2.2 "Поділ праці" в "ідеальній" державі
Негативні форми державної влади Платон протиставляє своєму баченню "ідеального" суспільного устрою. Величезну увагу автор приділяє визначенню в державі місця правлячого класу. На його думку, правителями "ідеального" держави повинні бути винятково філософи, для того щоб у державі панували розважливість, розум. Саме філософи обумовлюють добробут, справедливість держави Платона, адже їм властиві "... правдивість, рішуче неприйняття якої б то не було брехні, ненависть до неї і любов до істини". Платон вважає, що будь-яке нововведення в ідеальній державі неминуче погіршить його (не можна поліпшити "ідеальне"). Очевидно, що саме філософи будуть охороняти "ідеальний" лад, закони від усіляких нововведень, адже вони володіють "... усіма якостями правителів і стражів ідеальної держави". Саме тому діяльність філософів обумовлює існування "ідеального" держави, його незмінність. Власне кажучи, філософи охороняють інших людей від пороку, яким є будь-яке нововведення в державі Платона. Не менш важливо і те, що завдяки філософам правління і все життя "ідеальної" держави буде побудована за законами розуму, мудрості, там не буде місця поривам душі і почуттям.
Якщо в державі Платона існують люди, які займаються законами і устроєм держави, то природно припустити, що в ньому існують і люди, які займаються виключно землеробством, ремеслом. Дійсно, основний закон існування "ідеального" держави полягає в тому, що кожен член суспільства зобовязаний виконувати тільки ту справу, до якої він придатний.
Усіх жителів "ідеальної" держави автор розділяє на три класи. Нижчий клас обєднує людей, які роблять необхідні для держави речі чи сприяють цьому; в нього входять самі різні люди, повязані з ремеслом, землеробством, ринковими операція ми, грошима, торгівлею і перепродажем - це хлібороби, ремісники, торговці. Незважаючи на те, що торговцями і землеробами можуть бути абсолютно різні люди, всі вони, за Платоном, стоять приблизно на одному щаблі морального розвитку. Усередині цього нижчого класу також існує чіткий поділ праці: коваль не може зайнятися торгівлею, а торговець по власній примсі не може стати хліборобом.
Приналежність людини до другого і третього класів, а це класи воїнів-сторожів і правителів-філософів, визначається уже не за професійними, а за моральними критеріями. Моральні якості цих людей Платон ставить набагато вище моральних якостей першого класу.
Так Платон створює тоталітарну систему поділу людей на розряди, яка трохи помякшується можливістю переходу з класу в клас (це досягається шляхом тривалого виховання і самовдосконалення). Перехід цей здійснюється під керівництвом правителів.
Характерно, що якщо навіть серед правителів зявиться людина, що більше підходить для нижчого класу, то його необхідно "понизити" без жалю. Таким чином, Платон вважає, що для добробуту держави кожна людина повинна займатися тією справою, для якої вона пристосована найкраще. Якщо людина буде займатися не своєю справою, але усередині свого класу, то це ще не згубно для "ідеального" держави. Коли ж людина незаслужено із шевця (перший клас) стає воїном (другий клас), або ж воїн незаслужено стає правителем (третій клас), то це загрожує крахом усій державі, тому такий "перескок" вважається "вищим злочином" проти системи, адже для блага всієї держави в цілому людина повинна робити тільки то справу, до якого він найкращим чином пристосований.
Для обґрунтування ієрархії в суспільстві Платон посилається на міф, де Бог, виліпив людей, у тих з них, хто здатний правити, домісив при народженні золота, а в їх помічників - срібла, а в хліборобів і ремісників - заліза і міді. Лише в тих випадках, коли від золота народиться срібне потомство, а від срібла - золоте, Платон допускає переклад членів одного стану в інше. Придуманий їм міф закінчується застереженням, що держава загине, коли охороняти його буде залізний чи мідний сторож.