logo
Lektsiyi

Тема. Геополітика та проблема нового світового порядку

Глобальна проблема для геополітики – проблема нового світового порядку.

Світовий порядок – це такий устрій світу, який має забезпечити основні потреби не лише націй-держав, а й регіональних асоціацій, міжнародних організацій, та інших недержавних суб’єктів світових політичних процесів. Має задовольнити основні потреби людства, які пов’язані з його адаптацією до змін, що відбуваються.

Міжнародний порядок – має задовольнити потреби держави в забезпеченні її суверенітету.

В сучасному світовому порядку (згідно Тофлеру) відбулося три основні структурні зміни:

Тофлер робить висновок – не можна сучасний світ описувати за допомогою понять «Захід», «Схід» і «Третій світ».

Жан Боден. Говорить про наступні фактори, які зумовлюють необхідність нового світового порядку:

Теорії розвитку третього світу Бодена:

  1. Розвиткова теорія – існує в двох варіантах. 1. Статистичний варіант – визнає вирішальність рівня економічного розвитку для політичного майбутнього країн третього світу (багатство сприяє демократія, а бідність веде до авторитаризму). 2. Динамічний варіант – вивчає фактори політичної модернізації третього світу.

  2. Теорія залежності – залежність від розвинутих країн є основним показником, за яким потрібно аналізувати сузір’я держав нового третього світу.

  3. Теорія інтернізму – досліджує внутрішні чинники країн третього світу (досліджується політика «зверху», авторитаризму намагаються дати позитивного змісту, політика «знизу» - акцент на масовій залученості).

Підходи до створення нового світового порядку:

  1. Створення світового уряду – оформлена в геополітичній концепції мондіалізму: ствердження досягнення повної планетарної інтеграції та створення єдиного світу. Варіантами цієї концепції (мондіалізму) можна вважати – теорія конвергенції, концепція кінця історії, теорія багатополярного світу. Арон: «Світовий уряд можна сформувати або на базі міжнародного права (світовий уряд набуде вигляду світової федерації), або світовий уряд набуває ознак вселенської імперії. Перший спосіб не є досконалим, але він ніколи не спрацює, бо міжнародне право не може виключити застосування сили поза обставинами, які передбачені законом. Другий спосіб зумовлений поняттям суверенітету і неможливістю практичного виконання наступних умов, а саме – термоядерна зброя не повинна бути застосована, справедливе відшкодування ресурсів, взаєморозуміння і взаємоповага між народами і націями. Другий спосіб є більш реалістичним»;

  2. Гегемонія однієї держави, яка зі згоди (мовчазної) решти держав виконує функції світового уряду. Цей підхід є більш практичним і реалістичним. Підхід пов’язаний із поняттям великодержавності. Феномен великодержавності був детально проаналізований українським дослідником С.Кононенком (стаття - «Логіка великодержавності»). Велика держава – національний актор, зовнішньополітична дія якого впливає на стан всієї системи міжнародних відносин і здатні викликати наслідки у найвіддаленіших її регіонах. Ознаки великої держави – має глобальні можливості; глобальна зацікавленітсь; відчуття глобальної загрози; глобальний контроль. Два типи великої держави – велика держава типу «імперія» (класичний) і велика держава типу «лідер» (новітній). Кацапи – перший тип, підноси – другий. Різниця: класична велика держава є абсолютно екстенсивною і оперує в своїй політиці таким поняттям як «сфера впливу». Велика держава ти «лідер» - це держава, яка своєю національною могутністю і ідейною харизмою проголошує і захищає привабливі універсальні принципи, і виконує функції лідера, орієнтуючись не на сфери впливу, а на світовий порядок. Сценарії американської великодержавності (за Кононенком) – карфагенізація (послаблення США як військово-політичної сили і деградація їх політично-стратегічної волі внаслідок поширення споживацьких настроїв серед громадян, байдужості та корумпованості національних лідерів), ритмізація (втрата США економічної могутності, ідеологічної, етнічної цілісності та культурної привабливості і можливості долати локальні загрози на периферії), бонапартизація (перетворення США на імперію з глобальнми претензіями, почуттям всесилля та винятковості). Російська великодержавність – британський сценарій (отримання Росією можливості, не беручи участі в постійних блоках чи союзах, самій визначати – з ким і проти кого виступати, виходячи виключно із власних інтересів), германський (як наслідок почуття образи за поразку у холодній війні).

  3. Децентралізоване управління – передбачає горизонтальну координацію дій між державними та недержавними суб’єктами світових політичних процесів. Викладений у концепції світового порядку «Римського клубу». Створення нового світового порядку передбачає створення механізму прийняття рішень, адекватних до світової проблематики (глобальних проблем). Головний принцип: «Думай глобально, а дій локально».