:4. Види екологічної освіти

Будь-яка мати, що народила сина або доньку, скаже, що війна і приготування до війни - безглуздя. Скаже так, тому що війна загрожує припинити її рід, зробити її життя байдужим, позбавленим мети, загрожує загибеллю найдорожчих для неї істот, берегти і оберігати яких продиктоване законом материнства. В культурі суспільства такий закон узагальнений від простого біологічного відтворення до таких духовних висот як «Сикстинська мадонна» Рафаеля та ін. Але те ж саме утверджує соціальна екологія, прогнозуючи руйнівні для людства наслідки екологічної катастрофи, у випадку, якщо не вдасться здійснити взаємодію суспільства та природи на принципах коеволюції, формування екологічного суспільства. Рішення складних за змістом і тривалістю проблем здійснюється поворотом всієї системи освіти і виховання особи до екологічних проблем. Саме поняття «екологічне виховання і освіта» не може обмежуватися статтю і віком. Кожен зобов'язаний підтримувати рівновагу між середовищем проживання і природою, попереджати можливі небезпеки. Екологічна освіта - свідомий і планомірний розвиток знань про навколишнє природне середовище. Основна мета: формування уявлень про навколишнє природне середовище, специфіці ЇЇ внутрішніх відносин, характер антропогенного на неї впливу, а також принципах гармонійного розвитку людини та природного середовища. Екологічна освіта включає певні знання про природу, характер антропогенного впливу на неї і формуванні поведінки, спрямованого на збереження, примноження і розвиток природного середовища. Викладене розуміння змісту екологічного освіти, безумовно, вимагає великих знань. Тому-то його важливо починати з раннього дитинства, повинно охоплювати всі існуючі форми загальноосвітньої і професійної школи, різноманітні види і форми підвищення кваліфікації і тривати до кінця життя людини.

Екологічна освіта та виховання ґрунтується на методологічних посилках: по-перше, світ матеріальний і становить складну систему взаємозв'язаних і взаємообумовлеиих елементів; по-друге, суспільство - результат еволюції матерії, тому природа і суспільство характеризуються взаємозв'язком і відмінністю; по-третє, коеволюція - специфічний вид розвитку, що визначається об'єктивними і суб'єктивними передумовами; по-четверте, незворотпі біосфериі зміни, небезпечні для суспільства, визначаються непродуманими антропогенними впливами па природне середовище.

В сучасних умовах в Україні велика увага приділяється екологічній освіті та вихованню. Захист і охорона природи і навколишнього середовища - конституційний обов'язок всіх, хто проживає на території України. Існує струнка програма екологічного знання в системі дошкільної, загальноосвітньої, вищої і середньої спеціальної освіти. Ставлячи мету - формування екологічної культури молодого покоління, вирішується завдання: засвоєння ідей, понять, уявлень і наукових фактів про природу і навколишнє середовище, розуміння багатосторонньої цінності природи; осмислення еколого-етнічної цілісності нації; оволодіння прикладними знаннями, вміннями і навиками природокористування; свідоме дотримання норм поведінки в природі; нетерпиме ставлення до дії тих людей, що завдають шкоду природі тощо. В сучасних умовах в Україні реалізується комплексна екологічна реформа. В її основі лежить загальна всебічна екологічна економіка, суть якої полягає в здійсненні принципово нової політики використання природних ресурсів. Вода, ґрунти, повітря, корисні копалини, Що використаються у виробництві, мають певну вартість, і вона компенсується. Це дозволяє державі здійснювати збалансовану політику використання і поновлення природних ресурсів, знайти великі кошти на підтримання всієї системи екологічної освіти і виховання населення. В формуванні нової екологічної свідомості у молоді, реалізації державних і міждержавних екологічних програм велика роль належить суспільним екологічним формуванням.