2. Еволюція політичних систем держав Західної Європи

Еволюція політичних систем держав Західної Європи має довгу історію. В її межах особливу роль відіграв період після Другої світової війни. Фактично кінець світової війни (1945) можемо розглядати як "нульову" позначку, оскільки під час війни континент був поділений на декілька антагоністичних таборів, які перебували у стані жорстокого протистояння, результатом якого стали численні людські жертви, знищення; багато держав було окуповано іноземними військами; після закінчення Другої світової війни у багатьох країнах відбулась зміна не лише устрою, а й політичного режиму; війна призвела до радикальної зміни структури основних політичних сил, їх вагомості та ролі у національному політичному процесі. Після війни у більшості держав сформувалися сучасні моделі політичного устрою. Тому відправною датою нашого дослідження став 1945 р. Сьогоднішній стан розвитку політичних систем країн Західної Європи характеризується активними інтеграційними процесами на загальноєвропейському, тобто понаднаціональному рівні. Результатом інтеграції стало формування загальноєвропейських, понаднаціональних інститутів, які поступово перебирають на себе частину національного суверенітету. Інтенсивність інтеграції європейських держав призвела до появи тверджень про "кінець" національних держав.³³ Ми вважаємо, що сьогодні національні держави залишаються реальними суб'єктами, національні території чітко окреслені, незважаючи на те, що в межах Європей­ської спільноти традиційні кордони зі шлагбаумами та маркуваль­ними стовпами щезли. Як зазначив Вільям Воллес, населення Західної Європи діє у своєму повсякденному житті як громадяни окремих держав, хоча певною мірою вони можуть бути зараз трактовані як "європейські громадяни".³⁴ Визначення сучасного стану розвитку політичних систем національних держав європейських країн потребує усвідомлення для того, щоб позиціонувати існуючий стан та процеси в політичному розвитку України.

Робочою гіпотезою нашого дослідження є твердження: внаслідок попереднього політичного розвитку та сучасних інтеграційних дій відбувається поступове зменшення традиційних відмінностей, властивих національним політичним системам країн Західної Європи. Результатом цього має бути збільшення подібних характеристик, вирівнювання статусів і функцій національних політичних інститутів.

Завдання нашого дослідження - виявити діючі тенденції розвитку основних політичних інститутів держав Західної Європи. Для цього ми проаналізуємо структурні компоненти, механізми та функції глав держав, парламентів, урядів і політичних партій як головних політичних інститутів зазначених держав. Оскільки протягом минулого сторіччя ключовою проблемою внутрішнього політичного життя європейських країн було протистояння відмінних політичних сил, то ми повинні проаналізувати наскільки традиційні соціополітичні поділи зберегли свою актуальність сьогодні. Ключовим механізмом політичного процесу у демократичних суспільствах, до яких належать держави Західної Європи, є вибори. З виборами пов'язана основна діяльність політичних партій, через механізм виборів відбувається форму­вання парламенту та урядів. Тому у дослідженні ми розглянемо проблему виборів і основні характеристики положення громадянина.

Порівняння політичних систем проводимо на макрорівні національних держав, які розглядаємо як суверенні суб'єкти. Проведення порівняльного дослідження допоможе нам виділити спільне та відмінне щодо політичних систем європейських країн. Ми зможемо окреслити подібності у внутрішньодержавних політичних структурах і процесах. Прагнемо з'ясувати як держави з різним історичним минулим, відмінним етнічним складом, у багатьох випадках з різним конфесійним складом, а також за умов класових, регіональних і суттєвих політичних відмінностей зуміли забезпечити внутрішньодержавну політичну стабільність.

Аналізуючи, значну увагу приділятимемо конституціям європейських держав. Це пов'язано з тим, що конституція є документом або групою документів, які чітко окреслюють структуру політичної системими. Власне конституції визначають головні політичні інститути держави, їх компетенції та функції, систему взаємовідносин та контролю. Тому конституції є важливими документами у нашому аналізі.

Дпя визначення існуючих характеристик, окреслених нами політичних інститутів національних держав, ми опрацювали значну статистичну інформацію, яка безпосередньо пов'язана з феноменами, які ми вивчаємо. Оскільки не всі політичні явища можна проаналізувати за допомогою наявної фактологічної інформації, то політична наука розробила систему індексів, які допомагають вдосконалювати методику політологічного аналізу, щоб коректніше розуміти актуальні політичні інститути та процеси. Спадщина біхевіоралізму спонукає нас застосувати у дослідженні математичні методи.