11.3 Політична стабільність. Типи політичних процесів

Якщо на Заході політична стабільність, а особливо конфлікти та напруження в країні широко висвітлюються і стали основою відповідних політичних концепцій, то в країнах, де панували командно-адміністративні системи й тоталітарні режими, питання стабільності в країні, конфлікти, напруження тощо замовчувались. Саме тому в даних країнах гостро стоять проблеми стабільності та конфліктів, які пов'язані зі складними процесами демократизації.

Стабільність - це нормальне функціонування політичної системи, всіх її структур та інститутів, відсутність збоїв у механізмах державної влади, її достатня авторитетність. Стабільність виявляється також і в суворому дотриманні й виконанні законів та інших регулюючих нормативних актів, використовує стосовно мирних, ненасильницьких форм політичної боротьби. Об'єктивною стабілізацією та її складовою частиною є відсутність політичного напруження в суспільстві. Стабільність є оцінкою стану політичного життя всередині держави, а також у системі міжнародних відносин.

Велике значення для політичної і державної стабільностей має наявність сильного середнього класу. В умовах демократизації суспільного життя в Україні тільки почалося формування середнього класу. Підтримуючи конституційні демократичні партії, маргіналізуючи праві та ліві екстреміські групи, середні верстви населення певною мірою знижують соціальне напруження, зміцнюють становище в країні, попереджують та упереджують політичні конфлікти. Важливу роль відіграє забезпечення політичної спадкоємності. Йдеться про спосіб замінення або передавання політичної влади. Демократичне суспільство — це відкрита система, здатна відносно безболісно пристосовуватися до змін внутрішнього та зовнішнього середовища.

Існує два типи політичних процесів: зовнішньополітичні та внутрішньополітичні.

З точки зору публічності, здійснення елітою і виборцями своїх функцій, явного або неявного відправлення державою повноважень та прерогатив, виділяються відкритий та прихований політичні процеси.

Відкритий політичний процес визначається тим, що політичні інтереси соціальних спільнот, груп і громадян систематично виявляються у виборчих перевагах, програмах політичних партій і рухів, а також в інших формах публічних прихильностей людей до державної влади.

Тіньовий політичний процес базується на публічно неоформлених політичних інститутах та центрах влади, а також на таких владних домаганнях соціальних верств, груп та окремих громадян, що з різних причин не передбачають спрямування до офіційних суб'єктів, об'єктів влади тощо. Тіньовий політичний процес може проявлятись і в альтернативній офіційній політичній формі, і в неальтернативній формі, коли вища влада певних інститутів офіційно не афішується, але визнається. Така ситуація є досить типовою.

Для того, щоб оцінити неоднозначні зміни, що відбуваються в політичних системах, необхідна теоретична основа для порівняльного аналізу, здатного узагальнити найширшу різноманітність політичних систем.