Авторитарний режим.

На даний момент нараховується 100 країн з таким правлінням.

Характерною є приватна ініціатива в економіці та ринкова конкуренція. Основною соціальною опорою є військові групи або групи державних силовиків.

Ознаки:

• У центрі і на місцях відбувається влади в руках 1-ї або декількох осіб, які формують взаємозалежні органи. Народ не допускається до реальних важелів влади.

• Політичні права і свободи громадян значною мірою обмежені. Закони захищають інтереси держави, а не особистості.

• У законодавчій сфері діє принцип «усе що не дозволено - заборонено»

• Відсутній чіткий поділ влади.

• Обмежується парламентська ініціатива. Парламент обмежений у сфері контролю держави.

• Існує частковий плюралізм – опозиція не допускається але імітується багатопартійність. Інтереси народу зводяться до підтримки ідеології єдиної правлячої партії.

• Формування органів державної влади здійснюється не демократичним шляхом а за допомогою призначення зверху. Оточення лідера підбирається на основі відданості та особистих симпатій лідеру.

• Силові структури суспільства практично є не підконтрольні суспільству і використовуються в суто політичних цілях:

• Методи державного правління є командними та адміністративними.

• Не застосовуються масові репресії та жорсткі насильницькі методи політичної влади.

Переваги авторитарного режиму:

• Здатний навести порядок в суспільстві. Політичну стабільність.

• Мобілізувати суспільні інтереси у суспільне русло для виконання практичних завдань.

• Займає проміжне місце між демократією і тоталітаризмом.

• Під впливом складного комплексу економічних і соціальних відносин він може еволюціонувати в напрям демократії або тоталітаризму. Чилі, Таїланд, Гаїті, Панама – еволюція в сторону демократії. Куба – до тоталітаризму.