Написання тексту роботи та оформлення висновків

У розділах роботи розкривається зміст теми, виконуються поставлені

завдання. Закінчуються розділи, як правило, короткими висновками.

Мова роботи має бути науковою і зрозумілою та відповідати нормам сучасної української мови.

Цитування й переказ. Цитати – дослівні уривки з використаних джерел –

використовуються в курсовій роботі для обґрунтування, підтвердження авторських аргументів або для критичного аналізу літературних джерел. Текст

цитати береться в лапки і наводиться без жодних змін. Відхиленням від цього

правила можуть бути:

а) пропуски окремих слів і фраз, за умови, що думку автора не буде спотворено, а пропуск буде позначено трьома крапками;

б) зміна відмінка слова для підпорядкування його синтаксичній будові

фрази, частиною якої вона є.

Наприклад. Речення з використаного джерела «Різниця кадрових і масових партій не пов’язана ні з їх масштабами, ні з їх чисельністю; справа не в різниці в розмірах, а в різниці їхніх структур» можна подати у курсовій роботі так: На думку М.Дюверже «різниця кадрових і масових партій не пов’язана ні з

їх масштабами, ні з їх чисельністю; справа не в різниці в розмірах, а в різниці їхніх структур» [12, с. 18].

Щоб скористатися цитатою в тексті курсової роботи можуть бути вжиті й інші слова цитату, в тексті курсової роботи можуть бути використані й інші слова. Наприклад: Як вважав М.Дюверже...; Як писав у своїй роботі

«Політичні партії» М.Дюверже...; Серед точок зору на предмет політичної науки слід виокремити думку Г.Алмонда... і т.д.

Якщо студент, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, щоб посилити їх значення, він має зробити у тексті в дужках відповідні застереження і вказати свої ініціали, наприклад (виділено мною – В.С.) або (курсив мій – В.С.).

Цитування має бути помірним. Перевантаженість тексту цитатами надає роботі компілятивного характеру і створює враження, ніби автор не має власної думки. Щоб не перенасичувати текст цитатами, доцільно використовувати

переказ чужих думок. Переказ має бути максимально точним. Як і цитата, переказ має супроводжуватись посиланням на використане джерело:

Згідно з С.Гантінгтоном, людство в майбутньому чекає зіткнення між цивілізаціями, яких він виділяє вісім [18, с. 48].

Ф.Фукуяма пропонує розглядати історію як розвиток, що завершується

«кінцем історії» в ХХ ст. [19, с. 56].

Як при цитуванні, так і при переказі слід потурбуватися про різноманітність мовних засобів, які використовуються для введення в текст

цитати або переказу чужих думок.

Цитування в роботі позначаються квадратними дужками, в яких перша цифра – позиція джерела в списку літератури, а друга – номер сторінки. Наприклад [32, с. 5]; [31; 32; 38]. В другому випадку вказано декілька джерел. Якщо в тексті є посилання на автора, то, на відміну від списку літератури, ім’я

автора ставиться попереду прізвища. Наприклад: В.Петров у роботі

«Соціологічні виборчі технології» писав...; Г.Гегель вважав... і т.д.

Скорочення. Слід користуватись тільки загальноприйнятими скороченнями слів і писати їх правильно. До скорочень, що не потребують спеціальних пояснень, належать такі:

та ін. – та інші; див. – дивись; і т.д. – і так далі; і под. – і подібне; проф. –

професор; доц. – доцент; акад. – академік.

Якщо в тексті роботи використовується маловідоме скорочення, то воно має бути розшифроване при першому згадуванні. Для цього термін спочатку пишуть цілком, а поряд (у дужках) скорочено. Наприклад: Український центр економічних і політичних досліджень ім. Разумкова (УЦЕПД ім.Разумкова) є однією з авторитетних дослідницьких установ України. УЦЕПД ім.Разумкова видається журнал «Національна безпека і оборона», кожний з номерів якого є тематичним і присвячений одній із актуальних проблем політичного розвитку України.

Скорочення мають бути однаковими упродовж усього тексту. Якщо в роботі забагато скорочень, то в текст роботи перед змістом вводиться така структурна одиниця, як «Список використаних скорочень».

Логічним завершенням будь-якого виду роботи є висновки, які мають бути обов’язково пов’язані з метою та завданнями дослідження. Оформлення висновків робиться наступним чином (див. Рис.2.3.1).

_{ВИСНОВКИ}

1. ––– / ––– / ––– .

2. ––– / ––– / ––– .

_{3. ––– / ––– / ––– .}

Рис.2.3.1

ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ ТА ЗАХИСТ КУРСОВИХ (КВАЛІФІКАЦІЙНИХ, ДИПЛОМНИХ) РОБІТ)

Захист курсових робіт проходить на кафедрі. До захисту робіт допускаються студенти, які вчасно виконали свої роботи. Необхідною умовою проведення захисту роботи є наявність відгуку наукового керівника.

Процедура захисту включає: доповідь студента про зміст роботи; запитання до автора; оголошення відгуку наукового керівника; заключне слово студента; рішення комісії щодо оцінки (оцінка обговорюється на закритому засіданні комісії і лише потім оголошується головою комісії).

Текст доповіді про зміст роботи. На захисті студент повинен у виступі, який триває не більше 10 хв., викласти зміст і результати свого дослідження.

Виступ умовно можна поділити на 3 частини. У першій, вступній, частині називається тема роботи, коротко висвітлюється сучасний стан розробки наукової проблеми, якій присвячено роботу, визначаються актуальність, об’єкт, предмет, мета, конкретні завдання і методи дослідження. Середня частина виступу присвячена результатам дослідження та їх інтерпретації. У заключній

частині подаються загальні висновки та практичні рекомендації.

Захист бакалаврської, дипломної, магістерської робіт має аналогічний алгоритм, але вищевказані роботи рецензуються фахівцями з інших кафедр та вузів. На захисті обов’язково оголошується рецензія, в якій рецензент пропонує оцінку роботі.

При оцінці вищевказаних робіт комісія виходить з того, що студент

повинен вміти: формулювати мету і завдання дослідження; складати план дослідження; вести бібліографічний пошук із застосуванням сучасних інформаційних технологій; використовувати сучасні методи наукового дослідження; опрацьовувати отримані дані, аналізувати їх на базі відомих джерел; оформляти результати досліджень відповідно до сучасних вимог у формі звітів, рефератів, статей.

Типові помилки в написанні та оформленні курсової (бакалаврської, дипломної, магістерської) роботи:

1. Зміст роботи не відповідає плану курсової (бакалаврської, дипломної, магістерської) роботи або не розкриває тему цілком чи в її основній частині.

2. Сформульовані розділи (підрозділи) не відбивають реальну проблемну ситуацію, стан об’єкта.