12.2 Зовнішня політика сучасної України. Україна в світовій спільноті

Україна займає певне місце в системі сучасних міжнародних відносин. Основна мета, геополітичні акценти, пріоритети та напрямки зовнішньої політики сучасної України сформульовані в Акті незалежності України, в Декларації про державний суверенітет, у виступах Президента та в інших документах.

Головною метою зовнішньої політики України є забезпечення її національних інтересів, захист прав та інтересів її громадян за кордоном, створення сприятливих умов для соціально-економічного розвитку нашої держави.

Україна проводить відкриту, чесну й принципову зовнішню політику, засновану на принципах та нормах міжнародного права.

У Декларації про державний суверенітет України записано:

- Україна як суб'єкт міжнародного права підтримує безпосередні відносини з іншими державами; вкладає з ними договори; бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, який є необхідним для ефективного забезпечення національних інтересів Республіки в політичній, економічній, інформаційній та інших сферах;

- Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру та міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах;

- Україна визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права - над нормами державного права;

- Україна врочисто проголошує свій намір - стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі в військових блоках і дотримується трьох без'ядерних принципів: не використовувати, не виробляти та не купувати ядерної зброї (Декларація про державний суверенітет України, липень 1990 р.).

Основні напрямки зовнішньої політики України були доповнені в Зверненні Верховної Ради України "До парламентів та народів світу" (грудень 1991 р.), в якому говориться: "Україна будує демократичну правову державу, першочерговою метою якої є забезпечення прав та свобод людини. З цією метою Україна буде неухильно дотримуватись норм міжнародного права, керуючись Загальною Декларацією прав людини, Міжнародними пактами про права людини, які Україна ратифікувала, та іншими міжнародними документами".

Геополітичні акценти зовнішньої політики України полягають у наступному:

1) Україна - європейська держава, тому вона повинна зміцнювати, розширювати всебічні зв'язки та відносини з державами Європи;

2) Україна як колишня республіка колишнього СРСР була тісно пов'язана з усіма його колишніми республіками, що потребує збереження та подальшого розвитку взаємоигідних відносин з ними;

3) Україна - морська держава, що зумовлює необхідність розвитку взаємовигідних відносин із країнами Чорноморського та Середземноморського басейну;

4) Україна не може забезпечити себе власними сировинними ресурсами (нафта, вугілля, золото, діаманти тощо.), що примушує закуповувати їх за кордоном: у Росії, Туркменії, Ірані та ін.

Після "помаранчевої" революції 2004 р. в зовнішній політиці та міжнародних відносинах Україна обрала головний стратегічний курс на євроінтеграцію, що спрямовує державу на вступ до Євросоюзу (ЄС) та військово-атлантичного блоку (НАТО). Розглянемо основні пріоритети та напрямки зовнішньої політики української держави.

1 Центральним напрямком зовнішньополітичної діяльності України є плідна робота в Організації Об'єднаних Націй, в її спеціалізованих органах, установах, структурах та міжнародних організаціях. Україна бере участь у роботі практично всіх органів та установ ООН. Наприклад, Україна є членом Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) та вносить свій вклад у вирішення проблем розвитку дітей у сучасному світі.

Україна входить до Економічної та Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС), створеної в 1946 році та підтримує міжнародні економічні й соціальні відносини.

Україна бере активну участь у роботі Міжнародного агентства з питань атомної енергії (МАГАТЕ), що засноване в 1957 р., з проблем використання атомної енергії у мирних цілях та підвищення надійності й безпеки атомних електростанцій, а також є членом численних міжнародних і європейських інституцій, організацій, ініціатором створення союзу держав Чорноморського басейну ГУАМ, до якого входять Грузія, Україна, Молдова, Вірменія тощо.

2 Наступним напрямком зовнішньої політики України є зовнішньополітична дипломатична діяльність.

Дипломатичні відносини Україна встановлює на засадах рівноправності, суверенної рівності, невтручання до внутрішніх справ одне одного, визнання територіальної цілісності та нерухомості існуючих кордонів.

Дипломатичні відносини з Україною встановило понад 100 країн із 226. Одразу після проголошення незалежності Україна відзначила 23 держави, будівництво відносин з якими стало пріоритетним. Серед них країни-сусіди (Росія, Білорусь, Угорщина, Польща, Болгарія, Туреччина), держави, де проживають українці (у США - понад 2 млн осіб., Канаді - понад 1 млн осіб., Бразилії - 150 тис. осіб, Чехії та Словаччині - по 1 тис. осіб, Аргентині - 150 тис. осіб, Франції - 80 тис. осіб., Австралії - 40 тис. осіб та ін.), а також країни, щодо яких існують економічні інтереси республіки (Іран, Кувейт, Ватикан, Ізраїль та ін.).

3_Важливим напрямком зовнішньої політики сучасної України є встановлення, підтримка та будь-який розвиток економічних, культурних, науково-технічних відносин з усіма країнами світової спільноти, за винятком країн, щодо яких за рішенням Ради Безпеки ООН оголошена економічна блокада.

Міжнародні економічні відносини із закордоном налагоджуються Міністерством економічних зв'язків України. А Міністерство іноземних справ працює над створенням сприятливої політико-дипломатичної атмосфери для економічних, культурних та інших відносин.

4 Четвертий напрямок зовнішньої політики України - це участь у вирішенні глобальних проблем сучасного світу. Глобальні проблеми сучасності - це сукупність найгостріших світових проблем, вирішення яких потребує об'єднання зусиль всіх народів та держав. Головна їх особливість полягає в тому, що кожна з проблем має загальний характер, що зумовлено цілісністю сучасного світу.

Основними глобальними проблемами світової спільноти є:

знаходження шляхів сталого економічного розвитку в зв'язку з тим, що сучасні технологічні структури досягли своєї межі. Ця проблема є особливо важливою, бо від її вирішення залежить вирішення всіх інших проблем. Сучасна модель виробництва та споживання - це виробництво капіталу, який не має внутрішньої міри й прагне нескінченного зростання. Суспільне багатство ототожнюється з великим накопиченням товарів, а суспільний прогрес - із безмежним збільшенням їх кількості та різноманітності. Розвинені держави споживають у 20 разів більше ресурсів планети, ніж держави, що розвиваються. Це дозволило економістам та соціологам говорити про перехід розвиненої частини індустріального світу до стадії “суспільства споживання”. Зараз стає зрозумілим, що розвиток суспільства споживання та його розповсюдження на всі країни планети може призвести до такого тиску на природне середовище, який викличе планетарну катастрофу;

проблеми війни та миру, забезпечення міжнародної безпеки, роззброєння та конверсії, зміцнення довіри до співробітництва між народами. Роззброєння - це гостра необхідність, але не одномоментний акт, а важкий та тривалий процес. Для вирішення даної проблеми повинні прикладатись зусилля всіх держав та народів.

екологічні проблеми, які можуть бути порівняні з наслідками ядерної катастрофи. Екологічна проблема в її сучасному вигляді виникла в 60-ті роки XX ст., коли почали посилюватись симптоми екологічної кризи. Екологічна криза - це різке погіршення стану істотного середовища,в якому існує людина, в результаті зростаючого отруєння та забруднення землі, води й атмосфери. Складовими компонентами екологічної кризи є порушення істотного балансу газового складу атмосфери, руйнування озонового шару атмосфери, стану живої та неживої природи, що викликають загальне потепління на планеті, в негативному плані;

продовольча проблема – дефіцит продовольства, через який у багатьох країнах люди голодують та помирають від відсутності харчування;

демографічна проблема - висока народжуваність, швидке зростання кількості населення в ряді регіонів (Африка, Азія, Океанія) та скорочення народжуваності, збільшення смертності в розвинених країнах, у тому числі в Україні;

подолання економічної та культурної відсталостей, жебрацтва в країнах, що розвиваються (Азії, Африці, Латинській Америці).

проблема дотримання соціальних, економічних та індивідуальних прав і свобод особистості; боротьби з міжнародною злочинністю, тероризмом та наркоманією; гуманізації міжнародних відносин.

Усі ці проблеми гостро стоять в Україні і потребують активних, невідкладних заходів щодо їх вирішення.

5 Одним з найважливіших напрямків зовнішньої політики України є збереження та подальше зміцнення добросусідських відносин з колишніми республіками СРСР. Україна дуже зацікавлена в гарних стосунках з усіма країнами колишнього СРСР. Особливе значення для України мають відносини з Росією, з якою пов'язані загальні економічні, політичні, військово-стратегічні інтереси, історична доля та культурні традиції.

Підприємства України мали постійні господарчі зв'язки з 33-ма тисячами підприємств інших республік. Сьогодні для забезпечення діяльності всіх підприємств та організацій України необхідно ввезти майже 25 млн тонн вугілля (17,8% від потреби), 52 млн тонн нафти та газового конденсату (85,5%), 9,5 млн тонн ділової деревини (46,8%), 100 млрд м³ природного газу (80%), 205 тис. тонн бавовни-волокна (100%) тощо.

Механізм підтримання міжнародних відносин у рамках існуючої з 1991 р. Співдружності Незалежних Держав (СНД) та координація їх зовнішньополітичної діяльності здійснюються Україною на засадах угоди про створення СНД та інших документів.

Треба зазначити, що відносини між об'єднаними в СНД державами складаються не просто. Потрібен час, терпіння, бажання і праця, щоб молоді незалежні держави змогли налагодити на рівноправних засадах взаємні відносини. Незалежна Україна не посягає на інтереси інших держав, але ніко­ли нікому не дозволить диктувати будь-які умови стосовно себе.

6 Важливим напрямком зовнішньої політики України є участь у вирішенні складних та невідкладних військово-політичних проблем.

У зв'язку з розпадом СРСР гостро постали питання про майбутнє ядерного потенціалу СРСР, про розподіл зовнішньоекономічних боргів та спадкоємство підписаних СРСР договорів про ядерне та звичайне озброєння. Щодо всіх перелічених питань Україна зайняла чітку та зрозумілу позицію. Вона підтвердила свої міжнародні обов'язки та заявила про своє правонаступництво за всіма договорами та узгодженнями колишнього СРСР, які відповідають загальнолюдським нормам і не суперечать корінним інтересам українського народу.

Двадцять шостого лютого 1992 р. перший Президент України Л.Кравчук у Хельсинкі поставив свій підпис під Заключним актом Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (СБСЄ), який був підписаний у 1975 р. 33-ма главами держав та урядів європейських країн, а також США і Канади.

Заключний акт - це хартія про взаємодію та взаємовідносини держав, націлена на мирний розвиток європейського континенту та всієї планети, про співробітництво народів, поважання прав людини.

Україна заявила, що буде дотримуватись Договору 1991 р. між США та СРСР про обмеження та скорочення стратегічної наступальної зброї і звільняється від ракет з ядерними боєголовками та інших видів ядерної зброї. У подальшому Україна буде без'ядерною та нейтральною державою.

Україна виконує Договір про звичайні збройні сили, які підпадають під його дію і створюються виключно для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості кордонів України з мінімальною, необхідною лише для оборони метою. Припускається, що Збройні сили України будуть налічувати 250-400 тис осіб і складатимуться з сухопутних, військово-повітряних та військово-морських сил.

Таким чином, складовою та невід'ємною частиною політичної діяльності держави є зовнішня політика, покликана регулювати взаємовідносини між державами та народами на міжнародній арені.

Зовнішньополітичний курс будь-якої держави - є продовженням її внутрішньої політики й відображає характер державного та суспільного устрою.

Головна мета й основні напрямки зовнішньої політики України - це забезпечення сприятливих умов для вдосконалення та демократизації суспільства, просування його шляхом соціального прогресу, досягнення загальної безпеки й роззброєння, розвиток міцних дружніх, добросусідських відносин та різностороннього співробітництва, участь у вирішенні глобальних проблем сучасності, сприяння зміцненню та прогресу світової спільноти.