Права людини в сучасних міжнародних відносинах
У сучасному світі розрізняють права й свободи громадянина та права людини як державні й недержавні права. Недержавні не мають позитивного, волевстановлено-го, навмисного характеру, а є приписом, наданим людям з позадержавних, позаюридичних сфер, породжені повсякденним спонтанним побутуванням людей. Залежно від того, наскільки встановлені державою норми, права й свободи узгоджуються з «природними» правами людини, визначається рівень демократичності й справедливості існуючого ладу. Основні права не створюються державою, не потребують її визнання, не можуть бути обмежені або скасовані нею. Вони притаманні індивідові як такому, убезпечують свободу не тільки від незаконного, а й від законного державного примусу.
У середині XX ст. у світі відбулися процеси, пов'язані передусім з утворенням Організації Об'єднаних Націй,які започаткували утвердження в сучасних міжнародних відносинах принципу всезагальної поваги прав і головних свобод людини без жодних винятків та дискриміна-цій. Поступово цей принцип визнавався як норма відносин між державами, що було закріплено у відповідних міжнародних документах. Головні серед них Всесвітня декларація прав людини, Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, міжнародні Пакти про права людини. Одна з настанов Статуту ООН проголошує, що для утвердження віри «в основні права людини, у гідність та вартісність людської особистості» всі народи й держави мають «виявляти терпимість і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди».
Загальна декларація прав людини була прийнята й проголошена відповідною резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року. Відтоді в багатьох країнах цей день відзначають як День прав людини. Декларація складається з преамбули й ЗО статей. У першій з них проголошується: «Всі люди народжуються вільними й рівними у своїй гідності й правах». Кожна людина повинна мати всі права й свободи, які проголошені Декларацією, без жодних обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного й соціального походження, майнового, станового та іншого стану (ст. 2). Вона проголошує елементарні права особи — право на життя, свободу й особисту недоторканність; на захист від рабства, тортур, жорстокого поводження; на недоторканність честі й репутації, приватного й сімейного життя, оселі й кореспонденції; на захист своїх прав, у тому числі незалежним й неупередженим судом (ст. З—12).
Громадянські й політичні права та свободи перелічені в статтях 13—21 Декларації. Серед них — право на громадянство, на місце проживання, на виїзд з країни та політичний притулок; право на володіння майном та укладання шлюбу; свобода думки, совісті й релігії, переконань, мирних зборів та асоціацій; загальне й рівне виборче право за таємного голосування.
Про соціально-економічні права та права в царині культури йдеться в статтях 22—27. Це право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі й сприятливі умови праці та на захист від безробіття; на рівну оплату праці, справедливу й задовільну винагороду за неї, а також на соціальне забезпечення; право на створення професійних спілок і членство в них задля захисту своїх інтересів; на відпочинок, оплачувану періодичну відпустку тощо.
У статті 25 зазначається, що кожна людина має право на такий життєвий рівень, у тому числі їжу, одяг, житло, медичний догляд і соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров'я й добробуту її самої та її сім'ї. При цьому матері й діти мають право на особливе забезпечення й допомогу. Всі діти, що народилися в шлюбі чи поза шлюбом, мають користуватися однаковим соціальним захистом. Початкова й середня освіта мають бути безплатними й обов'язковими, а вища — доступною для всіх на засадах здібностей кожного. Освіта має слугувати зростанню поваги до прав і основних свобод людини, сприяти «взаєморозумінню, терпимості й дружбі між усіма народами» (ст. 26).
Стаття 27 передбачає право кожного вільно брати участь у культурному житті суспільства, в науковому прогресі й користуватися його благами.
Заключні статті присвячені межам здійснення проголошених прав та свобод людини. Так, у статті 29 наголошено, що кожна людина має певні зобов'язання перед суспільством, у якому вона живе. Здійснення прав та свобод може бути піддане обмеженням, які визначаються законом з метою «забезпечення необхідного визнання й поважання прав та свобод інших і задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку й спільного добробуту в демократичному суспільстві». Використання прав і свобод людини не повинно суперечити цілям та принципам ООН.
Безумовно, Декларація є документом, який не покладає на суб'єктів політики жодних конкретних юридичних зобов'язань і відповідальності. Юридичні зобов'язання держав—членів ООН щодо втілення в життя положень Декларації містяться в окремо розробленому Міжнародному Пакті про права людини. Декларація встановлює рівень, до реалізації якого повинні прагнути всі народи й усі держави. У ній перелічені права, які кожна людина невід'ємно має як член єдиної людської родини. Проте рівень свободи й рівності, якими користуються індивіди, залежить від того, де вони живуть.
Декларація стала першим в історії міжнародним документом про права людини, який наголошує на необхідність дотримання всіма елементарних прав особи й демократичних свобод. З часом її положення стали розцінювати як загальновизнані демократичні засади, якіповинні бути враховані урядами при здійсненні внутрідержавних законодавчих та інших заходів, що стосуються елементарних прав особи, а також демократичних прав і свобод загалом. У Декларації йдеться не лише про конституційні громадянські й політичні, тобто державні права, а й про права власне людські — економічні, соціальні, культурні. Після прийняття Декларації і пов'язаних з нею міжнародних документів соціальні можливості особи почали визначати як права людини, а юридичні права особи, визначені в законодавстві кожної країни, — як права громадянина.
Але ще й досі існують у деяких країнах обмеження прав людини, пов'язані з релігійною належністю, статтю, кольором шкіри. Порушення, обмеження або позбавлення прав людини називають дискримінацією (лат. dis-crimino — розрізняю, розділяю). У сучасному світі дії, визнані як дискримінація, отримують політичний осуд, можуть мати і правові наслідки. Граничною формою громадянської дискримінації є геноцид.
Геноцид (грец. genos — рід і caedere — вбиваю) — здійснювані владою масові переслідування, гоніння і навіть знищення певної національної, етнічної, расової, соціальної, культурної, релігійної спільноти.
Це позбавлення прав людини, здійснюване за принципом колективної відповідальності, коли винними вважають не тільки тих, хто вчинив дію, за яку звинувачують, а й решту членів верстви, до якої вони належали. Прикладами геноциду є масові винищення вірмен у Туреччині 1915 p.; антинародні репресії, депортація кримських татар, чеченців та інших народів, здійснювані радянською владою в ЗО—50-х роках; катування євреїв (холо-кост) і переслідування циган гітлерівцями, правління «червоних кхмерів» у Кампучії. Переслідування людей за ознаками етнічної належності іноді позначають поняттям «етноцид*. Як геноцид кваліфікують і протидію розвиткові культури якоїсь нації з боку влади.
Ідеологія та практика геноциду суперечать принципам гуманізму й засадничим правам людини, що зафіксовано в Міжнародній конвенції «Про попередження злочину геноциду і покарання за нього» від 9 грудня 1948 p., ратифікованій усіма країнами—членами ООН. У Конвенції зазначено, що політика геноциду є злочином проти людства незалежно від того, здійснюється вона в мирний чи у воєнний час.
- 1.Розвиток політології від найдавніших часів до сьогодення
- 1.1. Політологія як наука і навчальна дисципліна
- Політологія в системі суспільних наук
- Предмет політології
- Структура та функції політології
- Методологія політології
- 1.2. Політика як соціальне явище
- Сутність, структура й функції політики
- Політика й сучасний розвиток українського суспільства
- Запитання. Завдання
- Література
- 1.3. Виникнення та еволюція світової політичної думки
- Суспільно-політичні уявлення Давнього світу
- Політичні вчення епох Раннього християнства і Середньовіччя
- Політична думка Нового часу
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 1.4. Зародження і розвиток політичної думки в Україні (X — початок XX ст.)
- Еволюція політичних ідей від Київської Русі до козацько-гетьманської держави
- Суспільно-політична думка доби українського національного відродження
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 1.5. Утвердження політології як науки
- Інституювання й теоретичні передумови формування політичної науки
- Основні національні школи й проблемні підходи сучасної західної політології
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 1.6. Українська політична думка XX століття
- Націонал-комуністична течія української політичної думки
- Політичні ідеї української міжвоєнної еміграції: Дмитро Донцов, в'ячеслав Липинський
- Суспільно-політична думка повоєнної української еміграції: Володимир Винниченко, Іван Лисяк-Рудницький
- Зародження й утвердження сучасної політичної думки й політичної науки в Україні
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 2.Громадянське суспільство і політичне життя
- 2.1. Громадянське суспільство
- Поняття та особливості громадянського суспільства
- Становлення й утвердження інституту громадянства
- Права людини в сучасних міжнародних відносинах
- Культура громадянства в сучасному світі
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 2.2. Політичне життя суспільства
- Політичне життя уструктурно-функціональному вимірі
- Виборча система
- Політичне життя як уособлення багатоманітності політичних процесів
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 2.3. Демократія в політичному житті сучасного світу
- Демократія та її роль у політичному процесі
- Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 2.4. Людина і політика
- Людський вимір політики і напрями політичної соціалізації особи
- Людина як суб'єкт політики та основні параметри її діяльності
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 2. 5. Етнонаціональні відносини й національна політика
- Соціально-етнічні спільності: народ, етнос, нація
- Етнонаціональні відносини і світовий досвід самовизначення народів
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 2.6. Етнонаціональна політика в Україні
- Мета і завдання вітчизняної етнонаціональної політики
- Зміст, принципи і суб'єкти етнонаціонального розвитку
- Етнонаціональні виміри і механізм вдосконалення українського суспільства
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 3. Політична влада і політична система суспільства
- 3.1. Політична влада
- Влада як системоутворюючий чинник політичної системи
- Основні концепції політичної влади
- Форми та механізм політичної влади
- Поняття легітимності та принцип поділу влади
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 3.2. Політична система суспільства
- Поняття і структура політичної системи
- Функції й типологія політичних систем
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 3.3. Політична система України
- Проблема становлення політичної системи України
- Модель суспільно-політичного устрою в сучасній Україні
- Стратегія подолання економічної кризи й розвитку політичної системи України
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 3.4. Держава в політичній системі суспільства
- Поняття «держава» і теорії її походження
- Типи, структура і функції держави
- Структура держави
- Форми державного правління і державного устрою
- Демократична, соціальна, правова держава
- Майбутність держави
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 3.5. Політичні режими
- Поняття й типологія політичних режимів
- Сутнісні ознаки й проблеми утвердження демократичного політичного режиму
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 3.6. Політичні партії
- Поняття і типологія політичних партій та партійних систем
- Роль і функції партій у суспільно-політичному житті
- Політичні партії в парламентах і урядах
- Становлення багатопартійності в сучасній Україні. Перспектива утворення партійної системи
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 3.7. Громадські об'єднання і рухи
- Поняття, права та функції громадських об'єднань і рухів
- Класифікація громадських об'єднань
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 3.8. Політична еліта і політичне лідерство
- Еліти в політиці: поняття та еволюція теорії
- Природа, концепції та класифікація політичного лідерства
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 4. Політична свідомість, культура та ідеологія
- 4.1. Політична культура та ідеологія
- Сутність політичної культури
- Політична свідомість та поведінка в структурі політичної культури
- Типи політичної культури
- Походження та функції політичної ідеології
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 4.2. Світові політико-ідеологічні доктрини
- Лібералізм і неолібералізм
- Консерватизм і неоконсерватизм
- Соціалізм і сучасна соціал-демократія
- Фашизм і неофашизм
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 4.3. Політика і мораль
- Діалектика взаємовпливу політики і моралі
- Політика в морально-етичному вимірі
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 4.4. Політична етика
- Етичне тлумачення політики: наукові критерії та вітчизняна традиція
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 4.5. Політика і релігія
- Релігія як чинник політичного життя суспільства
- Держава і церква: основні моделі взаємодії
- Державно-церковні відносини в Україні
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 4.6. Політика і засоби масової інформації
- Масова інформація та її поширення в суспільстві
- Засоби масової інформації як «четверта влада»
- Суспільні функції змі
- Суперечності сучасного розвитку вітчизняних змі
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 5.Політичні трансформації
- 5.1. Політичні конфлікти
- Теоретичне осмислення і типологія політичних конфліктів
- Основні способи врегулювання конфліктних ситуацій
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 5.2. Політична модернізація
- Виникнення і розвиток теорії модернізації
- Зміст і основні характеристики політичної модернізації
- Модернізаційний процес в Україні: основні проблеми та умови їх вирішення
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 5.3. Міжнародні відносини і світовий політичний процес
- Міжнародні відносини і зовнішньополітична роль держави
- Нові тенденції в розвитку міжнародних відносин і світового політичного процесу
- Україна у світовому співтоваристві
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 5.4. Україна в сучасному геополітичному просторі
- Україна на тлі глобальних політичних трансформацій
- Україна в загальноєвропейському політичному процесі
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 5.5. Національна безпека і національні інтереси України
- Основні виміри національної безпеки України
- Національні інтереси України
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 6. Прикладна політологія
- 6.1. Політичне управління та його соціотехніка
- Сутність управління та його роль у суспільно-політичному житті
- Політичні рішення і технологія їх реалізації
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- 3. Бюрократичні перешкоди та політична діяльність у сучасній Україні. Література
- 6.2. Політичні технології
- Мистецтво забезпечення необхідного результату в політичній участі та діяльності
- Особливості використання індивідуальних та загальних політичних технологій
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 6.3. Політичний маркетинг
- Поняття, функції і види політичного маркетингу
- Дослідження політичного ринку. Вивчення громадської думки
- Функції опитування громадської думки
- Виборча інженерія
- Імідж. Політичне рекламування
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 6.4. Політичний менеджмент
- Поняття і функції політичного менеджменту
- Функціонування команди і менеджмент виборчої кампанії
- Менеджмент правлячої команди
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- 6.5. Політичне прогнозування
- Специфіка, підстави й засади політичного прогнозування
- Принципи та методи політичного прогнозування
- Етапи вироблення прогнозу і критерії його ефективності
- Запитання. Завдання
- Теми рефератів
- Література
- Короткий словник політологічних термінів