83. Світогляд м.Гоголя

Філософські впливи не торкнулися його безпосередньо, хоча на становлення його світогляду вагомий вплив справили ідеї гуманізму, особливо романтизму.

Українська душа Гоголя промовляє до нас з усієї його літературної творчості. Як мислитель, він стоїть поруч Григорія Сковороди, з яким має багато спільного. Обидва у житті були диваками, бездомними мандрівниками, без власної сім'ї і дому; мали естетичну вдачу із закохуванням у поезію, пісні, музику. Обидва назовні були то несміливі й мало товариські, з нахилом до самітності, меланхолійні, то щиро веселі, з хистом до сатири, гумору, іронії, вперті у своїх особистих задумах і планах.

У фiлософiї художнiх образiв М. Гоголь пiдводить до думки, що сенс людського життя- у самому життi, i немає для людини на землi жодної цiлi, крiм реального iснування. Це i є звичайна людська природа чуттевого досвiду, вища мета людини на визначення на землi; кiнець i початок свiту недоступнi для неї.

Душа людини для Гоголя є не стільки шляхом пізнання, скільки його глибинним витоком. Як Сковорода і Юркевич, так і Гоголь називає душу "серцем". Серце людське — це безодня незвідана, тут ми кожної хвилини помиляємось.

Єдиний шлях самоствердження, само-удосконалення, що допоможе уникнути помилок — улюблена справа людини, що поглинає всю її. Близько до ідеї Сковороди про "сродний труд", Гоголь стверджує неповторність людини, її право на власний моральний шлях у житті.

Філософський світогляд Гоголя розкривається не стільки в його художніх, скільки в спеціальних творах — "Сповідь автора", "Вибрані місця з листування з друзями", приватні листи. Персонажі його "Мертвих душ", "Ревізора" та інших творів яскраво постають у контексті тих же "Вибраних місць..." та ін.

Ідеальним, за Гоголем, є релігійно зорганізоване та релігійно скероване суспільство.