logo
Лекц_ї

15.1. Політична свідомість як суспільне явище

Однією з важливих характеристик політичного життя суспільства є таке складне і неоднозначне поняття як політична свідомість.

Насамперед слід з’ясувати, що таке свідомість взагалі, політична свідомість зокрема, її роль і як вона впливає на політичні явища, процеси. Як уже вказувалось, на політичні явища і процеси впливають: економічна сфера, соціально-класова структура суспільства, політична культура, політична свідомість. Це взаємозв’язаний, взаємозалежний процес. Яка взаємодія економічної сфери, соціальної сфери і політичної культури, вже розглядалося. А що таке свідомість, як вона впливає на політичні явища?

Свідомість визначає найвищий рівень психічної активності людини як суспільної істоти. Буття передбачає свідомість, але свідомість є елементом буття. Вона є властивістю високоорганізованої матерії, але є суспільним продуктом, виникає і розвивається у суспільній діяльності людей, у процесі спілкування і праці. Тому це умова саморуху і саморозвитку суспільства.

Суспільна свідомість – усвідомлення суспільства як самого себе, свого суспільного буття та навколишньої діяльності, відповідно до ступеня свого історичного розвитку.

А політична свідомість є однією з найважливіших форм суспільної свідомості, це сприйняття суб’єктом тієї частини реальності, яка пов’язана з політикою. Це сукупність поглядів соціального суб’єкта (людини, соціальної групи, нації, класу, народу, етносу), в яких відображається політична сфера життєдіяльності суспільства.

Політична свідомість – форма суспільної свідомості, яка відтворює політичне буття суспільно неоднорідного суспільства, важлива складова частина суспільно-державного життя.

Вона виникла у відповідь на реальну соціальну потребу – обґрунтування природи держави і державної влади.

Отже, політична свідомість є сукупність поглядів і настанов, які характеризують ставлення людей до держави, партій, громадських організацій, об’єднань, товариств, політичних цінностей і цілей розвитку. Вона є відображенням реалій буття і рівня розвитку продуктивних сил, особливостей політичної структури, системи суспільних відносин, рівня освіти і культури.

Основу політичної свідомості становлять знання, емоції та оцінки, розумові операції, орієнтовані на сферу політичних відносин та інститутів, соціальних норм, ролей, процесів.

Але слід чітко розуміти, що політична свідомість не є пасивним відображенням політичного буття. Вона здатна:

а) бути попереду практики, прогнозувати й моделювати політичні процеси;

б) впливати на політичне життя суспільства, а через нього – на його економічні, духовні, соціальні, конфесійні, культурні відносини;

в) визначати напрям політичної діяльності політичних партій, громадських організацій, об’єднань, соціальних груп, політичних лідерів і особистостей.

Тому практика управління соціальними процесами мусить враховувати стан політичної свідомості в усіх її проявах, домагатися консенсусу в політичних позиціях, сприяти формуванню політичної свідомості, яка б відповідала потребам суспільного процесу.

Крім цього слід мати на увазі, що політична свідомість – явище суперечливе, бо вона, відображаючи політичне буття, може випереджати його, відставати від нього, відповідати йому. Лише аналіз суперечностей політичної свідомості дозволяє виявити вади суспільного організму, тобто в управлінні суспільством важливо проводити не тільки економічний, статистичний аналіз суспільного життя, а й вивчати, глибоко, об’єктивно досліджувати стан політичної свідомості. Саме політична свідомість посилює кардинальні зміни суспільних відносин у країні.

Політологія розглядає політичну свідомість як багатоструктурну і багаторівневу дефініцію. Вона передбачає диференціацію політичної свідомості залежно від її суб’єкта:

Політична свідомість особистості фіксується в її поглядах, настроях, почуттях, думках і утворює певний комплекс (більш-менш систематизований), але це не тільки зміст думок особи, установок, але і сам спосіб цього мислення, стиль роздумів (емоції), прийняття чи неприйняття реалій.

При гносеологічному підході політична свідомість виступає на емпіричному, буденному, теоретичному, науковому й ідеологічному рівнях.

Якщо брати ступінь усвідомлення процесів, які відбуваються в політичному житті, можна виділити два взаємозв’язані рівні: теоретичний – спрямований на розкриття законів, які визначають політичне життя, формують політичні процеси (порівняно невелика група людей, охоплена цим рівнем – вчені, ідеологи) і другий, емпіричний рівень. Цей рівень формується на ґрунті повсякденного практичного досвіду.

Емпірична політична свідомість безпосередньо фіксує практичний досвід політичного суб’єкта. Її часто ототожнюють з буденною свідомістю. Але це різні поняття. Буденна свідомість не є емпіричною, бо в її зміст входять окремі ідеологічні й теоретичні елементи. Буденна політична свідомість являє собою сукупність ідей, уявлень, які виникають безпосередньо з буденної практики тієї чи іншої соціальної групи (без глибокого теоретичного узагальнення).

Політологія зазначає, що емпірична і буденна свідомість відображає поверхневі процеси, без глибокого їх аналізу. Вона характеризується такими рисами як почуття, настрій, емоція. Часто вони проявляються як здоровий глузд, тому мають певну пізнавальну силу. Але не завжди.

На емпіричному рівні, на жаль, здебільшого формується повсякденна політична свідомість, яка є базою масової свідомості. Елементами її є почуття і настрої. Масова свідомість є поєднання рівня повсякденної свідомості у поглядах значної маси людей. Для неї характерна відсутність певної чіткої політичної настанови, часто незрозумілі зміни у поглядах поряд із закостенінням в інших.