Кемп-Девідська мирна угода

Змушені зважати на загрозливі наслідки нафтового ембарго, Сполучені Штати приклали максимум зусиль для припинення конфлікту. За особистим посередниц­твом держсекретаря США Генрі Кіссінджера 18 січня 1974 р. угоду з Ізраїлем

уклав Єгипет, а ЗО травня — Сирія. Угоди передбачали виведення ізраїльських військ з частини окупованих територій та введення на Синай військ ООН. Палестинці негативно поставилися до цих угод і здійснили низку терористичних актів, які мали б зірвати переговори. Під тиском США в серпні 1975 р. Ізраїль передав Єгипту наступну частину окупованого Синаю, а також нафтове родовище Абу-Рудайс.

Процес зближення позицій Єгипту та Ізраїлю був започаткований у листопаді 1977 р. демонстративною поїздкою А. Садата до окупованого ізраїльтянами Єру­салима. Більша частина арабського світу зустріла цей крок з осудом, але єгипетський президент вирішив позбавити свою країну, за висловом одного американського публіциста, "обтяжливого обов'язку вендети, який, висячи гирею на нозі Єгипту не дозволяв йому ввійти в коло цивілізованих держав".

У вересні 1978 р. президент СІЛА Дж. Картер організував зустріч прези­дента Єгипту А. Садата та прем'єр-міністра Ізраїлю М. Бегіна (1913—1992) в заміській літній резиденції президентів СІЛА в Кемп-Девіді. У результаті складних і тривалих переговорів сторонам конфлікту вдалося досягнути порозуміння. Лідери країн підписали два документи. Згідно з першим, Єгипет та Ізраїль укладали мирну угоду. Другий стосувався майбутнього устрою Західного берега Йордану, на якому Ізраїль протягом п'яти років зобов'язувався створити палестинську авто­номію. Однак, повернувшися до Тель-Авіва й виступаючи у кнесеті, М. Бегін заявив, що Ізраїль ніколи не допустить до створення палестинської держави. Підписання широкомасштабної угоди призначено на 18 грудня 1978 р., але через демонстративне ігнорування Ізраїлем зобов'язань щодо палестинської автономії та оголошені плани розширення єврейських поселень на окупованих землях, відбулося лише 25 березня 1979 р. у Вашингтоні. Угоду скріпив своїм підписом Дж. Картер. Згідно з угодою, Ізраїль повертав окуповані в 1967 р. єгипетські території, натомість отримуючи дипломатичне визнання. Наступні ізраїльсько-єгипетські переговори з палестинського питання швидко зайшли в глухий кут. Ізраїль так і не виконав узятих на себе пунктів угоди, що стосувалися Палестини.

Всі арабські країни, включно з Саудівською Аравією та іншими "помірковано" налаштованими до Заходу режимами, засудили Кемп-Девідську угоду. Уже 1 квітня 1979 р. на Багдадській конференції міністрів іноземних справ та міністрів економіки арабських країн прийнято рішення про розрив дипломатичних відносин між арабськими країнами та Єгиптом і його,економічний бойкот. Для підтримки Єгипту СІЛА запропонували А. Садату програми матеріальної допомоги. Низка організацій мусульманських фундаменталістів винесли смертний вирок А. Садату. У результаті замаху, здійсненого б жовтня 1981 р. під час військового параду, присвяченого річниці початку "війни на Йом Кіппур", президента Єгипту було вбито.