10. Методи навчання

• лекційні заняття;

• семінарські заняття;

• практичні заняття;

• самостійна робота студента;

• індивідуальні навчальні заняття,

• індивідуальні та групові консультації;

• ін. навчально-організаційні форми і методи навчання з пріоритетним використанням методів активного навчання.

Основним видом навчальних занять є лекції, призначені для засво­єння теоретичного матеріалу.

Лекція – це аудиторне заняття з курсом або його частиною (пото­ком), що її проводять провідні викладачі – лектори (професори і до­центи) навчального закладу, а також провідні вчені або спеціалісти, запрошені для читання лекцій, що містять основні положення навчаль­ної або спеціальної дисципліни, їх теоретичні проблеми, в тому числі новітні наукові досягнення. Тематику курсу лекцій наведено в програмі навчальної дисципліни. Виділяють види лекцій:

поточні семестрові лекції – лекції, передбачені навчальним пла­ном для викладу основного (базисного) програмного матеріалу відпо­відно до тематики робочої програми навчальної дисципліни;

оглядові лекції – лекції, що містять стислу інформацію про загаль­ну структуру курсу, його завдання, основні категорії. Особливо важли­ве значення ці лекції мають при підготовці до семестрових іспитів;

проблемні лекції – лекції, присвячені найбільш складним проблем­ним темам курсу, що їх недостатньо повно викладено у навчальній лі­тературі або які містять дискусійні матеріали.

Лекційні заняття не орієнтовані на дублювання підручників і на­вчальних посібників. Основними завданнями, що визначають напря­мок лекційних занять, є: характеристика структури теми; розкриття змісту категоріального апарату теми; висвітлення зв'язку теорії з кон­ституційно-правової практикою.

Лекція є теоретичною основою семінарських і практичних занять, подальшого самостійного вивчення студентами курсу.

Семінарські заняття спрямовані на підвищення теоретичного рів­ня знань у галузі конституційного права, більш поглиблене вивчення складних або дискусійних питань відповідної теми, на поточний кон­троль засвоєння знань, умінь, навичок студентів.

Метою семінарських занять з конституційного права є:

• обговорення і більш глибоке засвоєння студентами питань тео­рії конституційного права; вивчення Конституції України, законів та інших нормативних актів, що є джерелами галузі права;

• аналіз специфіки конституційно-правового регулювання в су­часних умовах політичного і правового реформування в країні;

• узагальнення особливостей розвитку окремих конституційно-правових інститутів, а також конституційних приписів, традицій, зви­чаїв, що не одержали інституціональних характеристик.

Семінарському заняттю має передувати підготовка студента за зав­часно визначеним планом. Для цього необхідно:

• вивчити і доповнити конспект лекції з даної теми;

• вивчити рекомендовані нормативно-правові акти, навчальну та наукову літературу;

• скласти конспект або тези відповіді за найбільш складними пи­таннями заняття;

• вміло використовувати вивчений матеріал при відповідях.

Студент на семінарському занятті має продемонструвати знання теоретичного матеріалу, здатність використовувати його при вирішен­ні практичних завдань, уміння ясно та аргументовано висловлювати свої думки в усній та письмовій формі, оперуючи правовою терміно­логією.

Під час проведення семінарських занять викладач використовує такі форми: вільне обговорення питань плану заняття в академічній групі; індивідуальна співбесіда з кожним студентом; виконання письмо­вих, в тому числі контрольних, робіт; заслуховування доповідей, пові­домлень, рефератів з найбільш складних питань і їх подальше колектив­не обговорення в групі тощо.

Семінари є також одним із видів поточного контролю за успішніс­тю освоєння студентами навчального матеріалу. На кожному занятті викладач оцінює ступінь підготовки студента з теми. Підсумкові оцін­ки вносять до журналу обліку успішності.

Практичні заняття також належать до аудиторних, які проводять з академічною групою або її частиною, та на яких студенти набува­ють навички, прийоми, методи і способи застосування теоретичних знань.

Метою практичних занять є:

• навчання застосуванню теоретичних положень у практичній ді­яльності;

• набуття умінь, навичок правозастосовчої діяльності;

• ознайомлення з практичною діяльністю за допомогою зустрічей з практикуючими юристами;

• вироблення навичок самостійної роботи студента;

• розвиток юридичного мислення. Досягнення цієї мети можливо за умов:

• сумлінної підготовки студентів до занять;

• активної участі у дискусії, що їх організовує викладач з обгово­рюваних питань, у виконанні завдань тощо.

Важливими формами навчальних занять є індивідуальні навчаль­ні заняття, консультації. До видів індивідуальних завдань з конституційного права України належать реферати, курсові роботи.

Місце конституційного права в системі права, його роль у професійній підготовці юриста й роз­ташування в освітньо-професійній програмі вищої школи за професій­ним спрямуванням «0304. Право» обумовлює необхідність впрова­дження з цієї навчальної дисципліни сучасних досягнень вузівської педагогіки, нових навчально-організаційних форм і методів навчання з пріоритетним використанням методів активного навчання, до яких відносяться:

ПР – практикуми, орієнтовані на вирішення проблемних ситуа­цій, організацію дискусій і підготовки експертних висновків на основі чинного законодавства;

ІІМ – імітаційно-ігрове моделювання ситуацій в галузі державно-правового будівництва;

ОНП – організаційно- та нормативно-правове проектування;

РР – розігрування ролей;

ДІ – ділові ігри;

ОДГ – організаційно-діяльнісні гра;

ЕО – експрес-опитувания студентів;

ПК – програмований (машинний і безмашинний) контроль знань, умінь, навичок студентів;

КРД – контрольні роботи з використанням діапозитивів (викла­дач демонструє діапозитив, що містить питання і 3-5 варіантів відпо­відей, студент заповнює контрольну картку, позначаючи номери пра­вильних відповідей);

ТЗ – тестові завдання.

Під час підготовки до вище перерахованих видів занять студенти вивчають мате­ріали з усього комплексу теоретичних питань плану і завдань з теми. На заняттях викладач розподіляє час на питання, практикуми та інші види робіт, визначає, які питання підлягають обговоренню і в якій фор­мі, які завдання слід виконувати на заняттях і в процесі самостійної навчальної роботи студентів. Викладач може використовувати прийо­ми контролю «виживання» знань, вдаючись до ЕО, КРД, ПК, ТЗ за вивченими темами.