10.4 Виборча система України

У ст. 69 Конституції України зазначається, що "народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії". За Законом України "Про вибори народних депутатів України" депутати Верховної Ради України до 2006 р. обиралися за пропорційно-мажоритарною виборчою системою. П’ятдесять відсотків депутатів (225 осіб) обиралися в одномандатних виборчих округах на основі мажоритарної виборчої системи відносної більшості, а інші 50% депутатів - за списками кандидатів у депутати віл політичних партій, виборчих блоків у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

По багатомандатному загальнодержавному виборчому округу мандати розподілялися між партіями, виборчими блоками партій, що отримали чотири й більше відсотків голосів пропорційно до отриманих ними голосів. По одномандатному виборчому округу обраним вважався кандидат, який одержав більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні відносно інших кандидатів, які балатувалися по даному виборчому округу.

Вибори депутатів сільської, селищної, міської, районних рад у місті, а також голів цих рад проводилися за мажоритарною системою відносної більшості по одномандатних виборчих округах. Вибори депутатів районної та обласної рад здійснювалися за мажоритарною системою відносної більшості по одномандатних виборчих округах.

У березні 2006 р. в Україні відбулися вибори до Верховної Ради України на засадах пропорційної виборчої системи. Основними аргументами на користь запровадження в Україні пропорційної виборчої системи є:

- стабільна політична структуризація законодавчого органу;

- створення більших можливостей для формування коаліційного уряду;

- розвиток партійної системи;

- сприяння утвердженню загальнонаціональних інтересів;

- зменшення впливу "адміністративного ресурсу" на результат виборів.

Основними аргументами проти запровадження в Україні пропорційної виборчої системи є:

- порушення пасивного виборчого права (права бути обраним) переважної частини громадян;

- неготовність суспільства сприйняти голосування за партійними списками;

- слабкість політичних партій, домінування "вузькопартійних" інтересів над загальнонаціональними;

- імовірність абсолютної перемоги лівих на парламентських виборах.

На сучасному етапі реформування системи ефективності державного управління в Україні пропорційна система виборів до парламенту й місцевих рад забезпечується виборчим бар'єром для політичних партій і блоків до 3%. Однак такий бар'єр зберігає можливість існування численних малопотужних партій та блоків і потрапляння їх представників до парламенту, що робитиме малоефективною його роботу. Тому збільшення в майбутньому величини для партійних блоків до 5-8 %, впровадження замість одного національного округу округів на рівні обласних центрів, уніфікація виборчих моделей на всіх рівнях формування політичної влади, узгодження виборчого законодавства з законами про політичні партії, Кабінет Міністрів, регламент Верховної Ради дозволить закріпити статус правлячої партійної більшості й опозиційної меншості на всіх рівнях виборчої влади.