4. Стабільність урядів.
Конституції передбачають певні процедурні обмеження щодо частоти, з якою такі голосування (вотум недовіри) можуть проводитись або пропонуватися опозиційними партіями. Здебільшого під час роботи однієї сесії парламенту можна внести лише одну пропозицію, або чітко регламентовану кількість.
Особлива ситуація щодо дострокової відставки уряду існує в Німеччині. У статті 67 Конституції зафіксовано систему відставки уряду, яка називається "позитивний вотум недовіри". Згідно з цією нормою Бундестаг має право висловити недовіру Федеральному Канцлерові одночасно із голосуванням за кандидатуру нового канцлера. Якщо така спроба виявиться невдалою, то Федеральний ФРН таку процедуру застосовували у післявоєнний періоду два рази. Весною 1972 р. опозиційна фракція ХДС/ХСС внесла на розгляд парламенту пропозицію про дострокову відставку канцлера В.Брандта і одночасне обрання нового канцлера Р.Бажеля. Спроба виявилась невдалою. У вересні 1982 р. опозиційна фракція ХДС/ХСС внесла пропозицію про вотум недовіри канцлеру Г.Шмідту. З урядової коаліції вийшли депутати від партії Вільних демократів, використавши їхні голоси та голоси депутатів ХДС/ХСС, було обрано нового канцлера Г. Коля.
У Швейцарії згідно зі статтею 96 Федеральна Рада повинна працювати стабільно протягом чотирьох років і парламент не має права достроково її розпускати.
У країнах, де існують коаліційні уряди, відставка уряду автоматично не призводить до розпуску парламенту й оголошення нових виборів. Переважно у такій ситуації глава держави надає право лідеру найбільшої у парламенті фракції сформувати новий уряд. Якщо новий уряд не буде сформовано, то право на формування уряду може отримати інший партійний лідер. Здебільшого це право по черзі отримують лідери найбільших партійних фракцій у парламенті. Якщо глава держави побачить, що спроби марні, то він може розпустити парламент, оголосивши дострокові вибори. Жодна країна не залишається без уряду, навіть тоді, коли парламент проголосував за вотум недовіри і глава держави прийняв відставку. У цій ситуації він доручає попередньому уряду виконувати свої функції до моменту обрання нового уряду.
Як ми вже зазначали, коаліційні уряди бувають двох типів: більшості і меншості. Коаліційний уряд більшості передбачає, що уряд повинен опиратися на підтримку більшості парламентарів від політичних партій, представники яких сформували уряд (див. табл. 27). Коаліційний уряд меншості відповідно опиратиметься на підтримку менш ніж 50 % депутатів парламенту. Ми вже згадували про причини/ мотивацію формування урядів меншості у парламентських демократіях європейських країн.
Коаліційний уряд меншості (кабінет Бондевіта) у Норвегії на 17.10.1997 р.
Ном. | Назва партії | К-сть місць | % місць | К-сть мін.посад | % посад |
1 | Христіянська народна | 25 | 15,2 | 9 | 47,0 |
2 | Партія Центру | 11 | 6,7 | 6 | 32,0 |
3 | Ліберальна партія | 6 | 3,6 | 4 | 21,0 |
| Разом (165) | 42 | 25,5 |
| 100 |
Завершуючи розгляд, ми хотіли б повернутися до даних табл. 24, зокрема графи, де зазначено кількість жінок у складі урядів. Особливо треба виділити показники урядів країн Данії, Норвегі та Фінляндії, де частка жінок в урядах становить приблизно 40 %, а уряд Швеції, сформований у 2002 р., на п'ятдесяте відсотків складається з жінок. На нашу думку, ці дані надзвичайно важливі, тому що вони свідчать про подальший процес демократизації суспільного життя європейських країн, коли "демократична максима", яка окреслює головні вимоги щодо рівності у демократичному суспільстві, впевнено реалізується на практиці.
Зазначимо, що ключовим компонентом формування уряду є вибори. Хоча вони в абсолютній формі не вирішують питання, яка буде його остаточна партійна конфігурація і відповідно, хто конкретно до нього потрапить, проте від їхнього результату залежить, які партії можуть претендувати на участь в уряді. Від їх результату залежить чи попередній уряд залишиться при владі, уразі його коаліційності - чи збереже попередня коаліція свою партійну конфігурацію.
У більшості європейських держав при формуванні актуального уряду використовують не одну, а різноманітні моделі формування уряду. Домінуюче значення у політичній практиці має політична відповідальність перед виборцями за долю власної країни та раціональність, детермінована конкретною політичною ситуацією.
Внаслідок розвитку інтеграційних процесів на європейському континенті простежується процес поступового вирівнювання за обсягами повноважень компетенції голів урядів держав з різними формами правління.
Знаковою характеристикою сучасних урядів стає зростання представництва та ролі у їхній діяльності жінок. Особливо активно такі процеси відбуваються у Скандінавських державах
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- IV. Організаційно-методичні вказівки
- V. Навчальні матеріали
- 1. Роль Західної Європи у розвитку людства
- 2. Становлення та основні етапи розвитку порівняльної політології
- 3. Особливість методу порівняльного дослідження
- Семінарське заняття № 1
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Поняття політичного інституту
- 2. Еволюція політичних систем держав Західної Європи
- 3. Ступінь вивчення політичних систем держав Західної Європи
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Значимість категорії соціополітичний поділ як інструментарію політичних досліджень.
- 3. Головні соціополітичні поділи
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Підходи визначення рівня етнічної гомогенності.
- 2. Соціополітичний поділ на етнічній основі у Бельгії.
- 3. Соціополітичний поділ на етнічній основі у Швейцарії
- 4. Соціополітичний поділ на етнічній основі у Великої Британії.
- 5. Сучасна етнолінгвістична ситуація у країнах Західної Європи
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Характер відносин між церквою та державою
- 2. Характеристика конфесійної фрагментації.
- 3. Церква та суспільство.
- 4. Європейські християнські партії.
- Додатковий матеріал
- Христиа́нство
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Форми виявів соціополітичних поділів на територіальної основї.
- 2. Дія регіональних партій у країнах Західної Європи.
- 3. Причини піднесення регіональних партій.
- 4. Ситуативні соціополітичні поділи.
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Позиція глави держави у конституційних монархіях
- 2. Президент як глава держави
- 3. Права та обов'язки президентів європейських держав
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Внутрішня структура діючих у країнах Західної Європи парламентів.
- 2. Вимоги щодо претендентів на посаду депутата
- 3. Компетенції голів парламенту
- 4. Парламентські комісії
- 5. Особливість верхніх палат
- 6. Функції парламентів
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Позиція глави уряду - прем'єр-міністра.
- 2. Типологія урядових кабінетів.
- 3. Умови формування коаліційних урядів;
- 4. Стабільність урядів.
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет
- V. Навчальні матеріали
- 1. Характеристика уряду "мінімально-переможної коаліції"
- 2. Дві базові моделі переговорного процесу: "прихованої рівноваги " та "сигналізуючої рівноваги»
- 3. Оцінка стабільності коаліційних урядів у країнах Західної Європи