Сутність політичної культури

Від політичної культури людей вирішальною мірою залежать характер і напрями політичного процесу, стабі­льність і демократизм політичної системи суспільства. Саме цими критеріями вимірюється її зрілість. Чим ви­ща політична культура, тим вужчою є сфера політичної контркультури, яка суперечить домінуючим позитивним політичним і демократичним цінностям і виконує деста­білізуючу роль.

Політична культура як соціальне явище виникла рані­ше, ніж оформилося саме поняття, — з появою держави, у IV-III тис. до н. е. Вона була предметом уваги Платона, Аристотеля, Макіавеллі, Монтеск'є, Токвіля, Маркса, Мангейма та інших мислителів. А сам термін запроваджений у науковий обіг німецьким філософом епохи Просвітництва Йоганом-Готфрідом Гердером (1744—1803). Систематично використовувати його почали в 50-х роках XX ст.

Існує багато визначень поняття «політична культура», що зумовлено його складністю і недостатнім вивченням. Приміром, американські політологи Г. Алмонд і С. Верба визначають політичну культуру як сукупність психологі­чних орієнтацій людей стосовно політичних об'єктів, як знання, почуття та оцінки політичних явищ. Тобто вони наголошують на суб'єктивних рисах політичної культури і не включають до неї політичну діяльність. Англійські дослідники А. Кардинер, С. Вайт акцентують увагу на об'єктивному аспекті явища, а саме на політичній діяль­ності й поведінці носіїв політичної культури. Очевидно, раціональним є діалектичне поєднання в розумінні полі­тичної культури обох аспектів, позаяк вона може бути ви­явлена та оцінена тільки через реальність політичної дії та поведінки суб'єктів.

Політична культура —типова, інтегральна характеристика індиві­дуального чи колективного соціального суб'єкта та соціальних ін­ститутів, суспільства в цілому, що фіксує рівень розвитку їх полі­тичної свідомості, політичної діяльності та поведінки.

Критерієм, своєрідним дзеркалом політичної культу­ри соціального суб'єкта є його реальна політична практи­ка. Оцінюючи зміст, характер політичної діяльності та поведінки, можна визначити якість і рівень політичної культури, її носія (індивідуального чи колективного).

Зміст політичної культури різних соціальних суб'єк­тів неоднаковий за обсягом, структурою тощо. Політична культура суспільства є синтезом відповідних культур усіх існуючих у ньому соціальних спільнот і політичних інсти­тутів. Але це не механічний конгломерат. У царині озна­чених культур виробляється нова якісна субстанція — культура, яка фіксує суттєві ознаки та рівень суспільної політичної свідомості й поведінки суспільства загалом. У цій новій, інтегрованій політичній культурі можуть пере­важати демократичні чи авторитарні риси, переплітатись різні рівні й характер політичних ознак носіїв культури. Але головне, що ця політична культура дає змогу побачи­ти якісний рівень політичного життя суспільства. Те саме стосується і політичної культури окремої особи як сукуп- ності елементів її політичної свідомості й поведінки, їх характер і якість, самобутній зміст, взаємодія та обумов­леність дають змогу оцінювати рівень політичної зрілості людини, її політичну культуру.

Політична культура є складовою духовної культури особи і суспільства загалом. Вона тісно поєднана з інши­ми видами духовної культури — моральною, правовою, управлінською тощо. У контексті загальної культури су­спільства політична культура постає як культура полі­тичного мислення і політичної поведінки. Вона значною мірою обумовлює ступінь цивілізованості політичного життя суспільства.

Деякі автори виділяють ще поняття «громадянська культура» як різновид політичної культури, її вищий щабель. Громадянська культура передбачає, що суб'єкти політичного процесу в своїй діяльності керуються насам­перед інтересами всього суспільства, підпорядковують їм свої приватні, корпоративні цілі. Дії цих суб'єктів спря­мовані на дотримання громадянського консенсусу і здій­снюються в межах правової держави. Політична культу­ра громадянського суспільства характеризується єдністю громадянських прав і обов'язків та пріоритетом прав і свобод людини в державі. Основними її складовими є рі­вень політичної свідомості, політичної діяльності та по­ведінки соціальних суб'єктів.