23. Принципи виборчого права
Вибори базуються на виборчому праві - сукупності юридичних норм, які регулюють участь громадян у виборах органів влади, організацію і проведення виборів, відносини між виборцями і представницькими органами.
У демократичному суспільстві єдиним джерелом влади визнається народ, а вибори є легітимним засобом передання влади від нього до правлячої еліти. Якісний склад правлячої еліти, а отже якість самої політики, перебуває у прямій залежності від досконалості виборів.Вибори для абсолютної більшості громадян є не тільки основною, а й єдиною формою участі в політиці, тому в демократичних суспільствах виборам приділяється надзвичайно велика увага.
В основі правової регламентації виборчих кампаній лежать три найважливіших принципи:
забезпечення рівності можливостей для всіх кандидатів і партій, які беруть участь у виборах;
принцип лояльності, відповідно до якого кандидати зобов'язані лояльно поводитись стосовно своїх суперників: не вдаватись до образ, приниження гідності, фальсифікацій тощо;
невтручання державного апарату в хід передвиборчої боротьби.
У більшості країн законодавчими нормами детально регламентуються процес і порядок проведення виборчих кампаній.
У розвинених країнах Заходу існує різниця між активним (право обирати) і пасивним (право бути обраним) виборчим правом, а також різниця між виборами до нижньої і верхньої палат парламенту. Наприклад, на виборах до нижньої палати парламенту Великої Британії віковий ценз для активного виборчого права становить 18 років, для пасивного - 21 рік, у Франції відповідно -18 і 23, у Бельгії, Італії, Канаді, Нідерландах, США та деяких інших країнах - 18 і 21, у Японії -20 і 25 років.
Виділяють п’ять головних принципів, дотримання яких визначає демократичність виборів.
Принцип загальності виборів стосується, насамперед, участі у виборах. Особи, які досягли вісімнадцятирічного віку мають право виявити свою волю і прийняти участь у виборах.
Принцип прямих виборів покликаний запобігати перекручуванню волевиявлення виборця третіми особами, які можуть неправильно зробити вибір між висунутими кандидатами від якої-небудь однієї партії або навіть від усіх партій. Цей принцип виборчого права є загальнопоширеним. Навіть там, де теоретично він не діє (наприклад, на виборах американського президента), прин6цип прямих виборів реалізується на практиці. При такій системі виборці можуть голосувати тільки за список у цілому й обрати тим самим кандидатів у тій послідовності, в якій вони зазначені політичною партією. Існують два різновиди непрямих виборів: непрямі й багатоступеневі. Непрямі вибори припускають, що члени представницького органу або одноособовий виборний орган обираються вибірниками – особами, спеціально обраними для здійснення виборів до відповідного органу. У ході багатоступеневих виборів обирається спочатку один орган, що потім уже сам обирає інший орган іншого рівня.
Більш двозначним може бути ставлення до принципу вільних виборів. З одного боку, він повинен гарантувати виборцеві свободу здійснення волевиявлення на виборах. Однак, з іншого боку, свобода стосується і процесу формування волі виборця. Тим часом законний інтерес політичних партій і кандидатів полягає в тому, щоб схилити громадян на свій бік. В умовах тривалої передвиборної боротьби виборці перебувають під впливом конкуруючих політичних груп, які намагаються вплинути на волевиявлення громадян на виборах. З урахуванням цієї обставини необхідно розрізняти законний і незаконний вплив. Можна говорити про офіційний і неофіційний вплив на виборців.
Принцип таємності виборів полягає в тому, щоб гарантувати свободу ухвалення рішення виборцем. Цей принцип вимагає, щоб волевиявлення проходило не під контролем, і щоб ухвалене рішення згодом не могло бути співвіднесене з конкретною особою.
Принцип рівних виборів полягає в тому, що кожен наділений правом голосу, незалежно від свого соціального стану, рівня доходу, статі, освіти, тощо, має рівне право голосу і, відповідно, право вибору.
Останнім часом все більше прихильників здобуває ідея включення до цього переліку принципу періодичності проведення виборів.
- 9. Поняття конституційно-правового статусу особи в правових системах зарубіжних країн та його принципи
- 10. Поняття та принципи громадянства
- 12. Процес натуралізації
- 13. Втрата громадянства
- 16. Зміст основних прав і свобод людини і громадянина
- 18. Інститут омбудсмана
- 20. Поняття та форми безпосередньої демократії
- 21. Представницька демократія: поняття та форми реалізації
- 23. Принципи виборчого права
- 24. Організація виборчого процесу
- 25. Виборчі цензи
- 27. Виборча система України
- 28. Конституційно-правовий інститут референдуму
- 30. Поняття форми держави
- 35. Форма державного устрою
- 38. Форма державно-правового режиму