5. Майбутнє і суспільний соціальний прогрес

Майбутнє і науковий прогноз

З другої половини XX століття одним з результатів розвитку науки стало виділення в окрему галузь знання прогностики. Предметом нової галузі знання стало вивчення майбутнього. В філософській, соціологічній літературі нова галузь знань одержала назву соціальне прогнозування, а на Заході - футурологія.

Футурологія - (від лат. futurum - майбутнє, греч. - logos -наука) галузь знання, що досліджує і що конструює майбутнє. Футурологія стала формуватися в кінці 60-х років XX століття. Поняття футурологія запропоноване в 1943 році німецьким соціологом Отто Флейтгеймом, який назвав так деяку надкласову філософію майбутнього. В 60-х роках у зв'язку зі спробами підвести теоретичну базу під практику прогнозування, поняття футурологія знаходить широке розповсюдження в наукових, філософських і соціологічних колах Заходу і використовується в наукових працях і публіцистиці. Поняття футурологія означає методику і спосіб прогнозування в різноманітних сферах і галузях знання. В сучасних умовах поняття футурологія вживається як синонім прогнозування і прогностики, визначаючи всю сукупність літератури про майбутнє, в філософській і соціологічний літературі його вживають стосовно до сучасних немарксистських концепцій майбутнього людства. На Заході в багатьох країнах створені спеціальні наукові центри, що займаються футурологічними дослідженнями. Вивченням майбутнього займаються в США -Гудзонівський і Гуверівський інститути, Центри вивчення майбутнього є в Портлендському, Принстонському і Каліфорнійському університетах, Інститут зовнішньополітичних досліджень при, Пенсільванському університеті, Інститут світового порядку в Нью-Йорці та ін., в ФРН - Інститут Макса Планка і Товариство досліджень майбутнього, в Франції - центр Фотюрибль, в Англії - Комісія найближчих ЗО років та ін. З 70-х років провідне становище в футурології зайняв Римський клуб, а в 1974 році створена Всесвітня федерація досліджень майбутнього. Футурологією розробляються найрізноманітніші моделі майбутнього: постіндустріаль-^ не суспільство, суперіндустріальне суспільство, суспільство Третьої] Хвилі, технотронне суспільство, постреволюційне суспільство,, кібернетичне суспільство тощо.

В футурології виділяються напрямки: техніцистський - предметом прогностичного аналізу виступають тенденції науково-технічної революції і її соціальні наслідки; екологічний - наймається прогностичним аналізом взаємодії суспільства і природи, включаючи дослідження основних аспектів взаємодії -народонаселення, природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища, освіти та iн.; аксіологічний - орієнтується па прогнозування проблем особи, людини і її ціннісних орієнтацій, культури і способу життя. Звичайно ж, футурологія не тільки розглядає та інтерпретує проблеми майбутнього, але намагається впливати на хід подій, виходячи з цінностей та ідеологічних настанов. В залежності від опису майбутнього, що є в соціально-політичних прогнозах, футурологія спонукає людину або активно прагнути до майбутнього, або протидіяти його наступу, або пасивно очікувати пришестя майбутнього. Природно, соціально-політичний прогноз виступає одним з засобів організації діяльності соціальних агентів по зміні або пролонгірованню соціально-політичних процесів. Тому-то прогнози футурології ділять на самооздійснювані та саморозвива-ючі та саморуйнуючі. Ефект самоздійснення та саморуйнування прогнозів вперше досліджений американським соціологом, представником неопозитивізму Робертом Мертоном. Вплив на майбутнє можливий шляхом цілеспрямованих впливів на тенденції розвитку сучасності. Висування на передній край суспільного прогресу проблеми виживання в умовах загострення в сучасному світі глобальних суперечностей підвищує значення цілеспрямованого формування майбутнього, роль «майбутньотворчого планування, регулювання». Щоб уникнути катастрофи, дії людей важливо погоджувати з можливими варіантами майбутнього. У відповідності з бажаним виглядом майбутнього суспільству доведеться регулювати і економіку, і чисельність населення, і потреби тощо. Мо-білізуючи сили народів і держав світу, прогностика здатна сприяти тому, щоб світ уникнув небажаного майбутнього за умови, якщо прогноз побудований не шляхом волюнтаристських дій футурологів, а на основі аналізу об'єктивних тенденцій соціального розвитку, врахування загальної історичної необхідності. Звідси, хоча соціально-політичний і економічний вигляд майбутнього формується в соціальній активності, проте творчо-перероб-ляча діяльність людей, їх спроможність створювати майбутнє не можна уявляти як свавілля. В сфері дослідження майбутнього велика роль нормативного підходу, при якому образ майбутнього створюється з позиції належного, з позиції норми, ідеалу.

На порозі XXI століття всесвітньої історії передбачення майбутнього стало соціальним велінням, від дотримання якого залежать життя людського співтовариства і долі грядущих поколінь. Окреслюючи віхи в розвитку суспільствознавства Заходу, а потім і Сходу, виділяють панівні в той або інший період концепції майбутнього суспільства: в 50—60-і роки за впливом і значимості поза конкуренцією концепція індустріального суспільства, в 70-і роки -значне місце в теорії суспільства майбутнього займає концепція постіндустріального суспільства, запропонована американським соціологом Девідом Беллом, а з 90-х років видне місце займає концепція інформаційного суспільства і соціально-інтегрова}іого суспільства, розроблені американськими футурологами Олвіном Тоффлером, Девідом Несбітом та ін. Утвердження концепції індустріального суспільства в суспільно-політичній думці Заходу потрібно на період загальної ейфорії в 60-х роках з приводу можливостей, що таяться в надрах промислової цивілізації. Могутність засобів впливу на природу і суспільство, які перебувають в руках людини, настільки велика, що виникає необхідність в сучасних умовах ретельно враховувати наслідки дій, що вживаються в зв'язку з розгортанням соціального суспільного прогресу і відповідно їх регулювати. Ось чому найважливішим складовим елементом внутрішньої та зовнішньої політики сучасних держав стає прогнозування міжнародно-правових відносин, внутрішньодержавних соціально-політичних процесів тощо. Виділяються й види прогнозування: по-перше, політичне і військове прогнозування (на Заході ним займається політична футурологія); по-друге, економічне прогнозування, що розкриває тенденції економічного процесу; по-третє, соціальне прогнозування, що вивчає перспективи розвитку соціальних процесів тощо; по-четверте, технологічне прогнозування, що досліджує тенденції розвитку науки і техніки, технологічного прогресу та ін.

В футурології на Заході та в соціальному прогнозуванні на Сході важливе місце відводиться політичному прогнозуванню. Політичне прогнозування - це розробка уявлення про становище, функціонування і напрямки змін соціально-політичних систем в різні періоди в майбутньому. Об'єктом такого роду прогнозів можуть бути функціонування і розвиток різноманітних політичних систем, починаючи від всесвітньої макросистеми політичних відносин і до політичних систем різноманітних країн і їх політичних установ, політичних партій, конкретних ситуацій та ін. Політичне прогнозування виконує ряд найважливіших функцій: по-перше, дає інформацію про майбутнє; по-друге, визначає можливі й оптимальні шляхи, засоби і способи досягнення поставленої мети; по-третє, активно впливає на формування майбутнього.' Політичне прогнозування здатне давати вірогідну інформацію npo перспективи розвитку соціально-політичних процесів лише тоді, коли в основі прогностичного дослідження майбутнього соціально-політичної системи лежить наукова методологія, а саме, принципи пізнання об'єктивної реальності світу, діалектичної суперечливості та альтернативності розвитку суспільства.

Звичайно ж, передбачення - це знання про майбутнє, тобто про те, чого ще немає в дійсності, але що потенційно є в сучасному у вигляді об'єктивних і суб'єктивних передумов очікуваного ходу розвитку матеріально-технічних умов, різноманітного роду ресурсів, інтелектуального потенціалу, певної мети, що ставлять люди, співвідношення соціальних і політичних сил. Говорячи про соціально-політичні прогнози в футурології, не можна не помітити проблем і труднощів, з якими зустрічаються західні політологи і футурологи. їх можна докоряти у відносно слабкій розробленості деяких політичних проблем, в розрізненості і фрагментарності футурологічних концепцій, в ідеологічній упередженості, в політичній наївності та примітивізмі світоглядних і загальнометодологічних настанов тощо.

Безперечно, що саме оригінальний вклад кожного народу виведе світову цивілізацію на принципово новий рівень соціального прогресу. В історії становлення і розвитку людства, цивілізації виділяються три важливі ступені: доіндустріальна, індустріальна і пост-індустріальна, що охоплює становлення і розвиток інформаційного, соціально-інтегрованого суспільства. Сучасна епоха і є епохою революційного поновлення світової цивілізації, становлення нової суспіль-но-економічної системи.