17.Діяльність неурядових організацій по забезпеченню демократичності виборчого процесу.
Через виборчі процедури вдається чи не найкраще збалансовувати та узгоджувати інтереси політичних еліт, соціальних класів, груп усього суспільства, наблизити владу до потреб народу, громадський сектор при цьому відіграє позитивну роль у процесах стабілізації та гармонізації взаємин у суспільстві та виборчого процесу зокрема.
Участь громадян і громадських об’єднань у політичному житті виконує два важливих завдання, пов’язаних із функціонуванням демократії. По-перше, забезпечується легітимність державної влади. По-друге, практична участь дозволяє громадянам та громадським організаціям здійснювати вплив на владу, запобігати її корумпованості та відчуженості від широких кіл громадськості.
Громадські організації як невід'ємна складова суспільно-політичного життя країни у визначеній їм формі впливають на характер виборчого процесу, презентують і захищають інтереси соціальних груп, здійснюють контроль за прозорістю виборів, діяльністю влади та політичних партій, стимулюють до виконання виборчих програм. Рівень впливу громадських організацій на суспільні, у тому числі на виборчі процеси, перебуває у прямопропорційній залежності від правової свідомості суспільства.
Задача організацій третього сектору – розширити інформаційну, організаційну базу прийняття рішень і привернути увагу до тих проблем, які могли б залишитись поза полем зору державних органів. Передвиборча кампанія може використовуватися як реальна можливість для того, щоб привернути увагу громадян, офіційних кіл, а також кандидатів у депутати до будь-якої актуальної суспільної проблеми.
За даними фундації “Каунтерпарт”, діяльність переважної більшості вітчизняних громадських організацій пов’язана із вирішенням соціальних проблем. У сфері захисту прав людини працює 31 % від загальної кількості НДО, у сфері громадянської освіти – 28 %, політики, законодавства і держави – 15 %, засобів масової інформації – 8 % [1]. Проте в Україні функціонують і потужні громадські організації, які створені спеціально для участі у виборчих процесах, і такі, що виконують пов’язані з виборами проекти.
Участь недержавних організацій у президентських виборах 2004 р. сприяла впровадженню демократичних принципів у виборчі процеси, забезпеченню вільних, чесних і прозорих виборів, просуванню українського суспільства по шляху демократії. Цю діяльність було продовжено і під час парламентських виборів у 2006 та 2007 рр., виборів мера Києва і Київської міської ради 2008 р. Низка НДО здобула собі авторитет структур, спроможних захищати надбання демократії, обстоювати політичні права і свободи виборців, забезпечувати широку поінформованість та освіченість населення щодо суспільно-політичних процесів в Україні.
Необхідною умовою участі громадських організацій у виборах в якості офіційного спостерігача було закріплення такої можливості безпосередньо у виборчому законодавстві України. Законом України “Про вибори народних депутатів України” передбачено, що громадські організації, до статутної діяльності яких відносяться питання виборчого процесу і спостереження за ним, зареєстровані в законодавчо-встановленому порядку не менше ніж за два роки до дня виборів, мають право з дозволу Центральної виборчої комісії мати офіційних спостерігачів, які ведуть спостереження за ходом виборчого процесу, зокрема за голосуванням, підрахунком голосів і встановленням підсумків голосування на виборчій дільниці чи територіальному виборчому окрузі. Мають право бути присутніми на засіданнях виборчих комісій, перебувати на виборчих дільницях під час цих процедур
Важливість даного кроку полягає в тому, що позапартійні спостерігачі не зацікавлені у результатах виборів, а лише дбають про законність їх проведення. Вони зацікавлені в забезпеченні справедливості процесу голосування та захисту прав виборців.
Під час виборчої кампанії 2006 р. ЦВК зареєструвала та надала дозвіл мати офіційних спостерігачів на виборах народних депутатів України 16 громадським організаціям, причому 5 з них – на території всієї України. Багато неурядових організацій упровадили численні проекти, пов’язані з виборами, включаючи моніторинг засобів масової інформації, моніторинг фінансування передвиборчої кампанії та спостереження. Основними напрямами активності подібних НДО в цей час була організація та підтримка діяльності громадських приймалень, робота з молодими виборцями, співпраця з територіальними громадами, підтримка діяльності міжнародних спостерігачів, моніторинг передвиборчої кампанії, проведення екзіт-полів, спостереження за процесами голосування та підрахунку голосів, паралельний підрахунок голосів, поінформування та підвищення активності виборців, підготовка спостерігачів та членів комісій, ініціювання пропозицій щодо вдосконалення виборчого законодавства, спостереження за виборами в інших країнах, інформаційно-аналітична діяльність тощо.
На дострокових парламентських виборах 2007 р. ЦВК зареєструвала спостерігачів за виборами від 14 громадських організацій України. 8 з них мали право поширювати свою діяльність за спостереженням за виборами на всю територію України, до них належали: Всеукраїнська громадська організація «Інститут Адвокасі»; Всеукраїнська громадській організації «Комітет виборців України»; Всеукраїнська молодіжна організації «Демократичні перетворення України»; Федераця профспілок України; Всеукраїнська громадська організація «Фонд сприяння демократичним виборам»; Союз української молоді в Україні; громадська організації «Всеукраїнський Союз «Берегиня України»; Всеукраїнське громадське об'єднання «Нова генерація».
Найбільш масштабних спостережних зусиль доклав Комітет виборців України (далі КВУ). КВУ є провідною українською громадською організацією, головним завданням діяльності якої є спостереження за ходом виборчих кампаній, підтримання взаємозв’язків між виборцями та органами влади, захист виборчих прав громадян. Також він проводить спостереження за виборами в Україні з 1994 р., і має розгалужену мережу по всій території України. На парламентських виборах 2007 р. КВУ мав близько 4000 спостерігачів та опублікував до дня виборів вісім звітів про результати спостереження. З квітня 2007 р. Комітет виборців України почав спостереження за суспільно-політичною ситуацією, що склалася навколо дострокових виборів у Верховну Раду України. Мета спостереження полягала в забезпеченні громадського контролю за учасниками виборчого процесу та сприянні прозорості виборчої кампанії на всіх її етапах, виявлення й попередження порушень виборчого законодавства. Активні заходи зі спостереження здійснювали інші організації, такі, як Громадська мережа “ОПОРА” та ВМГО “Фундація регіональних ініціатив”. Міжнародним фондом “Відродження” надано підтримку 24-ом виборчим проектам громадських організацій у 2007 році на загальну суму 578 173 дол. США [2].
ГМ “ОПОРА” здійснювала комплексний та системний моніторинг передвиборчої кампанії з метою розвитку демократії та громадянського суспільства в Україні шляхом вироблення ефективних механізмів контролю за діями влади з боку громадськості. У квітні 2007 року “ОПОРА” розпочала спостереження за політичними процесами, пов’язаними з проведенням в Україні позачергових виборів Верховної Ради. Предметом спостереження була робота виборчих комісій, органів публічної влади, діяльність суб’єктів виборчого процесу та ведення агітації. Особлива увага приділялася порушенням виборчого законодавства, принципів демократичних виборів.
30 вересня на території всієї України за процесом підготовчого засідання, голосування, підрахунку голосів та транспортування виборчої документації в окружні виборчі комісії спостерігали 1500 спостерігачів та 130 мобільних груп ГМ “ОПОРА”. Організацією було оприлюднено відповідний звіт за підсумками голосування та підрахунку голосів під час позачергових виборів народних депутатів України [3]. Згідно даного звіту суттєвих порушень, що могли суттєво вплинути на результати волевиявлення громадян не зафіксовано, голосування проходило у вільній та демократичній атмосфері.
- IV. Всенародні Збори Української Народньої Республіки
- 5. Виборча система України за конституцією 1919 р.
- 6. Виборча система України за Конституцією 1925р.
- 7. Виборча система України за Конституцією 1937р.
- 8. Вибори до Установчих Зборів в 1917 р. На території України
- 9. Реформування виборів в урср за часів перебудови
- 10. Становлення інституту виборів Президента в Україні
- 11. Президентські вибори 1994 р. – засіб формування перехідного реформаційного авторитаризму
- 13. Взаємозв’язок партійної та виборчої системи в Україні в результаті переходу до змішаної системи парламентських виборів 1998 р.
- 14. Імплементація міжнародних стандартів у сфері забезпечення виборчих прав громадян
- 15. Президентські вибори 1999 року та легалізація влади в Україні
- 16. Діяльність змі – гарантія прозорості й гласності виборів
- 17.Діяльність неурядових організацій по забезпеченню демократичності виборчого процесу.
- 18. Електоральна участь як чинник трансформації виборчої системи та індикатор громадянського суспільства
- 19.Становлення партійної системи незалежної України (кінець 80-х-початок 90-х рокіх)
- 20. Вплив політичної кризи та виборів 1994 р. На партійну систему України
- 21. Вплив запровадження змішаної виборчої системи (1998, 2002 рр.) на партійне будівництво в Україні. Дія законів Дюверже в Україні.
- 22. Перехід до пропорційної системи та партійна структуризація Верховної Ради у 2006 р. Показник ефективності кількості партій
- 23. Вплив інституту Президента на партійну систему
- 25. Конституціоналізм в Україні наприкінці 90-х років хХст.
- 24. Розвиток інституту парламенту в Україні (1991-1994р.Р.)
- 25. Теоретичні засади конституціоналізму
- 26. Роль релігійних організацій у виборчому процесі в Україні
- 27. Імперативний мандат та партійний імперативний мандат в Україні
- 28. Причини запровадження електронного реєстру виборців в Україні
- 30. Загальна характеристика автоматизованої телекомунікаційної системи «Державний реєстр виборців».
- 32. Функціонування телекомунікаційної системи «Державний реєстр виборців »
- 33. Правовий статус цвк
- 34.Склад, порядок формування та організації діяльності цвк
- 35. Вибори як індикатор політичного режиму в Україні в 2004-2008рр
- 37. Парламентська виборча кампанія 1998 року: зміни виборчої системи та їхній вплив на розстановку політичних сил у вр.
- 38. Демократизація політичної системи під час виборів президента України 2004 рр
- 39 .Вибори до Верховної Ради у 2002 році – особливості нормативно – правового регулювання, перебіг виборчої кампанії, результати та їх вплив на функціонування п. С.
- 40.Специфіка парламентських виборів 2006 року в умовах політичної реформи
- 41. Позачергові парламентські вибори 2007
- 42. Заснування інституту президентства в Україні в 1991р
- 43. Вибори президента 1994 р . Нормативно-правове регулювання , виборча кампанія
- 46. Відродження місцевого самоврядування в Україні
- 47. Трансформація муніципальної виборчої системи
- 48. Формування місцевих органів влади за мажоритарною системою
- 49. Ефективність застосування пропорційної системи на виборах до органів місцевої влади
- 50. Взаємодія партійної виборчої системи на місцевому рівні в Україні
- 51. Партійний імперативний мандат для депутата місцевої ради
- 52. Залежність дискурсу місцевої влади та громадськості від типу виборчої системи
- 54. Інститут референдуму в Україні: становлення, проблеми та нормативно-правове регулювання
- 55Пит. Порядок розподілу депутатських мандатів при встановленні результатів виборів до вру.
- 56. Порядок і строки призначення, організаційне забезпечення проведення виборів Президента України визначається Законом України «Про вибори Президента України» та Конституції України.
- 56.Порядок обрання Президента України
- 58. Територіальна організація виборів Президента України
- 64.Особливості ведення передвиборчої агітації при проведенні виборів президента україни.
- 67. Порядок визначення результатів виборів Президента України
- 68. Порушення принципів виборчого права та легітимність політичної влади
- 70.Роль виборчих органів у здійсненні контролю виборчого процесу.
- 73. Особливості порушень виборчого законодавства під час кампаній 2006, 2007 р.
- 74. Референдум 1991 року: особливості та історичне значення
- 75. Референдум 200 р., його вплив на політичну систему, проблема імплементації результатів
- 78.Види,форми і способи відповідальності суб'єктів виборчого процесу
- 79.Пит. Політична відповідальність як результат застосування пропорційної системи виборів.
- 80 . Особливості конституційної відповідальності порушників
- 81. Адміністративна відповідальність
- 83Особливості цивільної відповідальності у виборчому процесі