Лекція 3

Баланс сил – має три значення, одне з них цікаве для геополітики:

• Закон функціонування системи міжнародних відносин, який властивий всім її історичним станам;

• Це зовнішньополітична діяльність держав, яка спрямована на підтримку чи відновлення рівноваги (політика «балансу сил»);

• Концептуальний вираз стану системної рівноваги.

Політика рівноваги. За Ароном - випливає з того факту, що держави, якщо вони хочуть зберегти свою незалежність, мають бути обачними, щоб не опинитися в залежності від доброї волі держави, яка матиме такі засоби диктату, що їм не можна буде чинити опір.

Політика багатополярної рівноваги – сукупність певних правил поведінки, які випливають з небажання держав об’єднатися у вселенській монархії. Правила:

• Діяти заради розширення своїх можливостей, але краще шляхом переговорів, а ніж війни;

• Краще воювати, а ніж втратити можливість розширюватися;

• Краще зупинити війну, а ніж знищити одного основних національних акторів;

• Діяти проти будь-якої коаліції чи актора, якщо вони прагнуть зайняти домінуюче положення в системі;

• Діяти проти акторів, якщо вони підтримують наднаціональні організаційні принципи; (За Капланом)

Така система є доволі нестійкою.

Політика біполярної рівноваги – здійснюють три види дійових осіб:

• ті, що стоять на чолі коаліцій;

• ті, які зобов’язані брати участь в конфліктах;

• держави, які можуть і прагнуть залишатися поза конфліктами.

Кожна група діє відповідно до своїх власних правил. Провідні коаліцій – повинні стежити за тим, щоб не посилилася інша велика держава та її коаліція; повинні підтримувати єдність у власній коаліції. Другий вид – керується двома міркуваннями – інтерес коаліції – це їх власний інтерес; інтерес коаліції повністю не збігається з їх власним інтересом. Третій вид дійових осіб – перемога одного з двох таборів принесе їм вигоди, які переважають витрати; вони бояться перемоги одного з двох таборів і ця перемога видається їм ймовірною без їх втручання. (За Р.Ароном).

Загальні правила здійснення політики біполярної рівноваги:

• прагнути розширювати свої можливості порівняно з можливостями іншого блоку;

• воювати за будь-яку ціну, а ніж дозволити досягти іншому блоку досягти пануючого положення;

• прагнути підпорядкувати цілі універсальних акторів (ООН) своїм цілям, а цілі протилежного блоку цілям універсального актора;

• прагнути розширення свого блоку, але зберігати терпимість до країн, які не приєдналися. (За Капланом).

Зараз поняття балансу сил втрачає свою актуальність.

Стратегічне партнерство. Має аспект співробітництва.

• наявність принципово важливих для країн-партнерів стратегічних цілей.

• наявність спільних поглядів з ключових проблем міжнародної політики.