43. Докласична антична філософія

Натурфілософський етап розвитку.(7-5ст до н.е). Розпочинається антична філософія з появою натурфілос шкіл у давній Греції. Природа-це ВСЕ.(а з чого починається все?)

Мілетська школа:

Фалес: Усе з води!(без води немає життя)

учень Фалеса Анаксімандр-архе(першо початок) саме по собі ні на що не схоже, це АПЕЙРОН-невизначене та безмежне.

Анаксімен- повітря є початком життя(щось не визначене,але існуюче)

***Піфагор теза *все подібне до числа або пропорції* вона ввела в науку мат. обчислення. Все в світі можна виміряти лише числом.

Геракліт Ефеський Задавався питаннями Що? і Як?. Світ слід розуміти як ПОТІК,що весь час тече. У течії перебувають основні світові стихії: вода,вогонь,земля,повітря. Перехід від однеї стихії до іншої відбувається за єдиним світовим законом ЛОГОСОМ. Таким чином Геракліт заснував діалектику.

Елейська школа:

Парменід *лише буття є,а не буття взагалі немає*. Буття незмінне й невичерпне. Він один із заченателів метафізики.

Зенон довів не мислимість руху й змін(апорії Зенона)

Школа атомізму:

Демокріт-*ніщо не виникає з нічого і не перетворюється в ніщо*Можна ділити речовину, але є край –це атом(неподільний) його існування запорука незнищенності світу(бо якби не було нічого стійго,то не утримався б світ в бутті). З атому утворились світові стихії,а з них усе що існує.

Школа еволюціонізму:

Емпедокл: всі процеси в світі пояснюються взаємодією стихійта двох сил протилежного спрямування(любові та ворожнечі) Під дією любові все з’єднується, а ворожнечі-розпадається.

Школа ноології:

Анаксагор(концепції всесвітнього розуму) все що існує з частинок,які містять у собі якості та влсчтивості світу. Але поєднуються ці частинки під дією світового розуму-Нооса.