Аргументація
У риториці все підпорядковане мистецтву переконання. На етапі інвенції— це підбір матеріалу, в диспозиції— його розташування, в елокуції—добір мовних засобів і способів їх подачі, в мнеморії — запам'ятовування найважливішого, в акції—характер мовної поведінки і паралінгвістичних прийомів (виголошення, міміка, кінеси-ка, жести). Це підтвердження (сопйгтагіо) і спростування (гегйіагіо) певних положень.
Проте основним етапом і змістом переконання є аргументація як логічна частина диспозиції.
Аргументація в широкому вжитку означає майстерний добір переконливих доказів і як результат— мистецтво дискусії. В основі аргументації лежить складна логічна операція, що є ланцюжком або комбінацією суджень як елементів доказу: теза (гр. ІЬеаіз), аргумент (лат. аг§итеп1ит), демонстрація (лат. аетопай-аііо).
Теза
Теза (у перекладі з грецької положення) потребує доказу, а часто і додаткового розгортання.
Теоретично кожна теза ніби має право на докази її істинності чи неістинності. Проте практично більшість тез приймаються без доказів як очевидно істинні для оперативної пам'яті. Спільні фонові знання формують «енциклопедичне середовище» (Є. Клюєв), з якого кожний учасник мовного спілкування в разі потреби шукає і добирає потрібні аргументи.
Теза створює базу для наступних міркувань. Вона може бути дуже стислою, але глибоко змістовною чи полемічне загостреною, або й просто примітивною. В античній риториці вимагалось від ораторів вміння аргументувати будь-яку тезу. Арістотель вважав, що треба вміти розвивати і аргументувати тезу в обидві протилежні (позитивну і негативну) сторони і під різними кутами зору, наприклад, шукати істинність і неістинність, корисність і некорисність, доцільність і недоцільність. Такі зумисне дискусійні ситуації у напрямках як «за» (рго), так і «проти» (сопїга) були, як правило, ігровими, тренувальними. В реальних мовних ситуаціях тези аргументуються в одному напрямку — істинності або неістинності.
- Л.І. Мацько, о.М. Мацько
- Передмова
- Вступ Риторика як наука і навчальна дисципліна
- Основні поняття класичної риторики
- Основоположні розділи класичної риторики
- Зв'язок риторики з іншими науками
- Історія риторики
- Антична риторика
- Міфологія красномовства
- Риторика Давньої Греції
- Ораторство Демосфена
- Сократ як ритор
- Платон про риторику
- Риторика Арістотеля
- Риторика еллінської Греції
- Риторика Стародавнього Риму
- Риторика Цицерона
- Оратор Гай Юлій Цезар
- Риторика в Римській імперії
- Педагогічна риторика Квінтіліана
- Нова риторика періоду Римської імперії
- Вітчизняна риторика
- Мовотворчість Івана Вишенського
- Мовна спадщина Григорія Сковороди
- Риторика в Кисво-Могилянській академії
- Феофан Прокопович
- Теоретична риторика
- Інвенція
- Основні закономірності риторики
- Концепція
- Моделювання аудиторії
- Стратегія і тактика
- Комунікативні ознаки мовлення
- Основна частина диспозиції
- Дедуктивний метод
- Індуктивний метод викладу
- Аналогійний метод
- Стадійний метод
- Концентричний метод
- Аргументація
- Аргумент
- Закони логіки
- Закон тотожності
- Закон суперечності
- Закон виключення третього
- Закон достатньої підстави
- Аналогійна аргументація
- Демонстрація
- Логічні помилки
- Логічні помилки у структурі силогізму
- 2. Теоретична риторика .................................................. 90