Близькосхідний мирний процес у 90-х рр.

У результаті війни в Перській затоці та загального процесу міжнародної розрядки напруженості на Близькому Сході виникла цілком нова політична ситуація. За спільною ініціативою США та СРСР, у Мадриді в жовтні — листопаді 1991 р. відбувся пёрший раунд багатосторонньої конференції з питань мирного врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту. Зважаючи на висловлену ОВП підтримку С. Хусейна, на конференцію було запрошено лише кількох поміркованих членів палестинського руху, які ввійшли до складу йорданснкої делегації. Усталення позицій сторін дало змогу продовжити переговори, що активізувалися після розпаду СРСР та встанов­лення американського домінування над мирним процесом. Таємні переговори між ізраїльтянами та палестинцями згодом перенесено до Осло (Норвегія).

Після одинадцяти раундів таємних переговорів, що відбувалися під патрона­том норвезького міністра закордонних справ Йоргена Хольста, ОВП та Ізраїль зрештою змогли домовитися. Палестинці визнавали за Ізраїлем право на існування, а також відмовлялися від тероризму та інших методів насильницької боротьби. Зі свого боку, Тель-Авів визнавав ОВП повноважним представником палестинського народу й надавав палестинцям обмежену автономію на окупованих в 1967 р. тери­торіях. 13 вересня 1993 р. у Вашингтоні Шимон Перес та Абу Мазан у присутності прем'єр-міністра Ізраїлю Іцхака Рабина та лідера ОВП Я. Арафата, а також президента СІЛА Білла Клінтона, підписали договір про створення на окупованих Ізраїлем у 1967 р. землях Сектора Гази і Єрихона палестинської автономії. Передбачалося, що до квітня 1994 р. звідти буде виведено ізраїльські підрозділи, а владу отримає обране місцевим арабським населенням самоуправління. Поетапний процес передачі палестинцям решти території окупованого в 1967 р. Західного берега Йордану мав завершитися 4 травня 1999 р.

Ліга арабських держав підтримала порозуміння, а Сполучені Штати пообіцяли надати значну матеріальну підтримку палестинцям. Підписання угоди між Ізраїлем і палестинцями відкрило шлях до порозуміння між Тель-Авівом та Амманом. 25 липня 1994 р. І. Рабин і король Хусейн оголосили про припинення стану війни між своїми країнами, а в жовтні 1994 р. Йорданія, друга серед арабських країн після Єгипту, підписала з Ізраїлем мирну угоду. Ізраїльсько-йорданська угода передбачала спільне використання вод Йордану, часткове повернення окупованих

у 1967 р. територій та врегулювання питань повернення палестинських біженців із Західного берега Йордану. Тоді ж під егідою США розпочалися переговори Ізраїлю