5. Екологія людини в західній Європі
Основні ідеї екології як біологічної науки, висновки і положення соціальної екології поки ідо не знайшли адекватного відображення в суспільній свідомості. Причини - екологічна неграмотність навіть найбільш освічених і активних верств населення, а також тривке збереження антропоцентричного світогляду. Важливе завдання науки і освіти - зміна світоглядних орієнтирів і впровадження базових концепцій екології у суспільну свідомість. В сучасних умовах у світі проводиться екологія людини. Екологія людини - міждисциплінарний предмет, що об'єднує простору інформацію про взаємовідносини людини і навколишнього середовища. На сучасному етапі Ґетеборзький університет (Швеція) активно займається екологією людини в сфері наукових досліджень і в процесі навчання студентів і аспірантів. Висока якість навчальних програм забезпечується міждисциплінарним підходом. Екологія людини розуміється як вивчення взаємодії між людиною і її навколишнім середовищем. Вивчаються, по-перше, природні умови життя людських суспільств, по-друге, їх традиції, соціальна організація і технологія, по-третє, шляхи розвитку і виживання. Велика увага звертається на зв'язок між суспільством і навколишнім середовищем, взаємовідносини між суспільствами. Вивчення екології людини ґрунтується на глибокій повазі свободи і гідності людини, на її відповідальному ставленні до Природи, часткою якої є сама людина. Процес вивчення екології ґрунтується на комплексному підході, що допускає тісне співробітництво та інтеграцію в сфері природних наук, а також соціологією і гуманітарними дисциплінами. В Ґетеборзькому університеті створений комплексний, міждисциплінарний характер предмету екології людини: тісне співробітництво і об'єднання природних і суспільних наук; виділяється холістичний підхід, тобто навколишнє середовище розуміється широко, включаючи і природний (фізичний), і соціально-культурний аспекти; обґрунтовується філософсько-етичний підхід, що зв'язує екологію людини з екологією та утвердженням безпеки і миру. Утверджується, що вивчення екології людини ґрунтується на принципі глибокої поваги свободи, гідності людини і належного ставлення до Природи.
В університеті Хаддерсфільдо (Великобританія) вже більше 20 років існує програма з екології людини. Основна її мета -навчити студентів міждисциплінарному підходу в дослідженнях. Програма починається з викладання біології і географії, на основі яких вивчаються фундаментальні, прикладні та гуманітарні науки (особливо соціологія). В процесі навчання розкриваються особливості міждисциплінарного і холістпчного підходів. По закінченню курсу студенти починають, професійну діяльність в органах охорони здоров'я і управління навколишнім середовищем. Заслуговує уваги програма екології людини Міжнародного центру екології людини. В його складі Паризький університет Рене Декарта (Франція), Женевський, Тулузький, Марсельський, Вільний Фламандський (Бельгія), університет Падуї (Італія) та ін. Основна мета Міжнародного центру - підготовка фахівців з проблем взаємовідносин людини з природою.
Рік-у-рік зростає число прихильників екологічних організацій, збільшується їх вклад у вирішення глобальних екологічних проблем. Так, якщо на початку 70-х років відомо 2500 екологічних рухів, що заявили про себе, то через десять років їх налічувалося вже 15 тис, а ще через десять років майже 20 тисяч. Про масштаби екологічного руху в світі свідчать і такі дані: в Україні мільйони людей різного віку активно беруть участь в охороні навколишнього природного середовища, діють більш 1500 екологічних товариств, колективів, клубів. Створений Національний екологічний центр. В Італії біля мільйона членів екологічних організацій, в Федеративній республіці Німеччини - до 3 мільйонів членів різноманітних товариств і об'єднань - рухи зелених, у Великобританії -5 мільйонів учасників руху зелених. Міжнародні організації «ґрінпіс», «Екофорум за мир», «Центр за нашу загальну справу» відрізняються глибоким і принциповим підходом до екологічної діяльності, розповсюдження екологічних знань.
Різноманітні екологічні товариства, об'єднання, організації і рухи проявляють дедалі більший тиск на вирішення урядами держав Заходу і Сходу екологічних проблем. Народи активно виступають проти ядерної зброї, ядерної енергетики, за поліпшення якості міського середовища, беруть участь в екологічному вихованні та освіті, інформуванні населення тощо. Представники різноманітних об'єднань беруть участь в діяльності комісій, комітетів з екології і навколишнього природного середовища. Під впливом світової суспільної думки, тиску екологічних товариств, організацій і об'єднань зміцнюється міжнародне співробітництво держав Заходу і Сходу у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища. Тут велику роль відіграє Організація Об'єднаних націй. З її ініціативи та під ЇЇ керівництвом проводяться наукові конференції, міжнародні семінари, «круглі столи», форуми екології. ООН прийняла Програму про середовище людини, що має велике значення для створення світової суспільної думки про зростаючу небезпеку, що загрожує людству через порушення екологічної рівноваги. Є всі підстави говорити про екологічний вимір міжнародних відносин, використання якісно нових принципів і теоретичних концепцій: пріоритет загальнолюдських цінностей, всеосяжна безпека, «загальноєвропейський будинок», цілісна цивілізація та ін. Всі нові моменти теоретичного осмислення характеру сучасної епохи мають екологічний вимір. Висловлюється думка на орієнтацію всіх держав на активну діяльність по охороні навколишнього природного середовища, раціональному використанню і відтворенню природних ресурсів, чітко виявляється тенденція співробітництва держав у збереженні навколишнього природного середовища. Діяльність численних неурядових екологічних формувань, активна міжнародна практика охорони біосфери, що підкріплюється міжнародними правовими нормами, дозволяють сподіватися, що людство не загине в екологічному хаосі, а зуміє встановити гармонійні відносини з природним середовищем.
- Содержание : Політологія - Кремень
- Передмова
- 1. Політика - соціальне явище
- Що ж таке політика.
- Методи і способи вивчення політики
- Становлення та розвиток політичних знань
- 2. Політичні вчення в середньовіччі
- Політичні ідеї Фоми Аквінського
- 3. Проблеми теорії політики в епоху відродження
- 4. Політичні вчення в XVI -XVII ст.
- 5. Розвиток політичної думки XVIII ст.
- :6. Політична думка в європі кінець XVIII - XIX стст.
- Політичні ідеї в росії
- 7. Сучасні політичні вчення заходу
- Формування політичної думки в україні
- Ідеї обмеженої монархії
- Теоретична політична соціологія в росії і україні
- Іван франко
- 3. Соціально-політичні вчення про національно-культурне відродження та державність
- Розділ другий. Політична влада і політична система. Влада - явище суспільного життя.
- 1. Поняття та структура влади.
- Суб’єкт влади
- 2. Засоби, процес і види влади
- Тип влади
- Державна влада
- Економічна влада
- Види влади
- Політична легітимність
- Функції бюрократії
- Політичні відносини
- Функції політичної системи, механізм
- Типи політичних систем
- 3. Формування політичної системи і державності україни
- Формування державності україни
- Політичний процес
- :Політична культура — умова розвитку політичного процесу
- 2. Політична участь. Стратегія і тактика в політиці
- 4. Політична стабільність. Типи політичних процесів
- Людина і політика
- 1. Особа в політиці
- :2. Концепція прав людини: історія та сучасність
- Класифікація прав людини: Позитивні і негативні права
- Соціальна структура суспільства та соціальні інститути
- Проблема прав людини в різноманітних суспільних системах. Політичні теорії про соціальну стратифікацію
- 2. Соціальна структура суспільства
- Політичні партії та партійні системи. Політичні рухи
- 1. Політичні партії: суть і роль в суспільстві
- 2. Сучасні партійні системи і їх суть
- 3. Суть і тенденції розвитку політичних рухів
- Політичне лідерство
- 1. Суть та роль політичного лідерства в суспільстві
- Політична свідомість. Політична культура
- : Масова політична свідомість.Типи
- :3. Політична культура: роль у політичному житті суспільства
- Функції політичної культури
- Політика і мораль
- 2. Політика і мораль як система
- Професійний політик
- Політика та ідеологія
- 1. Природа і суть сучасних політичних концепцій
- 2. Основні ідеологічні течії сучасності
- Консервативність
- Лібералізм
- 3. Альтернативне бачення суспільного ладу
- Розділ третій. Держава і політика
- 1. Поняття держави та її природа. Що таке держава?
- 2. Форми політичного правління і державного устрою
- Форми правління
- Змішані форми побудови
- 2. Громадянське суспільство і правова держава
- Політичні режими: суть та типи
- Типи політичних режимів
- 3. Тоталітаризм
- Особливості політичного життя
- 3. Авторитаризм
- 4. Ліберально-демократичний режим
- 5. Політичний режим демократії
- 5. Політичний режим демократії
- Національна політика і формування суверенної держави
- Політика національної згоди - гарантія державної самостійності
- Роль держави у вирішенні етносоціальних проблем України
- Економічна політика Взаємозв'язок економіки і політики
- Мета економічної політики
- Функції держави в ринковій системі
- Соціокультурний процес і політичне реформування
- 1. Культура україни в соціально-історичному вимірі
- 2. Соціокультурний аспект політичних реформ в україні
- Політика та релігія
- 1. Зміст та класифікація релігійних вірувань
- 2. Релігійно-клерикальні концепції
- 3. Співвідношення політики і релігії
- Основна ідея священних книг
- :Істотні відмінності у взаємовідносинах держава і церква
- Екологія і політика
- 1. Основні поняття і предмет соціальної екології
- 2. Актуальні проблеми соціальної екології
- 3. Проблеми формування і управління соціоприродною системою
- :4. Види екологічної освіти
- 5. Екологія людини в західній Європі
- Міжнародна політика
- 1. Сучасний суспільний прогрес
- 2. Міжнародна політика XX сторіччя
- 3. Україна у світовому співтоваристві
- 5. Майбутнє і суспільний соціальний прогрес
- Політичні конфлікти і кризи
- 1. Природа і суть політичного конфлікту
- Типи політичних конфліктів. Моделі кризового розвитку конфліктів
- 2. Політичний тероризм і його різновиди
- Воєнна політика: держава та армія
- 1. Армія - знаряддя воєнної політики
- Політичні засоби реалізації національної безпеки
- 1. Суть концепції національної безпеки