18.4. Класифікація та функції політичного лідерства
У сучасних політологічних концепціях функціонують різні критерії класифікації політичного лідерства. Класичною є типологія політичного лідерства М. Вебера, який виокремлює три типи політичного лідерства – традиційне, харизматичне й раціонально-легальне.
Традиційне лідерство ґрунтується на авторитеті звичаїв. Лідер цього типу здобуває і здійснює владу не завдяки власним достоїнствам і заслугам, а відповідно до традицій і звичаїв. Традиційне лідерство характерне для доіндустріального, тобто рабовласницького і феодального, суспільства. Влада традиційних лідерів – це насамперед влада аристократичної знаті.
Харизматичне лідерство ґрунтується на вірі в незвичайні якості і здібності лідера, його винятковість. Грецьке слово "харизма" означає "милість", "благодать", "божий дар". У період утвердження християнства ним характеризували проповідників, котрим приписували дар безпосереднього спілкування з Богом поза офіційними релігійними інституціями. У політичній практиці під харизмою розуміють такі риси індивіда, які оточення сприймає як незвичайні, невластиві іншим, а тому визнає його за правителя.
Харизматичне лідерство виникає в суспільстві, як правило, в кризові періоди. Спонукальним мотивом до передання влади харизматичному лідерові є усвідомлення широкими масами, а також значною частиною правлячої еліти нездатності наявних у країні представницьких інститутів вивести країну з кризи, консолідувати суспільство навколо тієї чи іншої цілі суспільного розвитку. Це викликає потребу в різкому посиленні впливу виконавчої влади і пошуку політичного лідера як месії, здатного вивести країну з глибокої й затяжної кризи.
Раціонально-легальне лідерство базується на переконанні в законності й раціональності встановлених порядків та у праві на панування органів, які здійснюють владу. Ці органи і їх керівники – політичні лідери – обираються через демократичні процедури, їм надаються повноваження, за зловживання якими вони несуть відповідальність перед виборцями.
Залежно від змістового смислу стилю політичної діяльності виділяють наступні типи політичного лідерства:
цезаристський – зосередженням усієї повноти влади в руках лідера (як це було за правління Юлія Цезаря);
плутократичний – ґрунтується на багатстві і представляє інтереси найзаможніших суспільних верств;
популістський, який ґрунтується на популізмі, тобто на діяльності, спрямованій на досягнення популярності в масах ціною необґрунтованих обіцянок, демагогічних гасел;
професійний, де лідер-професіонал постіндустріального суспільства органічно поєднує в собі високий інтелект, вольове устремління, розвинену здатність генерувати оригінальні свої і сприймати чужі ідеї, високу моральність.
Залежно від характеру лідера, властивостей його оточення та виборців, зв'язку між лідером, його оточенням та виборцями і ситуації, за якої здійснюється лідерство, американський політичний психолог М. Дж. Херманн виокремлює чотири образи лідерства:
"прапороносця" (або великої людини);
"служителя";
"торговця";
"пожежника".
Лідерів-"прапороносців" вирізняє власне бачення дійсності. У них є ідея, заради здійснення якої вони нерідко прагнуть змінити політичну систему. Такий лідер визначає характер того, що відбувається, його темп, формує політичну проблематику.
Образ "служителя" засвоює політик, який прагне виступати в ролі виразника інтересів своїх прихильників. На практиці лідери такого типу керуються тим, чого очікують, у що вірять і чого потребують їхні виборці.
Для лідера-"торговця" важливою є здатність переконати. Завдяки їй виборці "купують" його плани або ідеї, залучаються до їх здійснення. Особливого значення при цьому набувають здібності самого лідера і та стратегія, до якої він вдається, щоб домогтися підтримки своєї політики та її здійснення.
Лідери-"пожежники" "гасять пожежу", тобто реагують на ті проблеми, які виникають у суспільстві. Подібні лідери відгукуються на ситуативні події і проблеми, їх дії визначають вимоги моменту.
Залежно від ставлення до існуючих суспільних порядків лідерів можна поділити на консерваторів, реформаторів і революціонерів.
За видами розрізняють формальне і неформальне лідерство.
За масштабами лідерство може виявлятися на рівні групи, організації, соціальної спільності, населеного пункту, адміністративно-територіальної одиниці, регіону, країни в цілому.
Серед функцій політичного лідерства варто виділити:
Вираження інтересів людей. Це може бути як відносно невелика група людей, так і соціальна спільність – класова, етнічна, демографічна, професійна, територіальна, а також виборці певного округу чи країни в цілому. За будь-яких масштабів лідерства люди мають вбачати у лідері виразника власних інтересів, інакше та чи інша особа лідером не стане.
Новаторська функція визначає: щоб стати лідером, обійняти певну керівну посаду, претендент на лідерство має запропонувати щось нове порівняно з попереднім керівником. Політичний лідер свідомо вносить нові, конструктивні ідеї соціального устрою.
Інтегративна функція політичного лідерства полягає в тому, що на основі запропонованої лідером програми відбувається інтеграція дій. В ідеалі програма лідера має передбачати задоволення інтересів і потреб кожної групи населення тієї чи іншої території. Інтегративна функція спрямована на підтримку цілісності і стабільності суспільства, громадянського миру і злагоди. Підтримка соціальної цілісності суспільства неможлива без цілеспрямованих зусиль щодо згуртування всіх соціальних спільностей.
Організаторська, або прагматична, функція лідерства полягає у втіленні цілей і завдань, які стоять перед суспільством і відображені у програмі лідера, в конкретні дії.
Комунікативна функція лідерства полягає в забезпеченні лідерами зв'язку як між масами й політичними інститутами, так і між іншими політичними інститутами, у тому числі між очолюваними вищими органами держави – парламентом, урядом, главою держави, вищими судами. Завдяки лідерам відбувається координація та узгодження дій усіх суб'єктів політики.
РОЗДІЛ V.
СВІТОВИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС. СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
- 1.1. Предмет, метод та історія виникнення політології як науки.
- 1.2. Політика як соціальне явище та об’єкт вивчення політології.
- 1.3. Зміст, особливості й завдання української політології.
- 1.1. Предмет, метод та історія виникнення політології як науки
- 1.2. Політика як соціальне явище та об’єкт вивчення політології
- 1.3. Зміст, особливості й завдання української політології
- Тема 2 Історія світової політичної думки
- 2.1. Зародження політичних знань у державах Стародавнього Сходу.
- 2.2. Характерні особливості політико-правової думки Стародавньої Греції та Риму.
- 2.3. Політико-правова думка Середньовіччя та Нового часу.
- 2.1. Зародження політичних знань у державах Стародавнього Сходу
- 2.2. Характерні особливості політико-правової думки Стародавньої Греції та Риму
- 2.3. Політико-правові погляди Марка Тулія Цицерона (106-43 рр. До н.Е.)
- 2.3. Політико-правова думка Середньовіччя та Нового часу
- Тема 3 Основні школи і напрямки розвитку сучасної політології
- 3.1. Англосаксонська школа в політології
- 3.2. Характерні риси французької школи в політології
- 3.3. Становлення та розвиток німецької школи в політичній науці
- 3.4. Основні напрями розвитку зарубіжної політичної науки наприкінці хх – на початку ххі століття
- Тема 4 Розвиток суспільно-політичної думки в Україні
- 4.1. Виникнення та розвиток політичної думки Київської Русі.
- 4.2. Українська політична думка козацької доби. Конституція Пилипа Орлика
- 4.3. Вчення українських просвітників про державу і суспільство
- 4.4. Основні напрями розвитку української політичної думки XIX – поч. Хх ст.
- Тема 5 політична влада
- 5.1. Сутність і походження феномену влади.
- 5.2. Форми, види та механізм реалізації політичної влади.
- 5.3. Поняття легітимності та принцип поділу влади.
- 5.1. Сутність і походження феномену влади
- 5.2. Форми, види та механізм реалізації політичної влади
- 5.3. Поняття легітимності та принцип поділу влади
- Тема 6 Демократія: витоки, сутність і перспективи розвитку
- 6.1. Витоки і сутність демократії.
- 6.2. Історичні форми та емпіричні моделі демократії.
- 6.3. Перехід до демократії. Умови переходу.
- 6.1. Витоки і сутність демократії
- 2. Історичні форми та емпіричні моделі демократії
- 3. Перехід до демократії. Умови переходу
- Розділ 2 політичні інститути і процеси
- Політична система суспільства
- 7.2. Структура і функції політичної системи
- 7.3. Типи політичних систем та критерії і фактори їх ефективності
- Тема 8 Держава як інститут політичної системи: сутність, ознаки, форми та основні функції
- 8.1. Сутність, походження та функції держави
- 8.2. Форма державного правління
- 8.3. Форма державного устрою
- 8.4. Політичний режим
- 8.5. Концепція правової, соціальної держави
- Тема 9 Система органів державної влади в Україні
- 9.1. Етапи формування системи органів державної влади в Україні. Конституційна реформа 2004 р.
- 9.2. Конституційний механізм розподілу державної влади в Україні
- 9.3. Верховна Рада України в системі відносин органів державної влади
- 9.4. Інститут президентства в Україні: етапи становлення і порядок взаємодії з іншими органами влади
- 9.5. Особливості становлення та функціонування Кабінету Міністрів України
- 9.6. Судова система України
- Тема 11. Політичні партії та партійні системи. Громадські організації та рухи
- 11.1. Походження і розвиток політичних партій
- 11.2. Партія як політичний інститут: ознаки, функції та класифікація
- 11.3. Сутність, типологія та фактори розвитку партійних систем
- 11.4. Етапи становлення і розвитку партійної системи України
- 11.5. Громадські організації та об’єднання, їх класифікація, місце та функції в політичній системі суспільства
- Тема 13.
- 13.1. Концептуальні підходи до розуміння природи політичних конфліктів
- 13.2. Причини виникнення, ознаки та функції політичних конфліктів
- 13.3. Типологія політичних конфліктів та криз
- 13.4. Основні способи та шляхи розв’язання політичних конфліктів та криз
- Тема 14. Виборчі системи і процеси
- 1. Вибори в історії людства
- 14.2. Принципи проведення та головні процедури виборчої кампанії
- 14.3. Основні типи виборчих систем сучасності: порівняльний аналіз
- 14.4. Особливості формування виборчої системи України
- Розділ IV. Соціальні та ціннісні аспекти політики
- Тема 15. Політична свідомість, політична культура і політична соціалізація
- 15.1. Політична свідомість як суспільне явище
- 15.2. Політична культура: природа, типи та функції
- 15.3. Політична соціалізація, її суть та основні теоретичні концепції
- 15.4. Особливості становлення політичної культури в Україні
- Тема 16. Політична ідеологія. Основні ідеологічні доктрини сучасності
- 16.2. Структура політичної ідеології
- 16.3. Основні політичні ідеології сучасності
- Тема 18. Політичні еліти та політичне лідерство
- 18.1. Сутність, типологія і функції політичної еліти
- 18.2. Теорії еліт в політичній науці
- 18.3. Сутність і теорії політичного лідерства
- 18.4. Класифікація та функції політичного лідерства
- Тема 19.
- 19.2. Процес формування та механізм зовнішньої політики держав. Міжнародне право
- 19.3. Міжнародні організації: сутність і типологія
- 19.4. Глобальні проблеми сучасної цивілізації та шляхи їх вирішення
- 19.5. Міжнародний тероризм