1.2 Стан наукової розробки проблеми сутності виборчих кампаній як способу конвертації форм капіталів

Перша згадка поняття "соціальний капітал" зустрічається у Джадсон Хеніфен при описі шкільних центрів сільських громад (1916р.) і в роботі Джейн Джейкобс "Життя і смерть великих американських міст", де автор вказувала, що "щільна мережа соціальних звязків, які існували в старих кварталах змішаного міського типу, утворювала форму соціального капіталу, яка сприяла суспільній безпеці" [21, с.34]. Широке використання даного терміна почалося у 80-ч рр. ХХ століття після робіт П. Бурдьє, Дж. Колмана і Р. Патнама.

В сучасних концепціях капітал розуміється як "накопичуваний ресурс, який включений у процес відтворення і зростання вартості шляхом взаємної конвертації різноманітних форм" [7, с.110], це визначення і стало відправною точкою для теоретичних і прикладних досліджень у гуманітарних науках, у тому числі і в політології, із використанням нематеріальних форм капіталів в якості аналітичного інструменту, до яких відносять соціальний, культурний, символічний та політичний капітали.

Як затверджує Гугнін [7, с.110], процес конвертації соціального капіталу у роботах та монографіях є недостатньо дослідженим. Зокрема, історія дослідження даного процесу ґрунтується на дослідженні капіталу в економіці (Аристотель, Ф. Ак-вінський, А. Сміт, Д. Рікардо, А. Маршалл, Дж.Б. Кларк, С. Сисмонді, Дж.Р. Хікс, Т. Мілль, Д. Кейнс, Д. Стоун, К. Хітчинг, Д. Бегг, Б. Мінц, М. Шварц, Дж. Робінсон, К. Маркс, Г. Беккер, Дж. Мінцер, Т. Шульц, С. Фішер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензі), в соціологічній теорії обміну (Дж. Хоманс, П. Блау, Дж. Колман), теорії раціонального вибору (Р. Емерсон), теорії комунікативної дії (Ю. Габермас), концепції самореферентних систем у Н. Лумана, концепції соціального простору П. Бурдьє та на дослідженнях російських соціологів (Ю. Качанов, А. Філіппов, Н. Шматко та Д. Циганков). В Україні впровадження категорії "соціальний капітал" у науковий обіг тільки започатковується. Вперше питання про евристичну цінність цієї категорії розглянула професор Антоніна Колодій, яка на науковій конференції "Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні" виступила з доповіддю "Соціальний капітал: зміст та евристична цінність концепції" [5]. Зауважу, що саме політолог розпочав традицію використання даної категорії.

Аргументами щодо "політичності" цієї категорії можуть бути назви декількох праць: "Соціальний капітал і політика" Джекмена та Міллера, "Соціальний капітал і політична участь" Мілнера, "Політичні цінності, соціальний капітал і політична участь" Келнера, "Соціальний капітал в регіонах і залучення до політики на локальному рівні" Деккера. Шведський дослідник Ян Торелом запропонував структурну модель соціального капіталу та політичної участі (див. додаток A) [14].

Вагомий внесок у дослідження категорії "соціальний капітал" у політичних та виборчих процесах зробив політолог Роберт Д. Патнам. Він стверджував, що "громадянське суспільство характеризується активною й орієнтованою на суспільні цілі позицією громадян, егалітарними політичними відносинами і заснованими на довірі і співпраці суспільними відносинами". Громадяни, здобуваючи соціальний капітал завдяки участі в організаціях громадянського суспільства, надалі можуть використовувати його для зміцнення демократичних принципів в управлінні державою. Довготривалі дослідження, проведені Патнамом в Італії, підтвердили, що мережа місцевих добровільних організацій створює соціальний капітал - громадянські цінності, навички та знання, - потрібні для консолідації демократії [14]. Найважливішим досягненням формування соціального капіталу в Італії (як і будь-якій іншій країні) - є висока довіра громадян одне до одного. Люди можуть співпрацювати ефективніше задля досягнення спільних цілей і реалізації спільних інтересів, якщо вони довіряють одне одному. Таким чином, за Патнамом, можна стверджувати, що добре функціонуюча економічна система та високий рівень політичної інтеграції - це результат успішного акумулювання соціального капіталу.

Отже, наявні дослідження дають змогу сказати наступне. Конкретно проблематикою конвертації соціального капіталу у виборчих кампаніях мало хто займався, але, все одно серед світових дослідників можна назвати таких: Бурдє, Фукуяма, Патнам, Торелом, Блумквіст, а також, свій внесок у дослідження конвертації соціального капіталу під час виборчих кампаній зробили - Колмен, Бейкер, Мілнер, Келнер, Деккер, та інші. Колодій, Гугнін, Сушко, Лісничук, Савко, Наталіна, Сікора - це вітчизняні дослідники даної проблематики. Дослідження соціального капіталу в політиці та його конвертації під час виборчих кампаній почалось не так давно, дана тематика є досить молодою і потребує подальшого поглибленого вивчення.