3. Церква та суспільство.
Відносини церкви і суспільства можуть дислокуватися на площині від ситуації, коли церква свідомо обмежує свою компетенцію лише виконанням релігійних функцій у суспільстві, до активного втручання у вирішення можливо не всіх, але окремих, суспільнозначимих питань, що може певною мірою впливати на хід політичного процесу у країні. В останьому випадку йдеться про окремі контраверсійні питання, які по - різному трактує церква та окремо групи, або навіть більшість громадян. До цих питань належать - ставлення до абортів, розлучень, релігійної або світської освіти у школах тощо.
У Сполученому Королівстві. Протистояння між різними суспільними групами на підставі відмінної конфесійної приналежності представників цих груп властиве Північній Ірландії. Ця частина Сполученого Королівства має 1500 000 населення, яке поділяють переважно за конфесійною приналежністю - дві третини становлять представники англіканської церкви, одну третину - вірні католицької церкви. У табл. 13 ми наводили особливості групової ідентифікації у Північній Ірландії (підставою цієї групової ідентифікації), яка потім виявляється у дихотомному поділі політичних партій та депутатів регіонального представницького органу на "юніоністів" та "націоналістів". У 1969 р. в столиці Ольстера Белфасті дві третини родин проживали компактно разом із 91 % своїх одновірців. Кожна етнічно-релігійна громада мала власні церкви, школи, бари, газети, громадсько-політичні організації тощо. Більше того до середини 70-х років простежувалась дискримінація населення на релігійній основі. У 1969 р. з 209 осіб, які працювали як державні службовці, лише 13 були католиками. З 319 вищих посад у регіональних органах влади католики займали лише 23. З 115 посадових осіб, яких призначав уряд до праці у 9 регіональних державних закладах, лише 16 було католиків. У 1972 р. середнє безробіття серед чоловіків було вдвічі більше серед католиків, ніж серед протестантів ш.
На противагу цьому, у Шотландії, де більшість місцевого населення дотримується обряду Пресвітеріанської церкви, конфесійна відмінність не позначається суттєво на політичній практиці. Хоча національна релігійна особливість шотландців зробила свій внесок у збереження та активізацію почуттів шотландської самосвідомості, що виявилось у результатах регіонального референдуму 1998 р. щодо створення парламенту та уряду Шотландії.
Швейцарія найбільш гетерогенна країна Західної Європи у конфесійному плані. Релігійні відмінності мали вагомий вплив на політичне життя особливо у другій половині XIX ст., коли дійшло до культурної війни між католиками та протестантами. Католицькі регіони здебільшого були сільськими, відмежованими від процесів індустріалізації, які цікавили політичні еліти у прогресивних протестантських регіонах. Оскільки Ватикан тоді займав вороже ставлення щодо модернізації суспільства так само як до відділення церкви від держави, то це, як зазначав Волф Ліндер,".. .сприяло конфесійній сегрегації. Більшість католицьких кантонів доручили костелу систему публічної освіти. В окремих кантонах зі змішаним конфесійним складом релігійна сегрегація у школах тривала до другої половини XX ст." ш Протистояння між двома конфесійними групами стосувалось фактично питань організації суспільства. Вийшовши на рівень протистояння громадських організацій, католики створили власну політичну партію. Таке протистояння було знято шляхом прийняття змін до Конституції у 1874 р. В.Ліндер зазначив: "Історичний культурний конфлікт між католиками і протестантами втратив своє значення сьогодні. Багато проблем вирішили шляхом встановлення сучасної, ліберальної демократії, яка нівелювала безпосереднійвплив релігійних організацій на суспільство. Варто зауважити, що до половинчастого вирішення цих проблем у межах федералізму треба було додати досвід більше як чотирьох поколінь. Таким способом питання культури не лише зняли, але з впливом часу втратили свою попередню гостроту". Католики, як видно з табл. 15, становлять незначну, але більшість серед населення. Протестанти здебільшого сконцентровані у кантонах на Півночі та Заході країни, загалом домінуючи у 12 кантонах. Нагадаємо, що люди, які уособлюють собою домінуючі напрями протестантизму у Швейцарії: Кальвін - жив і працював у Женеві, Цвінглі - у Цюріху. Католики домінують у південних та східних кантонах на кордонах з Італією та Австрією, тобто вони компактно проживають у 13 кантонах. Рівень домінації у кантонах католиків і протестантів різний, коливаючись від майже абсолютної - римо-католики у Овшане (94, 1 %), Валаіс (93, 5 %) до мінімальної переваги протестантів у Ааргау (51,3 %). Один кантон (Сашкіеп) фактично поділений навпіл. Сьогодні конфесійні відмінності розділяють християнських демократів, яких в основному підтримують практикуючі католики від Соціал-демократів та Вільних демократів, яких підтримують протестанти та католики, які рідко відвідують, або взагалі не відвідують церков. Швейцарська народна партія має сильну підтримку серед протестанських фермерів. Незважаючи на ці відмінності, конфесійний поділ у Швейцарії не є підставою сталої групової ідентифікації, тим більше підставою політичних відмінностей.
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- IV. Організаційно-методичні вказівки
- V. Навчальні матеріали
- 1. Роль Західної Європи у розвитку людства
- 2. Становлення та основні етапи розвитку порівняльної політології
- 3. Особливість методу порівняльного дослідження
- Семінарське заняття № 1
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Поняття політичного інституту
- 2. Еволюція політичних систем держав Західної Європи
- 3. Ступінь вивчення політичних систем держав Західної Європи
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Значимість категорії соціополітичний поділ як інструментарію політичних досліджень.
- 3. Головні соціополітичні поділи
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Підходи визначення рівня етнічної гомогенності.
- 2. Соціополітичний поділ на етнічній основі у Бельгії.
- 3. Соціополітичний поділ на етнічній основі у Швейцарії
- 4. Соціополітичний поділ на етнічній основі у Великої Британії.
- 5. Сучасна етнолінгвістична ситуація у країнах Західної Європи
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Характер відносин між церквою та державою
- 2. Характеристика конфесійної фрагментації.
- 3. Церква та суспільство.
- 4. Європейські християнські партії.
- Додатковий матеріал
- Христиа́нство
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Форми виявів соціополітичних поділів на територіальної основї.
- 2. Дія регіональних партій у країнах Західної Європи.
- 3. Причини піднесення регіональних партій.
- 4. Ситуативні соціополітичні поділи.
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Позиція глави держави у конституційних монархіях
- 2. Президент як глава держави
- 3. Права та обов'язки президентів європейських держав
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Внутрішня структура діючих у країнах Західної Європи парламентів.
- 2. Вимоги щодо претендентів на посаду депутата
- 3. Компетенції голів парламенту
- 4. Парламентські комісії
- 5. Особливість верхніх палат
- 6. Функції парламентів
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Позиція глави уряду - прем'єр-міністра.
- 2. Типологія урядових кабінетів.
- 3. Умови формування коаліційних урядів;
- 4. Стабільність урядів.
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Характеристика уряду "мінімально-переможної коаліції"
- 2. Дві базові моделі переговорного процесу: "прихованої рівноваги " та "сигналізуючої рівноваги»
- 3. Оцінка стабільності коаліційних урядів у країнах Західної Європи