V. Навчальні матеріали

У науковій літературі, присвяченій теоріям коаліцій, прийнято вважати, що започаткував цей напрям політичної науки Уільям Райкер своєю працею "Теорії політичних коаліцій"359. У своїх напрацьованих пропозиціях він використав абстрактні математичні розрахунки, які грунтувалися на положеннях теорії ігор і абстрагувалися від суспільно-політичних та ідеологічних чинників. Розвиваючись вони зазнали значного впливу з боку теорій "раціонального вибору", які вимагали максимального врахування головними акторами дії різноманітних чинників у просторі "максимального" та "мінімального" еквілібріумів360.

Існує декілька основних підходів до класифікації моделей коаліційної політики. На думку А.Антошевського, з загальної сукупності теорій можна виділити два основні напрями: "формальний" та "емпіричний". "Формальні" теорії опираються на засади, що коаліційна політика є формою гри, учасники якої застосовують у ній відповідні стратегії, які спрямовані на максималізацію "прибутків" і мінімізацію "втрат". "Емпіричні" теорії враховують не лише арифметичні/математичні змінні, а й цілу низку інших чинників: політичні традиції; довготривалі стратегії партій, які є потенційними учасниками можливих урядових коаліцій; систему взаємовідносин у політичних партіях і внутрішньопартійні конфлікти; амбіції лідерів та відносини між партійними елітами; характер політичного режиму; внутрішні та зовнішні події тощо361. Т.Шмачкова вважає, що всі теорії коаліцій варто розглядати як "формальні" і треба поділити на дві групи залежно від: а) параметрів впливу, або розмірів акторів, які поєднують свої зусилля заради творення коаліції у різноманітних конфігураціях; б) ступеня політичної близькості між акторами у ситуації сприятливій для коаліційної взаємодії362. Насправді, обидва підходи досить подібні, тому що вони стосуються тих самих моделей, відрізняючись між собою лише трактуванням індикаторів. На наш погляд, існуючі моделі теорій коаліцій можемо сепарувати на дві групи: 1) "прагматичні", коли при формуванні коаліцій передусім враховують показники кількості місць, які мають партії-потенційні учасники коаліції; 2) "ідеологічні", коли враховують ступінь ідеологічної близькості (сумісності) можливих партнерів по коаліції.