20. Поняття та форми безпосередньої демократії

Безпосередня демократія має велику кількість проявів та різноманітних форм і практик свого втілення в життя. Хоча слід зазначити, що в жодній демократичній країні світу окрім Швейцарії, такі її прояви не набули ознак системності у застосуванні. Більше того, наразі неможливо виокремити критерій, згідно якого той чи інший інструмент політичної діяльності можна однозначно віднести до її засобів. Відповідно, відношення до кожного із цих можливих інструментів формується індивідуально, в кожній країні, згідно її власної політичної традиції та кон’юнктури.

Серед найбільш поширених у світі інструментів прямої демократії називають:

народне обговорення (референдум); подання петицій; народна законотворча ініціатива; «народне вето» (скасування вже діючих законів); накази виборців; дострокове відкликання з виборних посад;

загальні збори; комітети громадян (з владними повноваженнями у певній сфері життя: житлові, виробничі тощо); консультативне опитування.

Застосувавши цей перелік до політичних практик конкретних країн можна виявити сталу тенденцію. Будь який з цих інструментів може бути застосованими як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні. Однак, чітко проглядаються дві традиції їх використання: розділення має засадничий характер. В одному випадку принцип впровадження можна схарактеризувати як спрямований до конкретного (горизонтальний рівень місцевих інтересів), а в іншому цей принцип вибудовується як універсальний (узагальнений стосовно потреб всієї політичної системи).

Наприклад, у США знаходимо практично весь спектр перерахованих засобів, тим не менш, в середині суспільства тільки на місцевому рівні їх визнають дієвими засобами прямої демократії. Саме в підтримання такої логіки інститут відкликання з виборних посад, що в Австрії можна застосувати до депутатського корпусу і навіть Президента, в Сполучених Штатах не розповсюджується далі ніж на посаду губернатора в частині штатів. Референдуми тут взагалі не застосовується на загальнодержавному рівні на відміну від більшості демократичних країн, що практично завжди мають в центрі уваги цей інструмент політичної дії. Так само в Конституціях Італії та Іспанії надається великого значення інституту петицій та народної законотворчої ініціативи (в останній навіть існує спеціальне обмеження стосовно неможливості надання колективних петицій силовими структурами), а в США ця позиція взагалі випадає з інструментарію прямої демократії через наявність там традиції та унормованих механізмів лобізму.

Найбільш універсальним з інструментів прямого волевиявлення народу є інститут референдуму. Будь який інший засіб прямої демократії зазвичай являє собою похідну від нього форму, саме тому доцільно розглянути окремо принципи його улаштування.