logo search
3 Опорний конспект лекцій - ПЄП

1. Характер відносин між церквою та державою

Характер відносин між церквою та державою допоможе нам усвідомити не лише вплив релігії на політичне життя кожної конкретної країни, а й з'ясувати вплив релігійно групової приналежності на існування та вагомість цього чинника існуючих сціополітичних поділах. Для цього нам треба розглянути наступні позиції:

Характер відносин між церквою та державою суттєво зменшився з початку XX ст. порівняно з попереднім історичним періодом. Якщо ще у XIX ст. спектр цих взаємовідносин був надзвичайно широкий - від повного відділення до цілковитої квазіідентифікації між державним апаратом та провідною для цій держави церквою, - то у наступному сторіччі ці взаємовідносини стали гнучкішими.

Визначальною детермінантою у формуванні сучасної моделі політичної доктрини християнства та інституціалізації політичних християнських організацій була енцикліка "Кегит Ноуагит" папи Лева XIII (1878-1903) яка вийшла у світ 1891 р. Започаткований нею процес приведення католицької доктрини до реалій тогочасного світу продовжили у XX ст. Сьогодні у конституціях усіх європейських країн зафіксовано положення про відділення церкви від держави. Традиція домінуючої церкви у Західній Європі залишилась лише у двох державах - Італії та Сполученому Королівстві. Особливий характер ці відносини малі також у Німеччині в історичному вимірі XX ст.

Хоча в Італії вплив католицької церкви на суспільно-політичне життя країни поступово зменшується, проте її географічні розташування (релігійна держава Ватикан розташована у Римі), тісний історичний зв'язок з історією Італії, абсолютне домінування в особистому релігійному виборі італійців (98 % італійців вважають себе католиками), все це загалом і сприяє збереженню її домінуючої позиції у країні. Згідно зі статтею 7 Конституції Італії: "Держава і католицька церква є незалежними та суверенними у приналежній кожній з них сфері їх відносин і регулюються Лютеранськими угодами". Релігійне навчання у школах необов'язкове, але зберігається; держава не фінансує церкву, проте існує система державних пожертв, система релігійних робіт.

У Сполученому Королівстві англіканська церква була проголошена державною, а король - її главою ще за Генріха VI. До тридцятих років XX ст. церкву розглядали як опору політичної та конституційної системи країни. Зречення престолу Едварда VIII - було останнім наочним виявом значного впливу Англіканської церкви на політичне життя країни. Сьогодні монарх надалі залишається главою церкви і пери від церкви надалі займають свої місця у Палаті Лордів, однак роль Англіканської церкви у суспільстві суттєво зменшилась. Англіканська церква зосередила свою увагу лише на питаннях віри і не відіграє вагомої ролі у політичному житті країни, де юридично і фактично існує релігійний плюралізм.

Відносини між церквою та державою у Німеччині характери­зувалися суттєвими змінами протягом минулого сторіччя. До Другої світової війни більшість населення становили протестанти, але після війни ситуація дещо змінилася. Утворення двох німецьких держав призвело до того, що більша частина католиків залишилась на заході і півдні, тобто у ФРН. Внаслідок цього у ФРН встановився паритет між католиками та протестантами. Під час існування III Рейху скомпроментували себе не лише католики (в 1933 р. було укладено Конкордат між державою А. Гітлера та Римським престолом), а й протестанти, які намагалися створити церкву Рейху, об'єднавши у її складі одночасно 29 німецьких Протестантських церков. Зазначимо, що майже одночасно у 1934 р. було створено Конфесійну церкву, яка була налаштована опозиційно щодо нацистського режиму. Власне її представники і проголосили Німецьку Євангелістську Церкву "...німецькою гілкою світового протестантизму".

У сучасній Німеччині держава та церква відокремлені, однак держава збирає "церковний податок", – він становить 8 - 10%, залежно від регіону. Якщо громадянин надав до канцелярії єпископа заяву, в якій визнав себе невіруючою особою, то його звільняють від цього податку. В інших випадках несплата "церковного податку" вважається карним злочином. У 1960-х роках у ФРН "церковний податок" сплачували близько 90 % громадян. Конституція ФРН чітко і однозначно трактує питання релігійного виховання у школах. У статті 7, пункті другому зазначено: "Викладання релігії у державних школах, за винятком внеконфесійних, є обов'язковим. Без шкоди для права нагляду з боку держави релігійне навчання проводять відповідно до принципів релігійних громад".

В Демократичної Республіки Німеччині протестантська церква перебувала у складній ситуації, тому що комуністична влада активно втручалась у її автономію. Після падіння Берлінського муру обидві частини протестантських церков почали вести активний діалог.

Конфесійний розподіл у державах Західної Європи (на 2002 р.)

Ном. за пор.

Країна

Римо-като-лики

Проте­станти

Му­суль­мани

Інші

Важко визна­чити

Ате­їсти

Показ­ник індек­су

1

Австрія

78,0

5,0

17,0*

-

-

-

0.18

2

Бельгія

75,0

25,0

-

-

-

-

0.15

3

Греція

98,0**

-

1,3

0,7

-

-

0.04

4

Данія

3,0

95,0***

2,0

-

-

-

0.10

5

Ірландія

91,6

-

5,9

-

-

0.08

6

Іспанія

94,0

-

-

6,0

-

-

0.06

7

Італія

98,0

-

-

2,0

-

-

0.04

8

Нідерланди

31,0

21,0

4,4

3,6

40,0

-

0.61

9

Німеччина

34,0

34,0

3,7

1,7

-

26,3

0.56

10

Норвегія

1,9

86.0***

-

2,1

-

10,0

0.12

11

Португалія

94,0

1,0

-

5,0

-

-

О.08

12

Спол. Кор.

15,26

45,7****

2,5

6,1

30,44

0.42

ІЗ

Фінляндія

-

89***

-

2.0

9,0

-

0.11

14

Франція

83,0-88,0

2,0 1

5,0-10,0

2,0

4,0

0.34

15

Швейцарія

46,1

40,0

-

5,0

8,9

-

0.52

16

Швеція

-

87,0***

-

13,0

-

-

0.12

* Стосовно релігійного складу населення Австрії зазначимо, Що 17,0% становлять мусульмани та представники інших Релігійних конфесій.

** Грецька православна церква

*** Євангелістсько-лютеранська церква

**** Англіканська церква