Концепція географічної вісі історії х.Маккіндера

Автор телурократичної концепції. Доповідь перед географічним товариством Її Величності у 1904 році. Вихідна теза – найбільш вигідним географічним положенням для держави є її серединне (центральне) положення з планетарної точки зору. В центрі світу знаходиться Євразійський континент, а в центрі цього континенту «серце світу» (Heartland) – континентальні маси Євразії. Центральна Азія – це стара центральна Азія (сучасний Китай, а ще точніше - Монголія). Саме з Монголії почали свій рух татаро-монгольські орди, рухаючись на Європу та Азію. Але після великих географічних відкриттів баланс сил у світі змінюється на користь океанічних держав. Хартленд втрачає свою функцію. Його треба реанімувати. На початку 20 століття відбувається нова транспортна революція. Залізниця перестає бути простим придатком океанічної торгівлі і перетворюється на вирішальний засіб трансконтинентального сполучення. Це означає, що баланс сил у світі змінюється на користь сухопутних держав. Хартленд міняє свою географічну локалізацію. Залізниці найбільш ефективно працюють в центральних районах Євразії. Тому саме Євразія стає хартлендом між Європою і Тихим океаном, землею, навколо якої обертаються інші держави, чиї різноманітні регіональні комбінації не можуть змінити статусу осьової держави (осьової території). Осьова держава співпадає з Російською імперією, яка замінює Монгольську імперію. Росія в Євразії займає таке положення, як Німеччина в Європі.

Особливостями Євразії є –

• величезна площа;

• недоступність з боку океану;

• переважно степова місцевість;

• специфіка розподілу стоку самих річок – річки тут впадають або в Північно-льодовитий океан, або у внутрішні моря. Внаслідок цього річка не виконує роль спілкування із зовнішнім світом;

Євразія – це гігантська природна міць, яка є непроникною з боку морських імперій, багата природними ресурсами і, внаслідок цього, - вісь світової політики.

Районування земної кулі:

• світовий острів (Європа, Азія і Африка);

• ядро світового острова – серце землі (Євразія, яка співпадає з Росією);

• пояс країн, які межують з морем і утворюють, так званий, внутрішній напівмісяць (Європа – Німеччина та Австрія, Передня Азія – Туреччина, Західна і Східна Індія, Східно-Азіатські окреаєнні області – Маньчжурія, Корея і Східний Китай, Азіатський архіпелаг – Тайвань, Філіппіни та Індонезія); Його можна поділити на чотири регіони, ці регіони співпадають з районами розповсюдження чотирьох світових релігій – Буддизм, Брахманізм, Іслам та Християнство;

• країни зовнішнього напівмісяця (країни, які утворюють своєрідне кільце навколо Євразійського континенту, яке, в свою чергу, складається із острівних баз, недосяжних для сухопутних держав – Велика Британія, США, Південна Африка, Австралія, Канада і Японія);

Формула світового панування за Маккіндером – Хто володіє Східною Європою, той володіє Хартлендом; хто володіє Хартлендом, той володіє Світовим Островом; хто володіє Світовим Островом, той володіє світом.

Практична реалізація цієї формули має відкинути сухопутні держави вглиб Євразії і утримати їх від концентрації своєї могутності на морях. Перший крок – недопущення союзу двох держав – Німеччини і Росії.

Значення цієї формули зумовлене тією загрозою, що її Євразія становить для країн зовнішнього півмісяця, а саме – експансія прикордонних районів Євразії дозволить їй використати континентальні ресурси для побудови флоту, а отже – і для встановлення свого контролю над океанічним простором, що може призвести до виникнення світової імперії.

1943 р. – Маккіндер вносить певні корективи в свою концепцію – Друга геополітична концепція Маккіндера. Тегеран – 43. Два кроки. Маккіндер розширює поняття Хартленду, включаючи в нього Північну Атлантику (своєрідний Середземним океан, противагою якого є мусонний регіон Індії та Китаю), до якої належать – Західна Європа, Англія і Америка з країнами Карибського басейну. Інший крок – звужує поняття Хартленду, виключаючи з нього землі, розташовані на Схід від Єнісею (Ленленд – від назви річки, це внутрішній напівмісяць).

Цимбурський – «Маккиндер как геополитик» - хороша стаття.