Тема 1 політичні ідеї давньогрецьких та давньоримських філософів

Головною метою вивчення даної теми є ознайомлення з політичними ідеями давньогрецьких та давньоримських мислителів: Сократа, Епікура, Цицерона, софістів, які прагнули з'ясувати сутність і природу держави, аналізували її роль в історичному процесі, намагались відповісти на одне з "вічних" питань: яким має бути найкращий державний устрій.

Під час вивчення теми особливу увагу треба звернути на наступні питання:

1 Проблеми права та політики в ученнях софістів.

2 Учення софістів про закон.

3 Суть держави в розумінні Сократа.

4 Концепція Епікура про договірну суть держави. Етика Епікура.

5 Ідеї Марка Туллія Цицерона щодо державного устрою.

Важливо зрозуміти, що антична Греція була колискою європейської і світової цивілізації, вітчизною рабовласницької демократії. Стародавні Греція і Рим, їх культура, наука, мистецтво залишили людству багату духовну спадщину, пронизану духом гуманізму, розумної організації суспільного й особистого буття. Студенти повинні звернути увагу на розквіт афінської рабовласницької демократії в другій половині V ст. до н.е., яка викликала виникнення школи софістів – суспільного руху філософів, які надавали знань щодо мистецтва сперечатися, доказувати, виступати в суді і на народних зборах тощо. В центрі уваги софістів знаходились питання права, політики, моралі, ораторського мистецтва. Це було викликано тим, що знанням відводилась роль критерію під час обрання кандидата на державну посаду, а тому головною у навчанні була підготовка слухачів до політичної діяльності. Ідея однакової причетності людей до справедливості, тобто до управління державою всіх громадян була в них головною в погляді на політику. Крім того, софісти розвивали вчення про закон, стверджували, що закони, по суті, і є тією вищою справедливістю, на яку не може претендувати жодна людина, якою б мудрою вона не була. Закон є вираженням спільної згоди й справедливості.

Незважаючи на те, що з першої половини IV ст. до н.е. софістика як рух прибічників демократії вироджується, її ідейна спадщина стала джерелом політичної думки епохи Відродження і періоду перших буржуазних революцій.

Політичному устрою поліса (місто-держава) були притаманні глибокі протиріччя. їх визначав великий давньогрецький мислитель Сократ (приблизно 470-399 роки до н.е.), який піддавав суворій критиці владу афінської демократії: занепад моралі, користь правлячих, закликав людей покращити свою моральність, бути гідними громадянами, підпорядковуючи особисті інтереси суспільним. Суттю держави Сократ вважав справедливість, якої повинні додержуватись і правлячі, і піддані, а раціональною формою державного устрою - монархію. Сократ гостро критикував софістів.

Вивчаючи четверте питання теми, студенти повинні звернути увагу на період еллінізму й занепаду державності Стародавньої Греції, який почався з другої половини IV-II ст. до нашої ери. В цей період давньогрецькі держави потрапляють у залежність від Македонії, тому інтерес до політичної проблематики згасає.

Філософ-матеріаліст Епікур (341-270 роки до н.е.) головну увагу приділив етиці, для якої характерна аполітичність, заклик до неучасті в суспільному житті. Стосовно цього погляду на державу слід підкреслити, що головною метою державної влади й політичних відносин, за Епікуром, є гарантування людям безпеки, допомога в подоланні страху, навчання людей не чинити один одному лиха. Це означає, що держава й закон є свідченням договору людей між собою з метою загальної вигоди й загальної безпеки. Діяльність держави й закону повинні відповідати уявленням про справедливість. Треба підкреслити, що за соціально-політичним змістом концепція Епікура про договірне походження справедливості, держави й законів є об'єктивною, демократичною, так як кожен учасник, осмислюючи договірне співжиття, не мав жодних привілеїв порівняно з іншими.

Під час вивчення п'ятого питання студентам треба з'ясувати, що політичні вчення Стародавнього Риму мали багато спільного з політичними вченнями Стародавньої Греції. Відомим ідеологом римської аристократії був яскравий оратор Марк Туллій Цицерон (106-43 роки до н.е.). У діалозі "Про державу" та "Про дух законів" він виклав своє вчення про державу, стверджуючи, що держава з'являється з сім'ї, а державна влада дана наймудрішим. Якби люди жили за заповітами батьків, то держава могла б бути вічною. Метою держави, на думку Цицерона, є охорона власних інтересів громадян, а право власності, як і права мудрих та почесних громадян, випливає безпосередньо з природи, з природного закону. Він визнає рівність усіх людей від природи й можливість досягнути мудрості кожним, хто одержить освіту. Найбільш раціональною формою правління Цицерон вважав монархію, а також змішану форму державного правління, в якій поєднуються зачатки монархії, аристократії і демократії. Таким устроєм для нього була Римська республіка, в якій існували влада консулів, правління сенату й народні збори під владою трибунів. Нагадаємо, що Цицерон творив у період становлення Римської імперії, підтримував загарбницькі війни Риму й відмовився від ідеалів поліса-держави.

Таким чином, політичні ідеї Сократа, софістів, Епікура, Цицерона поряд з ідеями й теоріями інших відомих давньоримських і давньогрецьких мислителів, з якими студенти ознайомлюються на лекції і яких обговорюють на семінарах, сприяли розвитку наукової думки протягом усієї історії людства й мають велику цінність для сучасної політології.

Формою звіту про результати самостійного вивчення даної теми є домашні контрольні роботи або реферати.

Питання для самоконтролю

1 Які ідеї про устрій держави були притаманні Сократові?

2 Хто такі софісти? Що являють собою їх політичні ідеї?

3 У чому полягає суть соціально-політичної концепцій Епікура?

4 У чому полягає різниця між політичними поглядами Цицерона та попередніх філософів?

Теми рефератів і домашніх контрольних робіт

1 Особливості розвитку політичної думки в Стародавній Греції.

2 Політичні погляди Сократа.

3 "Золотий вік" афінської демократії другої половини V ст. до н.е. і виникнення школи софістів.

4 Питання права, політики, моралі у вченнях софістів.

5 Політичні погляди Марка Туллія Цицерона.

Рекомендована література: [54; 118; 141;212; 213; 226; 296; 345]