3. Типологія політичних еліт.

Тип еліти здебільшого залежить від політичного ре­жиму, в якому вона існує. Вирізняють два основні типи еліт — відкриту й закриту.

Відкрита еліта. Вона допускає спонтанний приплив нових членів, піддаючи при цьому остракізмові (засу­дженню) порушення встановлених правил. Вирішальним критерієм підбору є особисті якості, досягнення у сфері діяльності, якою займається претендент, значна популяр­ність (спосіб підбору конкурсний). Посадовими вимогами є компетентність, професіоналізм (посаду слід обіймати відповідно до особистих якостей — моральних, професій­них тощо). Вагоме значення має громадська думка. Від­крита еліта формується за такими принципами:

економі­чна вагомість,

політичний статус,

популярність,

професіо­налізм у своїй сфері діяльності,

підтримання власного ав­торитету;

увага до суспільної думки.

Закрита еліта. Характерна для тоталітарного режиму і має такі ознаки:

члени еліти не піддаються остракізмові за порушення ди­сципліни;

головне в підборі — відданість вождеві з ура­хуванням особистих якостей;

спосіб підбору — кадрова політика партії та влади;

заперечує спонтанність формування;

посадова вимога — точне вико­нання директив керівництва;

ігнорує громадську думку,.

У західній політології еліту поділяють:

за особисти­ми якостями — на статичну і виконавчу;

за типом впли­ву — на професійну і групову;

залежно від форми правління — на традиційну, внутрішню і зовнішню;

за сти­лем правління — демократичну, ліберальну, авторитарну.

Що ж до добору еліт, то К. Мангайм визначає три типи:

на основі крові;

на основі приватної власності;

на основі інтелектуальної продуктивності.

На його по­гляд, еліта крові характерна для доіндустріального суспі­льства, еліта багатства — для індустріального, а еліта продуктивності — для постіндустріального.