11)Проблема свідомості у філософії.Свідомість та відображення.

Свідомість- це людська здатність суб’єктивного, тобто внутрішнього духовно-інтелектуального, засвоєння зовнішнього світу інших людей.

Ідеалізм вважає свідомість активним началом матерії. Внаслідок цього свідомість наділялась над матеріальним, надприродним характером.Свідомість відривалась від людини і природи їй приписували самостійне, незалежне субстанціальне існування.

Згідно з дуалізмом у світі завжди існували дві самостійні субстанції-матерія і свідомість, незалежно одна від одної.Свідомість як і матерія,є вічною,вона не виникала і не народжувалась.

Концепція Шардена полягала в тому, що свідомість так само первісна як і матерія.Вона пробилась на світ із темряви підсвідомості.

Матеріалізм розглядає свідомість,як пізнавальний образ,як відображення світу в мозку людини,як функцію особливим чином організованої матерії.

Нова епоха в розумінні генезису свідомості була пов’язана з виникненням нім. клас. філософії.Гегель вважав,що свідомість людини пов’язана з об’єктом, залежить і визначається історичними умовами життя.

У марксистській концепції свідомість розглядається як функція головного мозку і як необхідна сторона практичної діяльності людини.

Свідомість – вища форма відображення дійсності.

Неорганічний рівень: носій відображення – просте, механічне віддзеркалення. Вся неорганічна природа має здатність відображати.

Відображення – загальна властивість матерії відтворювати свої ознаки, залишати “відбиток”, що фіксує особливості відображуваного предмету. Характер відображення – відображення пасивне, дзеркальне.

Органічний рівень: носій відображення – жива природа (рослини, прості організми).

Форма відображення – подразливість, реакція на безпосередній вплив предметів і явищ об’єктивної дійсності. Характер відображення – здатність реагувати на зовнішні чинники, слабка активність.

Характер відображення – психічна активність, розсудлива діяльність з елементами індукції і дедукції, аналізу і синтезу тощо.

Ф.Енгельс підкреслював, що “нам спільні з тваринами всі види розсудливої діяльності: індукція, дедукція, аналіз незнайомих предметів (вже розбивання горіха є початком аналізу), синтез (у випадку хитрих витівок у тварин) ...”

Соціальний рівень: носій відображення – людина як суспільна істота.

Форма відображення – психічна активність, свідомість, самосвідомість, розум, мислення, пізнання, мова. Характер відображення – понятійний (категоріальний), притаманний лише людині; ідеальний – постановка мети з наперед уявлюваним результатом людської діяльності, спрямованої на перетворення дійсності відповідно до усвідомлення людиною своїх потреб (цілепокладання).

Таким чином, виникнення і розвиток свідомості як вищої форми відображення дійсності має свої біологічні та соціальні передумови. До перших слід віднести виникнення життя на Землі, становлення і розвиток людини як виду. До других, в широкому розумінні цього слова, – соціалізацію людини, бо сутність її визначається не лише тим, що вона біологічна істота, – вищий ступінь у розвитку живих організмів, але й тим, що вона істота – суспільна, – продукт і суб’єкт трудової діяльності і культури. Людина є природною істотою, але як писав К.Маркс, вона не тільки природна істота, вона людська природна істота, тому сутність її визначається сукупністю всіх суспільних відносин.