дав німецький мислитель К. Маркс (1818 – 1883), визначаючи лідера як особу, котрій властиві уміння, знання, авторитет, організаторський талант і яка є виразником інтересів і волі певного класу, зокрема пролетаріату.
У політичній науці існує багато інших теорій, концепцій і трактувань політичного лідерства.
Теорія рис лідерства. За цією теорією лідер повинен володіти певними рисами. Він має глибше та масштабніше мислити, вміти швидко знаходити вихід із певних ситуацій тощо. Якісна перевага — це продуктивність ідей. Людина мусить оволодіти вмінням уникати, а в разі необхідності розв'язувати конфлікти; мати “підхід” до людей, до їх проблем і питань, що потребують вирішення. Лідера характеризують високий рівень інтелекту, нестандартне мислення. Усе це має витворити нову якість, що забезпечує лідерові здатність уміло вирішувати весь комплекс проблем, беручи до уваги не лише поточну ситуацію, а й можливі наслідки своїх дій у майбутньому. Нову ідею лідер повинен або вдосконалити, або відкинути.
Ситуаційна концепція. Лідер діє в межах певної ситуації, він необхідний як рушій, що розв'язує актуальну для певного періоду проблему.
Теорія послідовників. Політичне лідерство розглядається як особливі відносини між лідером і підлеглими або тими, хто його обрав чи на нього впливає. Ці відносини можуть бути односторонніми (коли впливає лідер), що залежить від рівня концентрації влади в лідера та рівня його політичної ваги, а також особистих якостей; двосторонніми, коли на лідера впливають його послідовники, а не тільки лідер впливає на них.
Психологічні концепції лідерства. Вони ґрунтуються на вченні З. Фрейда. Згідно з ним в основі лідерства – певне “лібідо”, здебільшого підсвідоме почуття сексуального характеру. Воно виявляється в бажанні перебороти певні комплекси й табу, досягти більшого. Лідерові необхідно підтримувати врівноважені стосунки з масою, бути здатним стримувати її агресивні настрої.
У політологічному аспекті лідерство визначають:
як вплив на інших людей;
як управлінський статус, тобто позиція, пов'язана з внесенням управлінських рішень;
як зразок поведінки та організації певної групи осіб і здатність реалізувати їхні вимоги в державних структуpax;
як бізнес, підприємництво в межах політичного ринку.
Політичне лідерство – це суспільно-політичний інститут (процес), за якого одна, а іноді й декілька осіб беруть на себе роль глави, керівника, провідника певної соціальної групи, політичної партії, громадсько-політичної організації чи руху, держави або суспільства в цілому.
Політичний лідер – авторитетна особа, яка здійснює переважний вплив на інших людей з метою інтеграції їх діяльності для досягнення спільних політичних цілей. Політичний лідер трактується в політології як керівник держави, партії, громадсько-політичної організації, руху, певної громади тощо; як популярний і впливовий учасник суспільного життя, який визначально впливає на нього, консолідує зусилля людей для досягнення спільної мети.
Існує кілька підходів до пояснення природи політичного лідерства:
1. структурно-функціональний підхід розглядає лідерство як управлінський статус, тобто становище в суспільстві, пов'язане з прийняттям владних рішень, організацією колективних дій;
2. теорія політичного менеджменту і маркетингу розглядає лідерство як своєрідне підприємництво, здійснюване на політичному ринку, коли лідер в обмін на керівну посаду пропонує виборцям специфічний товар – програму, способи вирішення тих чи інших суспільних проблем, конкуруючи з іншими претендентами на лідерство.
- 1.1. Предмет, метод та історія виникнення політології як науки.
- 1.2. Політика як соціальне явище та об’єкт вивчення політології.
- 1.3. Зміст, особливості й завдання української політології.
- 1.1. Предмет, метод та історія виникнення політології як науки
- 1.2. Політика як соціальне явище та об’єкт вивчення політології
- 1.3. Зміст, особливості й завдання української політології
- Тема 2 Історія світової політичної думки
- 2.1. Зародження політичних знань у державах Стародавнього Сходу.
- 2.2. Характерні особливості політико-правової думки Стародавньої Греції та Риму.
- 2.3. Політико-правова думка Середньовіччя та Нового часу.
- 2.1. Зародження політичних знань у державах Стародавнього Сходу
- 2.2. Характерні особливості політико-правової думки Стародавньої Греції та Риму
- 2.3. Політико-правові погляди Марка Тулія Цицерона (106-43 рр. До н.Е.)
- 2.3. Політико-правова думка Середньовіччя та Нового часу
- Тема 3 Основні школи і напрямки розвитку сучасної політології
- 3.1. Англосаксонська школа в політології
- 3.2. Характерні риси французької школи в політології
- 3.3. Становлення та розвиток німецької школи в політичній науці
- 3.4. Основні напрями розвитку зарубіжної політичної науки наприкінці хх – на початку ххі століття
- Тема 4 Розвиток суспільно-політичної думки в Україні
- 4.1. Виникнення та розвиток політичної думки Київської Русі.
- 4.2. Українська політична думка козацької доби. Конституція Пилипа Орлика
- 4.3. Вчення українських просвітників про державу і суспільство
- 4.4. Основні напрями розвитку української політичної думки XIX – поч. Хх ст.
- Тема 5 політична влада
- 5.1. Сутність і походження феномену влади.
- 5.2. Форми, види та механізм реалізації політичної влади.
- 5.3. Поняття легітимності та принцип поділу влади.
- 5.1. Сутність і походження феномену влади
- 5.2. Форми, види та механізм реалізації політичної влади
- 5.3. Поняття легітимності та принцип поділу влади
- Тема 6 Демократія: витоки, сутність і перспективи розвитку
- 6.1. Витоки і сутність демократії.
- 6.2. Історичні форми та емпіричні моделі демократії.
- 6.3. Перехід до демократії. Умови переходу.
- 6.1. Витоки і сутність демократії
- 2. Історичні форми та емпіричні моделі демократії
- 3. Перехід до демократії. Умови переходу
- Розділ 2 політичні інститути і процеси
- Політична система суспільства
- 7.2. Структура і функції політичної системи
- 7.3. Типи політичних систем та критерії і фактори їх ефективності
- Тема 8 Держава як інститут політичної системи: сутність, ознаки, форми та основні функції
- 8.1. Сутність, походження та функції держави
- 8.2. Форма державного правління
- 8.3. Форма державного устрою
- 8.4. Політичний режим
- 8.5. Концепція правової, соціальної держави
- Тема 9 Система органів державної влади в Україні
- 9.1. Етапи формування системи органів державної влади в Україні. Конституційна реформа 2004 р.
- 9.2. Конституційний механізм розподілу державної влади в Україні
- 9.3. Верховна Рада України в системі відносин органів державної влади
- 9.4. Інститут президентства в Україні: етапи становлення і порядок взаємодії з іншими органами влади
- 9.5. Особливості становлення та функціонування Кабінету Міністрів України
- 9.6. Судова система України
- Тема 11. Політичні партії та партійні системи. Громадські організації та рухи
- 11.1. Походження і розвиток політичних партій
- 11.2. Партія як політичний інститут: ознаки, функції та класифікація
- 11.3. Сутність, типологія та фактори розвитку партійних систем
- 11.4. Етапи становлення і розвитку партійної системи України
- 11.5. Громадські організації та об’єднання, їх класифікація, місце та функції в політичній системі суспільства
- Тема 13.
- 13.1. Концептуальні підходи до розуміння природи політичних конфліктів
- 13.2. Причини виникнення, ознаки та функції політичних конфліктів
- 13.3. Типологія політичних конфліктів та криз
- 13.4. Основні способи та шляхи розв’язання політичних конфліктів та криз
- Тема 14. Виборчі системи і процеси
- 1. Вибори в історії людства
- 14.2. Принципи проведення та головні процедури виборчої кампанії
- 14.3. Основні типи виборчих систем сучасності: порівняльний аналіз
- 14.4. Особливості формування виборчої системи України
- Розділ IV. Соціальні та ціннісні аспекти політики
- Тема 15. Політична свідомість, політична культура і політична соціалізація
- 15.1. Політична свідомість як суспільне явище
- 15.2. Політична культура: природа, типи та функції
- 15.3. Політична соціалізація, її суть та основні теоретичні концепції
- 15.4. Особливості становлення політичної культури в Україні
- Тема 16. Політична ідеологія. Основні ідеологічні доктрини сучасності
- 16.2. Структура політичної ідеології
- 16.3. Основні політичні ідеології сучасності
- Тема 18. Політичні еліти та політичне лідерство
- 18.1. Сутність, типологія і функції політичної еліти
- 18.2. Теорії еліт в політичній науці
- 18.3. Сутність і теорії політичного лідерства
- 18.4. Класифікація та функції політичного лідерства
- Тема 19.
- 19.2. Процес формування та механізм зовнішньої політики держав. Міжнародне право
- 19.3. Міжнародні організації: сутність і типологія
- 19.4. Глобальні проблеми сучасної цивілізації та шляхи їх вирішення
- 19.5. Міжнародний тероризм