Походження та функції політичної ідеології

Політична ідеологія є стрижнем політичної свідомос­ті індивідуального, колективного соціального суб'єкта і вирішальною мірою визначає рівень його політичної культури.

Політична ідеологія —система концептуально оформлених полі­тичних, правових, релігійних, естетичних і філософських уявлень, поглядів та ідей, які відображають ставлення людей до дійсності й одне до одного, способи пізнання та інтерпретації буття з позицій цілей, ідеалів, інтересів певних соціальних груп та суб'єктів політики.

Вперше термін «ідеологія» (грец. idea — слово, вчення) вжите французьким філософом і економістом Дестютом де Трасі на початку XIX ст. («Елементи ідеології»).

Виникла ідеологія не відразу. За певних умов життя спільноти спершу стихійно з'явилася соціальна психоло­гія, яка створила підґрунтя для вироблення, поширення і засвоєння ідеології даної спільноти. Безпосередньо її створюють представники класу, соціальної групи (або суб'єкти, які виражають їх інтереси) — теоретики, полі­тичні діячі, лідери тощо. Вони теоретично доходять тих самих висновків, які соціальна група, клас утверджують практично. На основі систематизованих і обґрунтованих поглядів, пропущених через призму інтересів, ідеалів класу чи соціальної групи, формуються їхні самосвідо­мість і політичні відносини. А сукупність політичних ін­тересів, ідей та ідеалів, програм та політичних відносин певного класу (групи) з іншими соціальними спільнота­ми і становить предмет політичної ідеології. Політична ідеологія виконує низку функцій.

Захисна функція. Передбачає захист інтересів та іде­алів класу (групи). В ній теоретично осмислюються і формулюються становище та потреби цих спільнот, що сприяє втіленню їхніх інтересів у життя, виробленню відповідних їм типів мислення, поведінки і програм дія­льності. Офіційною (державною) є ідеологія економічно і політичне пануючого класу, хоча в демократичних краї­нах нині такий статус ідеології поступово послаблюєть­ся. Це означає, що на сучасному етапі цивілізації все більше формуються загальнолюдські інтереси та ціннос­ті, пріоритетні щодо ідеології. Дедалі звужується сфера ідеологічної боротьби, вона все менше поширюється на міждержавні відносини, на політичну діяльність. Сучас­не суспільство вимагає світоглядної терпимості, демокра­тичних форм боротьби. Саме в такий спосіб відбувається процесдеідеологізації свідомості, яка не є відмовою від ідеології взагалі (кожний має право сповідувати свої ідеї). Це — заперечення ідеологічних стереотипів, нетер­пимості й монополізму, надання різним ідеологіям циві­лізованого змісту і плюралізму.

Пізнавальна функція, її сутність — озброєння грома­дян знаннями про політичну дійсність, сприяння зростан­ню їхньої політичної культури. Однак політична ідеологія не завжди адекватно відображає реальність, часто виявляє упередженість. На відміну від «чистої» науки, яка шукає тільки істину за допомогою різних наукових методів пізнання, вона дбає ще й про захист інтересів та ідеалів класу, певного режиму тощо. До того ж їй бракує об'єкти­вних методів пізнання, її носії часто оперують ритуально-догматичними стереотипами, апробація яких у кращому разі здійснюється здоровим глуздом, а частіше — корпо­ративними інтересами суб'єктів. Тому не дивно, що полі­тична ідеологія на догоду тим, кого захищає, нерідко висвітлює політичні явища і процеси упереджено, однобі­чно, а то й фальсифікує їх.

Соціально-регулююча функція. Політична ідеологія сприяє формуванню і координуванню відносин між соці­альними спільнотами за певними принципами, впливає на реалізацію соціально-економічних, політичних та ін­ших програм розвитку суспільства, на політичну актив­ність і соціальний вибір громадян. Завдяки цьому вона стає засобом згуртування певної групи та її прихильни­ків, чинником налагодження чи руйнування стосунків між об'єднаннями людей.