Поняття політика, Політичне;

Політологія - суспільно значуща дисципліна, поділяється на прикладну і теоретичну.

Вона посідає одне із ключових місць у суспільствознавстві.

Політика це сфера відносин між індивідами, які використовують інститут публічної влади.

Політика – це обмежене застосування влади, яке пропонується народом і дається будь якому суб’єкту на право завоювання цієї влади, розпорядження цієї влади, та реалізація цієї влади у відповідних умовах.

Вивчення політики – це вивчення природи джерел і техніки застосування соціальної влади у рамках, що дозволені. Політика вимагає відповідної політичної культури, що формує політичну поведінку незалежно від віку та професії. Кожна особа, вступаючи у сферу політики, вступає у взаємовідносинами з іншими людьми, організаціями та іншими соціальними групами. Найперше, політична діяльність торкається взаємозв’язку індивіда особи з державою. Отже, держава та її складові є досить важливим у проблематиці вивчення політичної науки. Протягом усієї історії людства, політика і на сам перед держава, дуже впливали на долі народів та країн, вони визначали все буденне життя народу. Тому теоретично, держава та політика є синонімами. Наше завдання при вивченні курсу полягає у тому, щоб проаналізувати процес виникнення політичної науки, предмет, методи, усвідомити природу політичних знань, а також функції політичної науки та визначити їх роль у суспільно-політичному процесі. Політична наука і сфера політичного мала безперервний процес розвитку. У І тис. до Н.Е. людство розвивалося у 3 цивілізація і відповідно політичних знаннях.

1. Китай, який дав Конфуція і Маодзи

2. Індія, яка дала Будду

3. Персія, яка дала Заратустра

Всі ці цивілізації пропонували божественне походження влади.

2- Антична греція та рим – де існувала міфологічна концепція походження влади і правителя. Платон і Арістотель. Платон називав політику царським мистецтвом через міфологічне. Арістотель називав політику мистецтвом і пов’язував її із практикою політичного життя. В античній греції існувало 154-158 міст. Платон і арістотель вважало політику найбільшим благом для людини, а людина мала право визначати оптимальний державний лад. Значить Греція була країною демократичних перетворень. Філософ Арістотель вважав, що політичне правління може бути прекрасне і справедливе і його можна розумно досягнути лише у добре влаштованій державі. Вважали, що політика займає найкраще місце серед усіх шляхетних наук, бо вона має благородну мету вихвати громадян з високими моральними рисами і зробити їх гідними людьми. Арістотель диференціював політику. Він її поєднував з філософією, етикою і правом. У 16 ст. Ніколо Макіавелі звільнив політику від філософсько-етичних догматів і поставив у центрі дослідження політики проблему держави. Далі він запропонував досліджувати проблему державної влади і розв’язувати практичні та реальні завдання. Макіавеллі характеризував політику, як науку, яка пояснює минуле, керує сучасним і прогнозує майбутнє. Сучасного вигляду політологія отримала у другій пол. 19 ст. у зв’язку поширення різних емпіричних та біхевіориським методів дослідження. У 1857 р. у колумбійському університеті Френсіс Лібер засновує кафедру «історія та політична наука». Так у 1903 було засновано американську асоціацію політичних наук. Яка об’єднує 16 тисяч членів. Концепція американської політичної школи полягає у тому, що політична наука, як галузь знань, походить із соціології. Європейська політична школа пропонує концепцію дисциплінарних напрямків філософії. Зокрема це стосується Німеччини. Французька школа також пропонує концепцію розвитку теорії держави і права. До відомих відносять: макс Енельс, Ленін, Білінський, Лєханов, т шевченко, Л. Українка, Драгоманов, Бентлі.