56. Основні сучасні теорії демократії

Залежно, як розуміється воля народу, в політології розрізняють:Ідентитарні теорії демократії виходять з того, що існує народ як певне цілісне утворення з єдиною волею, яка повинна бути виражена без опосередкованих ланок. Конкурентна теорія демократії виходить з визнання можливого неспівпадання інтересів різних груп і права виражати власну думку,конкретизується в ліберальних і плюралістичних теоріях демократії:

Ліберальна концепція демократії заснована на парадигмі автономії особистості і її первинності щодо народу, на вимозі обмеження зовнішнього тиску на індивідуальну свободу, на ствердженні, американські політологи К.Джанда, Дж.Беррі і Дж.Голдман визначили ці підходи як процедурний і субстанційний:Процедурний підхід виходить з того, що демократія - це форма правління, і акцентує увагу на процедурах, які дозволяють народу проявити свою волю.Субстанційний підхід фокусує увагу на тому, що робить вибрана влада, бачачи сутність демократичного правління в державній політиці.В межах процедурного підходу виділяють кілька теорій демократії: Мажоритарна теорія правління народу розуміється як правління більшості народу. Теорія партисипаторної демократії (демократії участі). залучення всіх верств суспільства в політичний процес від вироблення рішень до їх здійснення;

Плюралістична теорія демократії переносить акцент з загальної маси виборців на організовані групи інтересів.

Теорія поліархії. розроблена Р.Далем. де влада здійснюється не усім народом, а багатьма.

Теорія консенсуальної демократії. розроблена А.Лейхартом. Сутність демократії розкривається у процедурних механізмах прийняття рішень, що дозволяють врахувати інтереси різних меншин.

Теорія елітарної демократії. Суперечливим є і питання про масштаб політичних атрибутів представницької демократії, основоположниками мінімалістських трактувань демократії, які розвиваються у межах елітарних теорій, були М.Вебер і Й.Шумпетер. це суперництво еліт за голоси виборців, таким чином, в елітарних теоріях демократія виступає не як правління народу, а правління еліт (правління меншості) із згоди народу.