1. Роль Західної Європи у розвитку людства
Розвиток трансформаційних процесів у Центральній і Східній Європі після падіння Берлінського муру відкрив перед народами держав цього регіону можливості долучення до єдиної європейської спільноти. Ці можливості використали вісім держав цього регіону, які з 1 травня 2004 р. стануть повноправними членами Європейського Союзу. Україна, з огляду на різні причини та формальні декларації про свій європейській вибір, продовжує активно коливатись між трьома варіантами стратегії розвитку: перший - чітка орієнтація на інтеграцію до Європейського Союзу; другий - інтеграція з групою пострадянських країн під егідою Росії і третій - "суто український варіант" - одночасно інтегруватися і з одним, і з другим утворенням, хоча, на наш погляд, існування цього варіанта зумовлене неготовністю підтримати перший варіант, а третій варіант треба розглядати як різновид другого. Прийняття будь-якого рішення передбачає знання про об'єкт (у цьому випадку ними будуть політичні системи країн Західної Європи та механізми їх функціонування).
Західна Європа охоплює двадцять три національні держави, загальна площа територій яких становить всього 2,7 % від загальної площі всіх держав світу. У цих країнах проживає понад 370 млн.осіб населення ( приблизно 7 % від світової популяції). Більшість держав цього регіону, незважаючи на поділ між католицькою та протестантською конфесіями, опираються на спільну цивілізаційну базу християнства, яка, використовуючи методологію Самюеля Хантінгтона, дає змогу відносити їх до західної цивілізації. Вони пов'язані між собою історією декількох тисячоліть безперервної взаємодії та постійних взаємовпливів, де були різноманітні варіанти добровільного і примусового об'єднання, жахливі війни та багато конфліктів.
Важко знайти ще один подібний регіон у світі, якій би відіграв таку вирішальну роль у розвитку людства. Більшість основних філософських систем і політичних доктрин, реалізованих у життя політичних конструкцій, побачили світ або були апробовані власне у Європі. Починаючи від Нового часу, на європейському континенті формуються перші модерні (тобто ті, що відповідають сучасним стандартам, вимогам) національні держави. Колоніальні завоювання основними європейськими державами майже цілого світу, як це не парадоксально звучить після тривалого впливу комуністичної ідеології, сприяли значною мірою долученню народів залежних територій до здобутків європейської цивілізації та прискореного політичного розвитку цих народів.
Усі країни регіону мають високоефективну ринкову економіку, за показниками ВНП цей регіон займає чільну позицію у світі, а домінуюча більшість держав входить до всіх без винятку існуючих сьогодні топ-списків найбільш розвинених держав світу. Держави регіону мають найвищі показники за рівнем освіти населення та за рівнем забезпечення громадянських прав (Фінляндія згідно з обчисленнями Дому свободи має найвищий у світі показник - 99%).
Європейські держави, незважаючи на численні війни, враховуючи дві страхітливі світові війни, які охопили більшість європейських держав, сьогодні об'єдналися в якісно нове міждержавне утворення - Європейський Союз - перетворюючи Європу держав у Європу націй і регіонів. Розвиток інтеграційних процесів призвів до формування не лише єдиного економічного та фінансового простору, а й до зникнення міждержавних кордонів всередині Союзу, утворення Європейського парламенту, а після прийняття Конституції Європейського Союзу, проект якої був розроблений спеціальною конституційною комісією під керівництвом Жіскар д'Естена у 2003 р., і до єдиних виконавчих інститутів. Тому науковці ставлять питання про новий вимір суверенітету окремих національних держав. Можливості, які відкриває перед європейськими народами нове політичне
Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи об'єднання, безумовно значні і потребують детальнішого вивчення. Зрозуміло, що Європейський Союз, так як і ті держави Європи, що не є його членами, як наприклад Швейцарія, вже сьогодні заклали нові можливості для адекватної відповіді цієї частини світу на сучасні та майбутні глобальні виклики. Це дає змогу з впевненістю передбачати, що континент збереже за собою визначальну роль в світі на майбутнє.
Порівняльному аналізу політичних систем держав Західної Європи присвячена цей курс. На підставі аналізу конституцій, статистичних матеріалів та результатів багатьох наукових досліджень європейських і вітчизняних авторів ми порівнюємо в інституційному та функціональному планах політичні системи європейських країн.
З двадцяти трьох держав ми свідомо виділили лише шістнадцять:
Австрію, Бельгію, Грецію, Данію, Ірландію, Іспанію, Італію, Нідерланди, Німеччину, Норвегію, Сполучене Королівство, Португалію, Фінляндію, Францію, Швейцарію та Швецію.
По-перше, ці держави найбільші серед існуючих у Європі і представляють основні політичні тенденції та процеси, що властиві державам Західної Європи.
По-друге, вони вичерпно відтворюють широке розмаїття політичних практик в інституційному та функціональному планах, яке ми можемо знаходити серед решти держав світу. По-третє, щодо цих держав є багато вичерпної інформації, яка допоможе зробити коректне порівняння.
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- IV. Організаційно-методичні вказівки
- V. Навчальні матеріали
- 1. Роль Західної Європи у розвитку людства
- 2. Становлення та основні етапи розвитку порівняльної політології
- 3. Особливість методу порівняльного дослідження
- Семінарське заняття № 1
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Поняття політичного інституту
- 2. Еволюція політичних систем держав Західної Європи
- 3. Ступінь вивчення політичних систем держав Західної Європи
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Значимість категорії соціополітичний поділ як інструментарію політичних досліджень.
- 3. Головні соціополітичні поділи
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Підходи визначення рівня етнічної гомогенності.
- 2. Соціополітичний поділ на етнічній основі у Бельгії.
- 3. Соціополітичний поділ на етнічній основі у Швейцарії
- 4. Соціополітичний поділ на етнічній основі у Великої Британії.
- 5. Сучасна етнолінгвістична ситуація у країнах Західної Європи
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Характер відносин між церквою та державою
- 2. Характеристика конфесійної фрагментації.
- 3. Церква та суспільство.
- 4. Європейські християнські партії.
- Додатковий матеріал
- Христиа́нство
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Форми виявів соціополітичних поділів на територіальної основї.
- 2. Дія регіональних партій у країнах Західної Європи.
- 3. Причини піднесення регіональних партій.
- 4. Ситуативні соціополітичні поділи.
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Позиція глави держави у конституційних монархіях
- 2. Президент як глава держави
- 3. Права та обов'язки президентів європейських держав
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Внутрішня структура діючих у країнах Західної Європи парламентів.
- 2. Вимоги щодо претендентів на посаду депутата
- 3. Компетенції голів парламенту
- 4. Парламентські комісії
- 5. Особливість верхніх палат
- 6. Функції парламентів
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Позиція глави уряду - прем'єр-міністра.
- 2. Типологія урядових кабінетів.
- 3. Умови формування коаліційних урядів;
- 4. Стабільність урядів.
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Характеристика уряду "мінімально-переможної коаліції"
- 2. Дві базові моделі переговорного процесу: "прихованої рівноваги " та "сигналізуючої рівноваги»
- 3. Оцінка стабільності коаліційних урядів у країнах Західної Європи