Європейська геополітична думка: основні ідеї та представники

• Геополітичні образи сучасної Європи;

• Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки;

• Місце Європи в сучасній концепції атлантизму;

Прийнято розрізняти декілька геополітичних образів Європи:

• Велика Європа – тягнеться від Лондона до Владивостока і від Нью-Йорка до Сан-Франциско; Поділяється на: Першу Європу (Західноєвропейська цивілізація – романо-германський світ), Другу Європу (Східна Європа), Третя Європа (Росія і Євразія). В Першій Європі розрізняють – атлантичний світ і континентально-європейський світ. Вперше ідея Великої Європи була висловлена австрійським графом Куденхове-Калергі – йому належить проект ПанЄвропи: Європа – це не природний континент, це довільне утворення, кордоном якого на Сході є кордон ЄС. Об’єднана Європа має стати самостійним політичним і економічним утворенням, яке буде одночасно протистояти радянському СРСР, США та ВБ.

Ще одна ідея Великої Європи належить французу Арістиду Бріану (1923), за його меморандумом – між народами, які географічно можуть називатися європейськими мають існувати деякі федеральні зв’язки не лише економічного а і політичного плану.

Європейська геополітична думка представлена такими іменами як – Ш. де Голь, Ж. Тіріар, Ж. Барбулеско (француз), Й. фон Лохаузен (австрієць).

Шарль де Голь – ідея Європи від Атлантики до Уралу. Основоположник концепції європейського континенталізму – Європа це суверенне континентальне утворення.

Ж. Тіріар – Велика Європа простягається від Дубліна до Владивостока. Створення такої Європи зумовлена наступними чинниками:

1. Ідея націоналізму недостатня для об’єднання європейських народів;

2. Фактично існує декілька Європ, якими маніпулює Вашингтон.

3. Американська присутність у Європі, яка породжує ризик війни і загрожу перетворенням Європи на поле битви, а також позбавляє американців здатності подолати кризу у власному суспільстві.

В ідеологічному плані Велика Європа має базуватися на націонал-комунотаризмі – синтезі немарксистського комунізму і нерасистського націонал-соціалізму. Як політичне утворення Велика Європа має базуватися на концепції континентального (імперського) націоналізму й існувати у вигляді імперії, право приєднатися до якої буде належати не кожній державі. Його стаття зветься «Надлюдський комунізм».

Європейські пріоритети сучасного атлантизму

З.Бжезінський – «Велика шахівниця». З одного боку – Європа (ЄС) є природною союзницею Америки (поділяють спільні цінності, мають ту ж релігійну спадщину, практика тої ж демократичної політики). З іншого боку – Європа є важливим геополітичним плацдармом на євразійському континенті, без якого США були б значно обмежені у своєму розширенні влади та впливу вглиб євразійського континенту. Основна політична дилема атлантизму стосовно Європи – якого типу Європу хотіла бачити Америка і якій готова була би сприяти: рівній партнерці чи молодшій союзниці. Вирішити дилему важко. США повинні сприяти розбудові Європи як політичного цілого, бо розширення Європи автоматично веде до розширення сфери впливу США, зокрема, НАТО. З іншого боку – США повинні попередити перетворення Європи в настільки політичну інтегровану, щоби вона могла конкурувати зі США в геополітичних справах (особливо інтереси на Середньому Сході). Головне завдання США – побудова Європи, яка залишається пов’язаною зі США. Європа на основі франко-німецького зв’язку. Два проекти розбудови Європи – німецький і французький. Французька концепція – концепція величі (засіб відновлення колишньої французької величі). Німецька концепція – концепція спокути. Три висновки, які США мають прийняти до уваги:

- визнання у перспективі Європи глобальним партнером Америки;

- виправданість у найближчий час тактичної опозиції до французького політичного курсу і підтримки німецького лідерства з одного боку та, з іншого – поступового пристосування до французької точки зору щодо розподілу влади з трансатлантичними інституціями;

- необхідність втручання США у справу визначення географічних меж ЄС з тим, щоб подолати проблему визначення остаточного статусу в європейській системі прибалтійських республік та України з тим, щоб нейтралізувати вплив на них з боку Росії.

РОСІЙСЬКА ГЕОПОЛІТИЧНА ДУМКА

Теоретичні передумови євразійства

1. Феномен російської ідеї – пов’язують з іменами Соловйова Вови і Бердяєва Колі. Акцентування уваги на особливому завданні та місці Росії у світі (Коля). Це завдання полягає у великому поєднанні Сходу та Заходу. Ідея синтезу східного та західного начала. Чому саме Росія – бо вона займає особливе серединне положення. Вона не може себе визначити себе як Схід і протиставитися Заходу і навпаки. Бєрдяєв – Росія повинна усвідомити себе Сходозаходом. Місія Росії – об’єднати.

2. Слов’янофільство. Данилевський – «Росія та Європа». Росія – особливий культурно-історичний тип, особлива цивілізація.

3. Російська політична географія – Семенов-Тяньшанський, Ламанський. Тяньшанський – «Про могутнє територіальне володіння стосовно Росії». Є три форми територіального володіння:

• Кільцеподібна (передбачає оточення Середземного моря кільцем своїх територіальних володінь);

• Шматко подібна – розкидані по морях і океанах окремі острови та шматки материків пов’язуються між собою періодичними рейсами військових та торгових суден.

• Система від моря до моря, або система суцільного континентального руху (започаткована Олександром Македонським, який здійснив спробу об’єднати через континент грецький архіпелаг та індійський океан). Для Росії цей варіант є оптимальним, але водночас і несе головні небезпеки для Росії. Головний недолік системи – величезна протяжність в широтному напрямі. За такої протяжності – початок такої системи є більш густонаселеною і більш економічно розвинутою територією, ніж її кінець. Способом виходу є економічне і культурне вирівнювання географічного (!) центру Росії із західним її кінцем, який є культурно-економічним центром Росії. Перший крок – відмова від розгляду уральського хребта як розділової лінії. Росію треба сприймати як єдине географічне ціле – Росія-Євразія. Побудова єдиного цілого може відбуватися двома шляхами – радикальним (те, що робив Петя І) або через створення культурно-економічних регіональних баз, які мають бути «азональними» (незалежними від зонального розміщення природних ресурсів). Ламанський «Три світи азійсько-європейського континенту». Європа і Азія утворюють єдиний материк. Розрізняє три світи – Власне Європа (західна, Романо-Германська, католицько-протестатська), Власне Азія (з її стародавніми та середньовічними цивілізаціями, варварством та напівдикістю), Середній Світ (несправжня Європа і несправжня Азія). Цей Серединний Світ і є Росія (греко-слов’янський світ). Де знаходиться західний кордон цього світу? Це сухопутний російсько-норвезький-шведський кордон, Ботнічна і Фінська протоки, а також ламана прикордонна лінія, яка проходить по Пруським та Балтійськими землями між Балтійським та Адріатичним морем.

Завдяки своїй географічній єдності Росія повинна ствердити власну господарську єдність, тобто своє існування як господарського організму, де всі території пов’язані між собою вільною циркуляцією робочої сили, сировини, готових товарів та єдиної валюти.

ГЕОПОЛІТИКА ТА РЕАЛІЇ ПОСТБІПОЛЯРНОГО СВІТУ

• Постмодерні засади пост біполярного світу;

• Форми політичного насилля;

• Геополітика, глобалістика та глобальна економіка.

Постмодерний світ – постбіполярний світ.

Арон. Пише про модерну державу. Традиційна держава – це територіальна держава. Держава визначається єдністю політичного утворення, яке є суверенним в межах певних кордонів. Сьогодні держава втрачає свої основні риси. Знецінення її територіальних ознак відбулося під дією трьох чинників:

1. Розвиток військової техніки (політ літака вважається незаконним, а політ супутника вже – ні. Виникає питання – на якій висоті зникає суверенітет держави).

2. Існування транснаціональних рухів та партій.

3. Виникнення між та наднаціональних економічних, політичних та військових організацій, які дедалі більше набувають статусу акторів світової політики.

Слабкість держави тягне за собою необхідність переглянути наступні аксіоми світової політики:

• Принцип державного суверенітету;

• Принцип невтручання у внутрішні справи держави (доктрина Клінтона);

• Принцип розрізнення внутрішньої і зовнішньої політики.

Слабкість держави – держава стає дедалі більш неспроможною виконувати свої класичні функції. А саме – відстоювати у власних інтересах монополію на легітимне використання насильства, а також бути єдиним представником нації на світовій політичній арені. Перша функція на сьогодні виконується різними терористичними угрупуваннями, кримінальними та мафіозними структурами і релігійно-фундаменталістськими організаціями. Другу функцію поряд з державою виконують різні та наддержавні організації, окремі індивіди, установи та різні недержавні об’єднання. Міжнародне спілкування перетворюється на транснаціональне.

Вставити лекцію