4. Відповідальність за порушення виборчих прав.
Під відповідальністю за порушення виборчих прав розуміють систему правових норм, організаційних засобів, форм, за допомогою яких Конституцією та іншими законодавчими актами державами встановлюється порядок організації та проведення виборів, забезпечується їх охорона, а в разі порушення встановленого порядку – відновлюється їх конституційність та законність. Відповідальність за порушення виборчих прав поділяється на конституційно-правову, адміністративну та кримінальну.
4.1. Конституційно-правова відповідальність за порушення виборчих прав. У теорії виборчого права розглядаються такі види санкцій за порушення законодавства: попередження; відмова в реєстрації кандидата (кандидатів); скасування рішення про реєстрацію кандидата (кандидатів); визнання дільничною виборчою комісією голосування на виборчій дільниці недійсним; визнання окружною виборчою комісією голосування на виборчій дільниці недійсним; визнання виборів недійсними; дострокове припинення повноважень виборчої комісії; дострокове припинення повноважень члена виборчої комісії. Усі ці санкції закріплені в Законі України “Про вибори народних депутатів України”. Виборчі законодавства інших держав мають різні підходи до згаданих санкцій. Так, законодавство Албанії, Болгарії, Литви, Польщі, Словаччини, Молдови, Казахстану, Киргизії, Російській Федерації взагалі не мають такого положення як попередження. Проте в Білорусі передбачена можливість нести відповідальність у формі попередження в разі порушення Виборчого кодексу та інших законодавчих актів, що стосуються проведення виборів кандидатом його довіреною особою або ініціативною групою зі збору підписів громадян на підтримку його особи як кандидата. Повторне накладення цієї санкції є підставою для застосування до правопорушника санкції у вигляді відмови від реєстрації кандидатом у депутати відповідної особи (осіб). І хоча попередження як санкція за порушення виборчого законодавства з боку окремих кандидатів у депутати та політичних сил уперше було закріплене лише в Законі про вибори народних депутатів України у 2001 р., проте під час проведення останніх парламентських виборів практика його застосування вказана на ряд позитивних обставин, насамперед пов’язаних із зменшенням протиправних дій з боку учасників виборчого процесу. Іншою санкцією конституційно-правової відповідальності, що застосовується виключно до органів та їх посадових осіб, що організовують вибори, а саме до виборчих комісій, є дострокове позбавлення повноважень члена виборчої комісії. Аналіз виборчого законодавства щодо закріплення такої санкції вказує на таке. Виборчий кодекс Албанії визначає, що в разі порушення членом Центральної виборчої комісії (ЦВК) Конституції або якщо його поведінка дискредитує честь та репутацію члена ЦВК, порушник може бути звільнений парламентом. Разом з тим автоматично припиняються повноваження члена ЦВК у разі прийняття остаточного рішення суду, яким члена ЦВК звинувачено у вчиненні злочину; якщо він не з’являється на роботі більш ніж 3 місяці у невиробничий час і більш ніж 5 днів під час виборчого процесу. Такі ж підстави звільнення передбачені і для членів окружних виборчих комісій та виборчих комісій органів місцевого самоврядування. Закон про вибори до парламенту Польщі передбачає вихід із членства у виборчій комісії як округу, так і виборчої дільниці в разі порушення заборон щодо набуття статусу кандидатів у депутати чи сенатора, фінансових агентів, спостерігачів та в разі їх відкликання Державною виборчою комісією. Обов’язковою умовою початку виконання обов’язків члена виборчої комісії Литви є складання ним присяги. У разі відмови складення присяги особа позбавляється права працювати у складі виборчих комісій. Член комісії, який порушив заборону щодо проведення передвиборної агітації або в будь-який інший спосіб впливав на волю виборців, а також який порушив положення присяги, повинен бути виключений зі складу комісії та притягнений до відповідальності. Також члена виборчої комісії може бути відкликано партією, коаліцією, яка його запропонувала, виборчою комісією, яка затвердила склад цієї комісії. Законодавством Румунії не передбачено можливість відкликання та позбавлення права члена виборчої комісії. Член виборчої комісії Казахстану може бути звільнений від виконання своїх обов’язків за рішенням органу чи посадової особи, яка його призначила, а також у разі подання заяви про відставку, позбавлення громадянства, набрання щодо неї законної сили обвичувального вироку суду, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним та безвісти відсутнім. Повноваження члена виборчої комісії Білорусі можуть бути припиненими внаслідок: відкликання органом, який висунув відповідну кандидатуру на затвердження члена комісії; унаслідок порушення цієї особою положення Виборчого кодексу та систематичного невиконання ним своїх обов’язків. Повноваження члена виборчої комісії Російської Федерації з правом вирішального голосу можуть бути скасовані в будь-який час за рішенням особи чи органу, що призначив цю особу на посаду члена комісії. Окрім того, слід відзначити, що Виборчим кодексом Албанії передбачена кримінальна відповідальність членів комісій за відмову члена виборчої комісії від служби без законних підстав. Санкція за це правопорушення – штраф або ув’язнення на період від 6 місяців до 2-х років. Разом з тим у виборчих законодавствах багатьох держав, хоч і передбачена процедура призначення, обрання членів виборчих комісій різних рівнів, встановлено відповідні кваліфікаційні критерії, проте не передбачено санкції припинення повноважень членів виборчих комісій у разі вчинення відповідних правопорушень. Так, відсутні такі санкції у виборчому законодавстві Болгарії, Словаччини, Румунії та ін. Вважається обґрунтованим та доцільним передбачення можливості нести юридичну відповідальність членам виборчих комісій. Адже ці особи є учасниками конституційно-правових відносин, пов’язаних із проведенням виборів, які використовують надані їм права й повинні виконувати законодавчо визначені для них обов’язки. У разі ж порушення останніх – мають нести конституційно-правову відповідальність. Тому, як видно з аналізу, український законодавець досить вдало визначив можливість нести конституційно-правову відповідальність. Така санкція, як відмова в реєстрації особи кандидатом чи списку кандидатів, носить правообмежувальний характер і обмежує відповідну особу (осіб) у разі неотримання чітких законодавчих вимог у реалізації пасивного виборчого права, зокрема участі у виборчому процесі як кандидата (кандидатів). Наразі чинне законодавство України містить вичерпний перелік підстав щодо застосування цієї санкції виборчою комісією. Національне законодавство містить досить розширений перелік підстав для того, щоб відповідна виборча комісія прийняла рішення про відмову в реєстрації окремого кандидата чи списку політичної партії (блоку). Аналіз позицій законодавця інших держав з цього приводу свідчить: подання відомостей про кандидата є обов’язковою умовою порядку реєстрації кандидатів, при цьому неподання, приховання важливих відомостей є підставою для відмови в реєстрації кандидата (кандидатів) або ж скасування рішення про їх реєстрацію. Законодавство Литви визначає досить широкий перелік інформації про кандидата, яка має бути подана для виборчої комісії. У разі ж, якщо кандидат приховав інформацію про рішення суду, на підставі якого було “встановлено факт його свідомої співпраці не за завданням Литовської Республіки із спецслужбами інших держав, що має юридичне значення, ЦВК не реєструє такого кандидата, а якщо він уже був зареєстрований, негайно анулює його реєстрацію кандидатом у члени Сейму”. Виборче законодавство Болгарії для реєстрації кандидата окружною виборчою комісією передбачає подання від кандидата лише документа про його висунення політичною силою чи ініціативною групою, заяву про згоду балотуватися та заяву, у якій слід вказати прізвище, ім’я, по-батькові, вік, місце постійного проживання та особистого ідентифікаційного номера. Разом з тим чітко не визначена санкція за подання неповних чи недостовірних відомостей про кандидата. Виборчий кодекс Білорусі передбачає подання, окрім протоколу партійного осередку про висунення кандидатом відповідної особи, ще й заяви про згоду балотуватися та біографічні дані, вказівки щодо яких визначаються ЦВК. Якщо подана інформація, у тому числі й біографічна, не відповідає дійсності то відповідна виборча комісія має право відмовити особі в реєстрації кандидатом, а коли вона вже зареєстрована такою, то відмінити рішення про реєстрацію. Законодавство Польщі також передбачає для реєстрації кандидатом у депутати одним з документів заяву про згоду балотуватися, яка повинна містити таку інформацію: прізвище, ім’я, по-батькові, вік кандидата та його ідентифікаційний номер, належність до політичної партії, інформацію про службу в органах державної безпеки й співпраці з такими органами в 1944-1990 рр. особами, що виконують громадські обов’язки. Законодавець дозволяє усунути недоліки, які містять у поданих документах протягом 3-х днів. Якщо це не буде виконано, то виборча комісія може застосувати до порушника санкцію у вигляді відмови в реєстрації списків кандидатів у цілому або ж окремих кандидатів. Законодавці інших держав на відміну від парламенту України по-іншому визначають підстави визнання виборів недійсними. Так, Виборчим законодавством Албанії передбачена можливість визнати вибори недійсними на виборчих дільницях, виборчих адміністративно-територіальних утвореннях або на всій території республіки, якщо ЦВК виявляє: порушення закону або природні катаклізми такого масштабу, які можуть вплинути на розподіл місць до Асамблеї; голосування не починалось або було припинено впродовж 6-ти годин. Рішення ЦВК може бути оскаржене до Верховного чи Конституційного суду. ЦВК Литви може визнати результати виборів недійсними, якщо вона встановила факти грубого порушення закону про вибори до парламенту, здійснені на виборчій дільниці або у виборчому окрузі, або якщо підроблення документів чи їх втрата суттєво вплинули на результати виборів та коли на підставі протоколів підрахунку голосів або інших виборчих документів не можна встановити остаточні результати виборів. При цьому вибори не можуть бути оголошені недійсними, якщо безспірно встановлені результати дозволяють встановити остаточні результати виборів. Вибори вважаються недійсними в Молдові, якщо Конституційний суд, визнає, що під час голосування та підрахунку голосів положення виборчого закону порушувались і мали вплив на результати голосування й отримання мандатів. Згідно з польським законодавством нелегітимними можуть бути визнані вибори в цілому, у виборчому окрузі, вибори депутата чи сенатора. Підставою для застосування цієї конституційно-правової відповідальності є порушення закону чи порушення Державною виборчою комісією положень виборчого закону, які стосуються визначення результатів голосування і результатів виборів. Відповідне рішення приймає Верховний суд, який, приймаючи рішення про недійсні вибори або недійсність вибору депутата чи сенатора, затверджує втрату дійсності мандатів шляхом визнання їх недійсними та виносить постанову про проведення додаткових виборів або проведення деяких виборчих заходів, вказуючи дії, з яких треба поновити виборчі процеси на території Польщі. У Румунії подання з вимогою визнати вибори недійсними в окрузі можуть подати лише партії, політичні організації чи блоки не пізніше як через 48 годин після закриття виборчої дільниці. У разі встановлення Конституційним судом порушення Конституції Румунії ЦВК може визнати вибори в окремих адміністративних одиницях недійсними і повинна прийняти рішення про проведення в них повторних виборів протягом 2-х місяців. У Казахстані при виявленні вищестоящою комісією помилок у протоколах нижчестоящих виборчих комісій, а також при сумніву в правильному підрахунку голосів комісія може прийняти рішення про повторний підрахунок голосів відповідною виборчою комісією. Загалом правові реформи, які відбувалися в різних державах у різний час, маючи за мету гарантувати дотримання прав громадян через призму встановлення юридичної відповідальності проходили у 2-х різних напрямках: посилення відповідальності до правопорушників; послаблення санкцій і скорочення переліку діянь, за які має настати юридична відповідальність. Однак оптимальне рішення, очевидно, десь по середині.
4.2. Кримінальна відповідальність за порушення виборчих прав. Згідно ст. 157 Кримінального кодексу України діяльність, спрямована на перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним народним депутатом України, вести передвиборну агітацію. Перешкоджання вільному здійсненню громадянином його виборчого права може виразитись у: безпідставній відмові в реєстрації кандидатом; невключенні громадянина до списків виборців або виключенні громадянина із списків виборців за відсутності до того підстав; неправомірній відмові виборцю у прийняття і розгляді його заяви про включення його до списку виборців; неповідомленні або неправдивому повідомленні виборця про місце та час голосування; у примушуванні кандидата зняти свою кандидатуру з балотування чи зареєструватися кандидатом у народні депутати України тощо. Цією ознакою охоплюється також перешкоджання діяльності довірених осіб, представників партій (блоків) у Центральній виборчій комісії (ЦВК). Цією формою злочину охоплюються також випадки створення перешкод для нормальної діяльності виборчих комісій чи її окремого члена. Це може проявитись в організації зриву засідання комісії з тим, щоб не допустити реєстрації певної особи кандидатом у депутати. Перешкоджання вести передвиборну агітацію передбачає створення будь-яких перепон громадянам України, політичним партіям (блокам), іншим об’єднанням громадян, вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми, безперешкодно вести агітацію “за” чи “проти”. Воно може проявитись у зриві проведення зборів, мітингів чи зустрічей з кандидатами (їх прямій забороні, недопущенні виборців, кандидатів чи інших осіб до місця їх проведення, ненаданні приміщення, умисного виведення з ладу технічного обладнання, необхідного для проведення таких заходів, відключення електроенергії тощо), наданні необґрунтованих переваг чи встановленні безпідставних обмежень для передвиборних виступів кандидатів, їх довірених осіб у відповідних засобах масової інформації (ЗМІ), безпідставній відмові чи затягуванні виготовлення матеріалів передвиборної агітації, їх незаконному вилученні або знищенні, порушенні правил транслювання засобами масової інформації агітаційних телерадіопрограм тощо. Перешкоджання вільному здійсненню громадянином виборчих прав або веденню передвиборної агітації може бути вчинено будь-яким способом. До найбільш поширених способів такого перешкоджання закон відносить насильство, обман, погрозу та підкуп. Кримінальна відповідальність за такі дії настає лише за умови, що вони вчинялися умисно й спрямовані на перешкоджання здійсненню активного чи пасивного виборчого права або веденню передвиборної агітації. Кримінальну відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчого права може нести будь-яка осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку. Вчинення цього злочину карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років.
4.3. Адміністративна відповідальність за порушення виборчих прав. Адміністративна відповідальність загалом визначається як форма реагування держави на правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого стягнення до суб’єкта проступку. Характеризуючи цей вид юридичної відповідальності, слід зазначити, що її підставою є не лише вчинення адміністративного проступку, передбаченого адміністративним законодавством. Це повною мірою стосується й виборчого законодавства. Незважаючи на те, що виборче законодавство врегульовує досить складну процедуру виборів чинний Кодекс про адміністративні правопорушення містить лише одну статтю, що встановлює відповідальність за порушення законодавства про вибори Президента України і народних депутатів України. Згідно з цим законодавчим актом, відповідальність до правопорушників застосовується за такі дії: публічні заклики або агітація за бойкотування виборів; опублікування або поширення іншим способом неправдивих відомостей про кандидата; агітація “за” або “проти” кандидата в день виборів; видача членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня для голосування за іншу особу; втручання в роботу виборчих комісій, що перешкоджає виконанню ними обов’язків, пов’язаних з реєстрацією кандидатів, підрахунком голосів чи визначенням результатів або підбиттям загальних підсумків виборів. Зовсім по-іншому врегульовано питання адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства в інших державах. Так, 1 грудня 1999 р. Державною Думою Російської Федерації був прийнятий закон, яким Кодекс про адміністративні правопорушення було доповнено 24 статтями, що визначають адміністративну відповідальність за порушення виборчого законодавства. Крім того у Росії прийнято окремий закон “Про адміністративну відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства Російської Федерації про вибори і референдуми”. Всього законом передбачено 10 статей, які встановлюють адміністративну відповідальність для юридичних осіб. Також законодавець передбачив досить чіткий та детальний процесуальний порядок притягнення порушників до відповідальності. Кодекс Республіки Казахстан про адміністративні правопорушення передбачає 13 статей за порушення виборчого законодавства, Киргизької Республіки – 12, а Кодекс Молдови про адміністративні правопорушення закріплює лише одну статтю, що стосується порушення виборчих прав громадян, проте ця стаття містить 13 частин. Разом з тим Виборчий кодекс Молдови окремою главою також передбачає відповідальність за адміністративні правопорушення, при цьому правом на складання протоколу про адміністративні правопорушення наділяються такі уповноважені особи: мер місцевості, голови виборчої комісії та поліцейські органи, які здійснюють нагляд за виборами. У Республіці Білорусь Кодекс про адміністративні правопорушення, як і в Україні, містить лише одну статтю, яка складається з однієї частини, що визначає відповідальність за порушення виборчих прав громадян. Закон про вибори членів парламенту Болгарії в цілому визначає, що за будь-які порушення виборчого закону накладається штраф керівником відповідного району. По-іншому регламентується юридична відповідальність за порушення порядку проведення виборів у Франції. Так, Виборчим кодексом Франції досить детально регламентовані як заборони, так і передбачені конкретні санкції щодо кожного етапу виборчого процесу. У цьому нормативно-правовому акті містяться санкції відповідальності як адміністративної, так і конституційно-правової та кримінальної. Узявши за основу Кодекс Російської Федерації про адміністративні правопорушення ЦВК України розробила законопроект, яким пропонувалося Кодекс про адміністративні правопорушення доповнити новою главою “Адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення”, яка включала б у себе 24 статті. 10 січня 2002 р. цей законопроект був прийнятий в цілому, однак 31 січня 2002 р. Президент України не підписав цей закон і повернув Верховній Раді України на повторний розгляд, мотивуючи своє рішення тим, що цей закон має суттєві недоліки, які перешкоджають його застосуванню та не гарантують захисту прав і свобод людини і громадянина. 7 березня 2002 р. народні депутати погодились з пропозиціями Президента України й скасували результати свого попереднього голосування за даний законопроект.
4.4. Судовий захист виборчих прав громадян. Виборче законодавство України передбачає не лише право обирати та бути обраним, а й гарантує захист цього права через включення до правового механізму відповідних засобів, насамперед судовий захист. Зокрема ч. 11 ст. 20 Закону України“Про вибори Президента України”, ч. 11 ст. 18 Закону України “Про вибори народних депутатів України”, ч. 10 ст. 18 Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим”, ч. 2 ст. 16 Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” встановлюють, що кожний громадянин має право оскаржити рішення дільничних виборчих комісій у встановлених законом випадках. Формально-правову регламентацію процедур вирішення спорів, пов’язаних з виборчим правом, здійснено в Цивільному процесуальному кодексі України (ЦПК). Судовий захист виборчих прав і свобод громадян здійснюється у цивільно-правовій формі відповідно до розділу ІІІ-Б ЦПК “Провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин”. У відповідності з її положеннями судам України підсудні наступні категорії справ: про помилки в списках виборців або в списках громадян, які мають брати участь у референдумі (гл. 30 ЦПК); про відмову в реєстрації кандидата в депутати або на посаду голови відповідної Ради (гл. 30-а); про відмову в реєстрації участі партії (блоку) у виборах Президента України і претендента в кандидати на посаду Президента (гл. 30-б). Скасування рішень відповідних виборчих комісій про підсумки виборів (референдуму) і визнання їх недійсними передбачають гл. 30-а, 30-б, 30-в. Глави 30-в і 30-г ЦПК передбачають порядок розгляду заяв про скасування рішень і дій окружної та Центральної виборчих комісій(ЦВК) Верховним Судом України.
4.5. Попередження ЦВК. Офіційне застереження Центральної виборчої комісії (ЦВК) про порушення політичною партією (виборчим блоком), окремим кандидатом у депутати норм виборчого законодавства. У відповідності з ст. 64 Закону України “Про вибори народних депутатів України” таке попередження оприлюднюється в загальнодержавних засобах масової інформації (ЗМІ) й здійснюється, у разі: встановлення судом факту підкупу виборців або членів виборчих комісій; надання під час виборчого процесу виборцям, закладам, установам, організаціям або членам виборчих комісій грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, робіт, послуг, цінних паперів, кредитів, лотерей, інших матеріальних цінностей (непрямого підкупу); використання кандидатом у депутати, партією (блоком) при фінансуванні передвиборчої агітації крім коштів виборчого фонду партії (блоку) інших коштів; зловживання службовим становищем, тобто залучення або використання для проведення передвиборчої агітації підлеглих осіб, службовий транспорт, зв’язок, транспорт, устаткування, приміщення, інші об’єкти та ресурси за місцем роботи; проведення агітації під час виборчого процесу поза строками, встановленими для цього законодавством. Повторне вчинення кандидатом, партією (блоком) діяння, за яке було оголошено попередження може бути підставою для прийняття рішення про скасування реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати.
- Ю. Шведа вибори та виборчі системи
- I. Вибори та демократія. Сутність сучасних політичних виборів.
- 1. Вибори та демократія.
- 2. Політичні вибори: cуть, функції, учасники.
- 3. Типи політичних виборів.
- 4. Політичні вибори: історія та сучасність.
- II. Виборче право та відповідальність за його порушення.
- 1. Участь у виборах.
- 2. Виборче право.
- Демократизація виборчого права в 23 державах.
- Участь у виборах в 23 державах в 1850-1990 рр.
- Участь в політичному житті в окремих країнах Третього Світу.
- 3. Виборчі обмеження (цензи) та привілеї.
- 4. Відповідальність за порушення виборчих прав.
- 5. Форми незаконного впливу на виборців та способи протидії їм.
- 5.3. Способи протидії незаконному впливу на виборців.
- III. Принципи демократичних виборів. Виборчий процес і його головні процедури. Фінансування виборів.
- 1. Принципи демократичних виборів.
- 2. Виборча кампанія та виборчий процес.
- 3. Головні процедури виборчої кампанії.
- 4. Фінансування виборів.
- 2. Елементи виборчих систем.
- 2.1. Виборчий округ.
- Різні типи виборчих округів:
- 2.2. Виборчий бюлетень.
- Види виборчих бюлетенів у виборчих системах
- 2.3. Виборчі (партійні) списки.
- 2. 4. Способи голосування.
- 2. 5. Виборча формула.
- 2.5.1. Перший рівень розподілу голосів виборців.
- 2. 6. Виборчий бар’єр.
- 3. Класифікація виборчих систем.
- V. Типи виборчих систем. Виборчі системи світу.
- 1. Мажоритарна виборча система.
- 1.3. Мажоритарні системи абсолютної, відносної та кваліфікованої більшості.
- 1.5. Різновиди мажоритарних систем за типом голосування.
- 2. Пропорційна виборча система.
- 2.3. Розподіл пропорційних систем за рівнем пропорційного представництва.
- 3. Змішана виборча система.
- Куріальна виборча система (реальне представництво).
- 5. Виборчі системи світу.
- 6. Виборча система україни.
- VI. Значення та політичні наслідки виборчих систем. Оцінювання та розробка виборчих систем.
- 1. Роль та значення виборчих систем.
- 2. Політичні наслідки виборчих систем.
- 3. Виборча інженерія.
- VII. Референдуми та плебісцити.
- 1. Референдум: суть, функції, види.
- 2. Політичні наслідки референдумів.