1.1 Специфіка категоріального апарату дослідження конвертації соціального капіталу у виборчих кампаніях

Ідею соціального капіталу започаткували та розвинули такі дослідники: Пєр Бурдьє, Джеймс Колман, Роберт Патнам, Френсіс Фукуяма. П. Бурдьє, як соціолог, визначив соціальний капітал як "сукупність актуальних чи потенційних ресурсів, що повязані з наявністю міцних мереж звязків, більш-менш інституціалізованими відносинами взаємного знайомства і визнання" [25, с.48]. У своїх роботах автор звертає увагу на динаміку соціального капіталу, його здатність до конвертації в інші форми капіталу-символічний, економічний, культурний. Дж. Колман у власних соціологічних дослідженнях дійшов висновку, що соціальний капітал - це ресурс соціальних відносин, полегшуючий діяльність індивідів за рахунок формування довіри, взаємних обовязків, очікувань, відповідних норм і правил [28, с.307]. Френсіс Фукуяма, впливовий американський політолог, філософ, економіст, розуміє соціальний капітал - як норми, неформальні норми або цінності, які роблять можливими колективні дії у групах людей [22].У. Бейкер дав поняттю соціальний капітал наступне визначення - це ресурс, котрий отримують актори із різноманітних соціальних структур, а потім користуються ним, відповідно до власних інтересів [24, с.619]. Згідно з Р. Патнамом, американським політологом, та Радаєвим соціальний капітал сприяє розвитку соціальної структури, підвищенню ефективності функціонування організації [13, с.7].

Отже, на основі визначення цього поняття різними дослідниками, соціологами, політологами, економістами, філософами, я можу сказати, що соціальний капітал можна розуміти як вигідний ресурс у будь-якій справі, котрий оснований на довірливих стосунках і полегшує процес взаємодії та дає свої позитивні результати, через процес залучення різноманітних ресурсів інших агентів.

Дослідженню поняття "конвертація соціального капіталу" майже ніхто не приділяв увагу, це доволі таки молодий термін, котрий починають активно використовувати суспільствознавці сучасності. За умов відсутності чіткого визначення даного терміну в науковому обігу, я буду намагатись вивести власне поняття, необхідне для подальшого дослідження.

Термін "конвертація" прийшов до гуманітарних наук із економіки. Дане поняття там, в основному, використовують для описання процесу обміну. Також, на сайті електронного бізнес-словника, були надані наступні визначення [6]: конвертація - (лат. converto "змінюю, перетворюю") перетворення; конвертація (економіка) - переклад вартості однієї національної валюти в іншу, здійснюваний за певною шкалою; конвертація - перетворення даних з одного формату в інший із збереженням основного логічно структурного змісту інформації. Отже, дане поняття можна трактувати як процес обміну, зміни форм, але зі збереженням власної сутності.

Під конвертацією капіталу ми розуміємо кругообіг, перетворення, перерахунок, зміну власних форм, обмін даного капіталу на інший [7, с.110]. Наприклад, економічного на соціальний, чи навпаки. Можливість для конвертування обумовлена тим, що у них спільна родова ознака. Тобто для конвертації, як процесу обміну, необхідні також певні умови.

Вище сказане, дає змогу зробити висновок, що конвертація соціального капіталу - це процес перетворення соціального капіталу на інший вид, котрий у свою чергу виступає як надійне джерело одержання необхідної вигоди.

Конвертація соціального капіталу може відбуватись у будь-якій сфері життєдіяльності суспільства, в тому числі і у політичній. Одним із найвигідніших способів конвертувати соціальний капітал у політиці є вибори.

Вибори, у вітчизняній науковій та законодавчій лексиці іменується виборчим процесом. Говорячи про незавершеність розробки методологічної та категоріально-апаратної бази дослідження виборів, слід вказати на те, що в науковій літературі й досі немає чіткого розмежування таких понять, як "виборчий процес" та "виборча кампанія". Ці поняття сприймаються і трактуються переважною більшістю дослідників як тотожні.

Розглядаючи виборчу кампанію як явище політичне, необхідно відзначити її визначальну роль в легітимації влади, визнання за нею авторитетності. Вибори "відображають рівень легітимності публічної влади як довіри народу." [3, с.150]. Виборча кампанія сприяє формуванню представницького органа, влада якого визнається народом як законна, навіть у тому випадку, коли вона не популярна. У політології виборча кампанія також розглядаються як простір на якому відбувається рекрутування політичних кадрів [17, с.13]; одержання суспільних та державних посад [16, с.17]; забезпечення політичної конкуренції [12, с.134]. У дослідників політичних та конституційних прав - як спосіб селекції політичних керівників [1, с.319-320]. Але масштаби виборчої кампанії неможливо обмежити лише конкурентною боротьбою та встановленням авторитету за переможцями. Даний процес охоплює увесь соціум.

З соціологічної точки зору, на мою думку, виборча кампанія це свого роду опитування суспільної думки у тому розумінні, що це дозволяє соціальним групам висловити своє відношення до політичного режиму, організацій, акторів. А з юридичної точки зору, виборчу кампанію можна назвати "важливим інструментом реалізації народного суверенітету і легітимації влади в цілому та того чи іншого представницького органу в рамках його конституційної компетенції, зокрема" [10, с.53]. Останні два визначення доповнюють дослідження і допомагають прийти до висновку.

Отже, наведена характеристика дає підстави розглядати виборчу кампанію як процес рекрутування політичної еліти на основі суспільної думки та підтримки, котрий впливає на формування органів влади та сприяє їх легітимації. А конвертацію соціального капіталу у виборчих кампаніях - як перетворення соціального капіталу на інший вид у ході процесу виборів, що дає можливість акторам, при їх взаємодії, отримати бажані вигоди, або оптимізувати процес досягнення мети.