Різні типи виборчих округів:

Принциповою є наступна закономірність: чим меншим є виборчий округ, тим меншою є пропорційність виборчої системи, тим меншим є виборчі шанси малих партій. Слід також звернути увагу на різницю в ступені пропорційності викликаною парною чи непарною кількістю мандатів у виборчому окрузі. У тримандатному виборчому окрузі процентна кількість голосів, які повинна здобути дана партія для участі у розподілі депутатських мандатів, становить приблизно 18 %. У виборчому окрузі, у якому балотується 9 кандидатів, партія має шанс на отримання мандату вже при умові отримання менш ніж 9 %. Дані ці базуються на емпіричних дослідженнях. Сума відсотків, які дозволяють приймати участь у розподілі депутатських мандатів насправді залежить від ступеню фрагментаризації партійної системи. Тут також можна вивести загальну закономірність: чим вищим є ступінь фрагмантаризації, тим нижчим є природній відсотковий поріг, який належить подолати щоб отримати мандат у виборчому окрузі. Існує також певна закономірність між величиною виборчого округу, процентним порогом та рівнем пропорційності:

Зменшення (редукція) величини виборчого округу спричиняє збільшення диспропорції між голосами та мандатами, і навпаки: ступінь пропорційності виборчої системи підлягає зміцненню разом із зростанням величини виборчого округу. Тим самим пропoрційна виборча система може мати дуже різні наслідки в залежності від цього параметру. Можливо навіть що зміна величини виборчого округу може спричинити зміну одного типу виборчої системи на інший.

Дворівнева система виборчих округів. Система, за якою місця розподіляються між політичними партіями як за голосуванням в одномандатних виборчих округах, так і за голосуванням за загальнонаціональними списками, або як за регіональними, так і за загальнонаціональними списками.

Величина виборчого округу і взаємини з виборцями. Величина виборчого округу має вплив не лише на співвідношення голосів до мандатів, але також і на стосунок виборців-репрезентантів. Часто має місце думка, що в одномандатному округу обирається конкретна особа, кандидат відповідної партії, у той час коли у великих округах багатомандатних обираються партійні списки, які містять багато кандидатів, які можуть залишатися невідомими для виборців. Відмінність між виборами осіб та вибором списків пов’язана з величиною виборчого округу, що очевидно має місце лише у випадку закритих списків. Попри те одномандатний виборчий округ сприймається як найважливіший функціональний елементом, який уможливлює вибір поміж конкретними особами, що загалом уможливлює виникнення стосунків між виборцями і представниками, який виражається в існуванні особистого знання (знайомості), довіри і відповідальності. Одночасно також поширеною є теза, що обраний таким чином кандидат є більш незалежним від своєї партiї. Оскільки безпосередні стосунки між представниками та виборцями є у великих багатомандатних округах справді неможливими, обраний з застосуванням закритого списку представник не є там представником виборчого округу, а політичної партії, яка його туди номінувала. Якщо потім стосунки між виборцями і тими, кого вибрали має підпорядковуватися в результаті вибору осіб, то одномандатний виборчий округ становить тут альтернативу відкритому (вільному) списку. Належить це однак співставити з тим, що виборець у одномандатному виборчому окрузі також обирає поміж партіями, а не виконує вибору поміж багатьма кандидатами у відриві від своїх партійних поглядів. Порівнянно з одномандатним виборчим округом й вільними чи відкритими списками як альтернативами, що уможливлюють вибір осіб, одномандатний виборчий округ підкреслює та зміцнює роль партій в процесі формування волі виборців. Відкриті та вільні списки мають зворотній вплив. Ці відмінності пояснюють чому збільшується широта застосування комбінованих (змішаних) виборчих систем, у яких застосовуються й одномандатні виборчі округи.

Обрання виборчого округу для балотування. Вибір виборчого округу для балотування є ключовим питанням передвиборної кампанії. У зв’язку з цим можна виділити основні критерії, які слід враховувати при обранні виборчого округу для балотування. Слід ретельно вивчити політико-географічні параметри округу: адміністративно-територіальний поділ, місце знаходження, транспортні комунікації, промислову та соціальну інфраструктуру та ін.; соціально-демографічні параметри населення, яке проживає в окрузі: стать, вік, рівень освіти, соціально-професійний статус, національність, основні місця працевлаштування і т. д.; політичні традиції голосування електорату на попередніх виборах і референдумах; громадсько-політичну структуру округу: осередки партій, суспільно-політичних рухів, громадські організації, неформальні об’єднання; наявність активних і дієвих груп підтримки, впливових людей, засобів масової інформації (ЗМІ). Лише об’єктивно оцінивши всі ці фактори у комплексі з власним іміджем можна приймати рішення про вибір округу для балотування.