Організація визволення Палестини
Палестинський рух опору, який не припинявся із часу завершення арабо-ізраїльської війни 1948—1949 рр., на початку 50-х рр. набув нової організаційної форми. Палестинці створили групи партизанів — "федаїнів" ("тих, хто жертвує собою"), які здійснювали напади на ізраїльську територію зі Сектора Гази. У 1957 р. в Кувейті з'явилася організація ФАТХ (Рух за національне визволення Палестини), а в 1958 р. на окупованих арабських землях — "Аль-Ард" ("Земля"). Обидві ці організації розгорнули збройну партизанську боротьбу із ізраїльтянами.
Рішення створити Організацію визволення Палестини (ОВП) було прийнято в січні 1964 р. на Першій нараді голів арабських держав у Каїрі. . Створення ОВП кардинально змінило ситуацію навколо палестинської проблеми, оскільки було спростовано ізраїльську тезу про втручання в палестинські справи сусідніх арабських держав. ОВП стала спочатку в арабському, а згодом і в цілому світі повноправним представником інтересів вигнаного з Палестини арабського населення. 28 травня 1964 р. в арабській частині Єрусалима зібралася Перша сесія Палестинської національної ради. На зібрання прибуло 388 делегатів від палестинських комітетів та земляцтв Сирії, Йорданії, Лівану, Іраку, еміратів Перської затоки та Сектора Гази. На нараді було створено ОВП і прийнято Палестинську національну хартію. У хартії зокрема визначалося, що усі палестинці є членами ОВП, а "палестинський народ є основою цієї організації". Хартія заперечувала право на існування єврейської держави на Близькому Сході. Голови арабських держав привітали створення ОВП і навіть запросили її першого голову Ахмеда ас-Шукейрі (1908—1980) взяти участь у роботі Наради голів арабських держав, що відбувалася в серпні 1964 р. в Алек-
сандрії. Починаючи з вересня 1964 р., одночасно в Сирії, Єгипті та Іраку почалося творення загонів Армії визволення Палестини. Перша успішна акція сил ОВП відбулася 1 січня 1965 р., започаткувавши довгу смугу взаємних ударів, таємної війни й терору. Скориставшись як приводом діями ОВП, ізраїльська армія вчинила в травні 1965 р. глибокі рейди на західний берег річки Йордан.
- 20 Тис. Бійців й вела активні бойові дії в 59 із 73 провінцій країни.
- 21 Серпня". К. Акіно народилася у родині заможного "цукрового барона". Отримавшиосвіту на Філіппінах та в сша, упродовж 13 років вона вела фінансові справи
- Організація визволення Палестини
- Друга арабо-ізраїльська війна
- Кемп-Девідська мирна угода
- Палестинська проблема у 80-х рр. "Інтіфада"
- Близькосхідний мирний процес у 90-х рр.
- 3 Сирією щодо повернення Голанських висот.
- Громадянська війна та ізраїльська агресія
- Таїфська угода
- Правління короля Хусейна
- Іракська Республіка
- Ірак під владою баасистів
- Правління короля Фахда
- "Арабський соціалізм" Гамаля Абделя Насера
- 25 Жовтня 1956 р. Єгипет підписав з Йорданією та Сирією угоду про спільне військове керівництво, яка передбачала призначення єдиного головнокомандувача всіх сил сусідніх з Ізраїлем арабських країн.
- Правління Анвара Садата
- Правління Хосні Мубарака
- Лівійське королівство
- Правління Муамара Каддафі
- Внутрішня та зовнішня політика Хасана II
- Африканські країни
- Проблеми державного будівництва
- Військові уряди
- Правління Сіада Барре
- Політичний та економічний розвиток
- Правління Жозефа Сесе Секо Мобуту
- Громадянська війна
- Військовий режим
- Правління Роберта Мугабе
- Громадянська війна
- Визвольний рух африканського населення
- Демократичні перетворення
- Список рекомендованої літератури