2.1 Особливості застосування соціального капіталу у політичній сфері життєдіяльності

Суспільна практика сьогоднішнього дня говорить про необхідність триматись комплексного набору дій для реалізації успішної стратегії діяльності. Політична сфера життєдіяльності суспільства, особливо у країнах ліберально-демократичного типу, розглядається як ринок. Ринок, на якому зосереджено декілька видів капіталу. Точиться багато дискусій про те, який вид капіталу найвагоміший та найпродуктивніший. Одне можна сказати точно, це задача ситуативного характеру і тільки лише вдала кореляція всіх видів капіталу, використання їх у логічно продуманому комплексі, дасть ефективний результат.

В основному, почувши слово капітал у нас відразу виникають асоціації з економічною сферою життя суспільства, в цьому велика заслуга таких заслужених діячів економічної науки, як Карл Маркс та Адам Сміт. Але існує ще велика безліч видів капіталу, критеріями класифікацій котрих виступають зовсім різні ознаки, наприклад класифікація Суярової О.О. (див. додаток Б). Розрізняють капітал за формами власності, інвестування, функціонування, використання, за змістом і т.п. За змістом виділяють матеріальний (фінансовий) та нематеріальний капітал [19, с.213]. До складу нематеріального капіталу входить соціальний капітал.

Для того, щоб краще зрозуміти особливості використання соціального капіталу в політичній сфері життєдіяльності я скористуюсь прикладом схеми екстраполяції соціального капіталу на політичну сферу Ганса Блумквіста (див. додаток В), а також кінцевим, власним поняттям виведеним на основі інтерпретацій Коулмена, Бейкера, Патнамом, Радаєвим та Фукуямою. Проаналізувавши їх поняття, я дійшла висновку, що соціальний капітал можна розуміти як вигідний ресурс у будь-якій справі, котрий оснований на довірливих стосунках і полегшує процес взаємодії та дає свої позитивні результати. Чесність у стосунках викликає позитивне почуття взаємності, це допомагає знизити рівень операційних витрат, що позитивно впливає на здатність людей співпрацювати. Між "донором" та реципієнтом виникає специфічний формат стосунків, де головним виступає не фінансова спроможність, а ділові якості особистості.

Для того щоб зрозуміти процес застосування соціального капіталу в політиці, необхідно зазначити які взагалі бувають форми капіталу, та яким чином їх можна залучити до політичної діяльності конвертувавши в соціальний капітал, котрий по своїй природі, існує лише в соціальному середовищі: у родинних відносинах і відносинах групи членства [26], в сталій мережі більш менш інституалізованих відносин [27], мережі своїх звязків у межах однієї організації або між організаціями [29], в соціальній структурі [30], в суспільних мережах добровільних асоціацій [31], в соціальних відносинах між людьми [32], сукупності відносин, що породжують дії [12, с.11].

Існують найрізноманітніші форми та способи класифікації капіталів. На мій погляд, найбільш підходящою класифікацію форм капіталів для моєї роботи надав В.В. Радаєв. Автор виділяє 1) економічний капітал, як сукупність грошових, виробничих (засобів виробництва) і товарних ресурсів;

2) фізичний капітал, як атрибут індивіда (стан здоровя, зовнішні фізичні дані);

3) культурний капітал, як практичні знання, що дозволяють людині розпізнавати сутність і принципи дії інших господарських агентів;

4) людський капітал, як сукупність накопичених професійних знань, умінь і навичок, які приносять людині додатковий прибуток;

5) адміністративний капітал, як здатність одних господарських агентів регулювати доступ до ресурсів і видів діяльності інших агентів, використовуючи особливі позиції влади й авторитету;

6) політичний капітал, як інкорпорована здатність до мобілізації колективних дій і участі в цих діях, а також здатність репрезентувати інтереси інших агентів (індивідів і груп), які делегують йому права на представництво своїх інтересів;

7) символічний капітал, як здатність людини до виробництва думок, бути лідером думки;

8) соціальний капітал, основу якого формують мережі соціальних звязків, використовувані для власної вигоди [12, с.13]. З даною класифікацією можна погодитися за умови уточнення таких аспектів. По-перше, не слід розділяти людський і фізичний капітали, оскільки перша форма капіталу визначає зміст ресурсів індивіда, друга - форму, в яку вміщений індивід, у моєму дослідженні доцільно буде обєднати дані форми в одну. По-друге, символічний капітал є не лише здатністю до виробництва думок, а й певний рівень престижу, визнання індивіда або, точніше, певного імя.

Реалізувати соціальний капітал можна, конвертуючи його в інші значимі форми капіталу. Використовуючи соціальний капітал, політичні актори можуть отримувати прямий доступ до економічних ресурсів; можуть збільшувати свій культурний капітал через контакти з експертами, компетентними людьми, які втілюють культурний капітал; можуть приєднуватися до інститутів, що повязаними з присудженням, розподілом привілеїв. З іншого боку, набуття соціального капіталу вимагає вкладення економічних, культурних, символічних ресурсів [14].

Отже, головною особливістю застосування соціального капіталу у політичній сфері життєдіяльності суспільства є момент того, що він тут може бути вдало використаний - як спосіб доступу до ресурсів інших субєктів або організацій на основі довірливих стосунків, котрі допоможуть оптимізувати процес рішення проблеми та прийти швидше до бажаного результату. Таке залучення нових ресурсів чи агентів до політики може сприяти появі нових структурних взаємозвязків і тенденцій, котрі будуть характеризуватись ефективністю та продуктивністю, що так необхідно для сучасної, динамічної політики.