4. Соціополітичний поділ на етнічній основі у Великої Британії.

Сполучене Королівство складається з Англії, Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії, внаслідок чого повна офіційна назва Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Велика Британія охоплює лише Англію, Шотландію та Уельс. Домінуючою етнічною групою у країні є - англійці, за даними 2002 р., становлять 81,5 % населення, шотландці - 9,6 %, ірландці 2,4 % уельсці - 1,9 %, інші етнічні групи - 4,6 %. Щодо мови, то абсолютно домінуючою є англійська мова, поряд з якою зберігається кельтська у двох варіантах - ірландська та уельська.

У Шотландії національна мова не відіграє важливого значення (абсолютно переважаючою є англійська). Вважається, що лише 88 892 особи знали та використовували на 1991 р. шотландську Мову одночасно з англійською108 (це становить трохи більше 1 % від загального складу населення). У парламенті Сполученого Королівства шотландська спільнота представлена Шотландською Народною партією, яка з моменту свого створення виступала з сепаратистських позицій. Сьогодні ця партія трактується як партія лівоцентристська з суспільних питань, хоча у своїй програмі вона Декларує вимоги захисту національної культури, мови та виступає за самостійність Шотландії. Протягом останніх десяти років вона на загальнодержавних виборах отримала такі результати: 1992 -З мандати (1,9 %), 1997-6 (2,0 %), у 2001 - 5 (1,8 %).

Згідно з результатами референдуму 1998 р. та прийнятого на його основі Шотландського Акту, який має характер конституційного документа, Шотландія отримала право мати власний парламент та уряд. Праламент однопалатний і складається з 129 осіб, з яких 73 обирають в одномандатних округах згідно з виборчою системою відносної більшості, а 56 в округах багатомандатних за пропорційною системою. Як видно з табл. 10, підтримка сепаратистського руху у Шотландії, спрямованого на державну самостійність від Великобританії, під час других виборів до національного парламенту зменшилась. Відповідно побоювання, що створення національного представницького інституту прискорить розвиток національного сепаратистського руху і призведе до відділення Шотландії, не справдились.

Таблиця 10 Результати виборів до парламенту Шотландії109

Уельс. На початку XX ст. валлійською мовою розмовляла майже половина населення Уельсу. Перепис населення 1911 р зареєстрував приблизно 1 млн. осіб, які вважали себе носіями валлійської мови. У 1993 р. було прийнято Акт про валлійську йву, який законодавчо затвердив рівноправність англійської та валлійської мов в Уельсі. На сьогоднішній день в Уельсі 508 098 &сіб трактують себе білінгвістичними громадянами, зазначаючи, що поряд з англійською вони володіють валлійською мовою.110 Інтереси Уельської етнічної групи представлені у парламенті Сполученого Королівства - Валлійською Народною партією (Ріаісі Сутпі - Партія Уельсу), яка була створена у 1925 р. Сьогодні вона належить до партій лівого спрямування і у своїх програмних завданнях наголос робить на відродженні валлійської мови, культури та розвитку самоврядування в Уельсі. Під час виборів до парламенту Сполученого Королівства партія мала такі результати: 1992-4 мандати (0,5 %), 1997-4 (0,5 %), 2001-4 (0,8 %). Подібно як у Шотландії та Північній Ірландії у 1998 р. було прийнято Уельський Акт, який передбачав створення представницького органу - Асамблеї Уельсу. У вересні 2003 р. на річній конференції Плайд Кімру було внесено нове положення до Статуту партії, яке визначило головну мету партійної діяльності -досягення незалежності Уельсу111. Як бачимо, Валлійська Народна партія як головний репрезентант валлійської етнічної групи не має домінуючого положення у національному представницькому органі.

Результати виборів до Асамблеї Уельсу112

Північна Ірландія. Населення Північної Ірландії розмовляє переважно англійською мовою. Однак етнічні відмінності між ірландцями, які проживають у Північній Ірландії, і англійцями стосуються вимог ірландців щодо приєднання Північної Ірландії до Ірландської республіки й таким способом об'єднати весь острів або (як етап) розширити систему самоврядування. Відповідно англійці - юніоністи - бачать Північну Ірландію лише як складову частину унітарної, але із застосуванням засад деволюції, держави Сполученого Королівства. На сьогодні основні політичні партії, які діють у Північній Ірландії, поділені за етнічною ознакою. Ірландську частину представляють - Шін Фейн (дослівно - "Ми самі"), яка була створена у 1905 р. і є політичною складовою Ірландської Республіканської армії (ІКА), веде тривалу боротьбу за незалежність Північної Ірландії та возз'єднання з Ірландською республікою; Соціал-демократична партія праці, що створена у 1970 р., має лівоцентристський характер і головну увагу приділяє захисту інтересів католицької меншості. Юніоністські відповідно проанглійські партії: Партія юніоністів Ольстеру діє з 1905 р.; Прогресивна юніоністська партія, діє з 1980 р.; Партія демократичних юніоністів, створена у 1971 р., головну діяльність спрямовує проти втручанням Дубліна у справи Північної Ірландії. Загальнобританські політичні партії не беруть участі у виборах у Північній Ірландії113, тому усі перелічені регіональні політичні партії представлені самостійно або у складі коаліції, у парламенті Сполученого Королівства. У 1998 р., на підставі Акту про Північну Ірландію, було оголошено про створення парламенту та уряду. Існуюча у цьому регіоні політична ситуація призвела до того, що депутати у парламенті поділилися на дві групи: юніоністів і націоналістів (ірландці). Відповідно кожен новообраний депутат ще спочатку роботи регіонального парламенту повинен задекларувати свою приналежність до однієї з цих двох парламентських груп. Також депутат може задекларувати свою незалежність від такого поділу.

Результати виборів до Ассамблеї Північної Ірландії114

Показники етногрупової ідентифікації трьох зазначених регіонів Сполученого Королівства наведено у табл. 13 і свідчать про досить близьку частку мешканців Шотландії та Північної Ірландії, які вважають себе британцями. Ці показники, так само стосовно Уельсу, незначні порівняно з ідентифікацією з власною етнічною групою. Особливість Північної Ірландії полягає у тому, Що цей район додатково поділений всередині на ірландську та ольстерську (регіональну), пов'язану з загальнодержавною ідентифікацією, (Сполученого Королівства - А.Р.) властиву не ірландцям ідентифікацію.

Отже, домінуюча групова ідентифікація має свій вияв у відчутній підтримці національних партій у власних регіонах, що свідчить про наявність соціополітичного поділу на етногруповій основі у Сполученому Королівстві.

Національна ідентифікація у Сполученому Королівстві115